Фонди Педагогічного музею України зберігають різнотипні пам’ятки, що відображають історію розвитку освіти, виховання та педагогічної думки. Поряд із традиційними писемними джерелами важливе місце посідають речові пам’ятки, зокрема значки та емблеми, які фіксують повсякденні практики освітнього середовища, символіку дитячих і молодіжних рухів, а також візуальні коди певної історичної епохи.

Колекція значків та емблем дитячого туризму, представлена на виставці, є цінним історико-педагогічним джерелом. Вона дає змогу простежити трансформації форм позашкільної освіти, особливості організації туристсько-краєзнавчої діяльності учнівської молоді, а також відобразити культурні та ідеологічні акценти доби через систему символів, образів і написів.

Дитячий туризм в Україні має власну історію, структуру, зміст і форми реалізації, які змінювалися в різні періоди його розвитку. Організаційну функцію у цій сфері виконували профільні позашкільні заклади. Історично сформувалася їхня мережа: головна станція юних туристів у Києві та відповідні структури на місцях були створені у 1930-х роках; у 1964 р. наказом Міністерства освіти УРСР вона отримала назву Центральної дитячої екскурсійно-туристської станції; у 1980 р. – Республіканської станції юних туристів, а у 1991 р. була реорганізована в Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді

Нині ця державна установа координує роботу закладів освіти у сфері туристсько-краєзнавчої та військово-патріотичної діяльності, організовує всеукраїнські заходи, розробляє програмно-методичне забезпечення, бере участь у формуванні нормативно-правової бази.

У регіонах України діє широка мережа багатопрофільних позашкільних закладів, на базі яких здійснюється туристсько-краєзнавча робота. У межах цієї діяльності функціонують учнівські об’єднання за інтересами, найчастіше у формі гуртків. У педагогіці гурток є базовою формою позашкільної освіти, спрямованою на розвиток здібностей, формування практичних навичок та організацію змістовного дозвілля.

Історія розвитку дитячого туризму в Україні відображена у наукових дослідженнях, публікаціях, фільмах, а нині і в цифровому середовищі. Фонди Педагогічного музею України містять різноманітні джерела – писемні, фото-, відео- та речові, серед яких окреме місце посідає колекція значків та емблем, присвячених мандрівкам і спортивному туризму кінця ХХ – початку ХХІ ст.

Метою виставки є дослідження, систематизація та репрезентація частини цієї колекції як ілюстративного матеріалу до історії розвитку дитячого туризму в Україні.

Значки

Значок – невеликий виріб із металу, пластику або дерева із зображенням чи написом, який прикріплюється до одягу. Використовується як прикраса, знак приналежності до групи, наприклад, тематичні значки або як нагорода. На лицьовому боці значків представлені геральдичні знаки, спортивна символіка, зображення історико-культурних пам’яток та інші візуальні елементи. Водночас зворот містить важливу інформацію для атрибуції музейного предмета: матеріал виготовлення, тип кріплення, інколи – ціну чи виробника.

Значки, пов’язані з дитячим туризмом кінця ХХ – початку ХХІ ст., умовно можна поділити на кілька груп.

Мандрівки та екскурсії

Мандрівка – це переміщення пішки або за допомогою транспорту, зазвичай на велику відстань за межі постійного місця проживання. Це подорож з метою наочного пізнання світу та відпочинку. Екскурсія (від лат. excursio – прогулянка, поїздка) – це колективне або індивідуальне відвідування музеїв, визначних місць, виставок чи підприємств з освітньою, науковою або розважальною метою.

У 1980-х рр. значною популярністю користувалися мандрівки територією СРСР, які здійснювалися переважно залізничним транспортом. Для організованих дитячих груп діяли пільгові умови перевезення. Поряд із цим були доступні й авіаперельоти, які використовували як педагоги (для навчання, фахової комунікації, обміну досвідом), так і учні та студенти. Подорожі здійснювали невеликі літаки ЯК-40 та АН-24 практично з усіх обласних центрів України.

У виставці представлено значки, пов’язані з подорожами, зокрема до Латвії та Молдови.

Найбільшу зацікавленість у шкільних і студентських груп мав Київ як місто з давньою і багатою історією та як столиця України, політичний та духовний центр з великою кількістю музеїв та пам’яток, серед яких найважливішими є Софійський собор  та Києво-Печерська лавра. Популярними були локації відпочинку й пізнання: прогулянки Дніпром, зоопарк, ботанічні сади та парки, що викликали у дітей зацікавлення і водночас пов’язувалися з вивченням шкільних предметів. Відвідуванню столиці сприяли розвинена інфраструктура (зокрема, дві дитячі туристичні бази) і зручне транспортне сполучення. Відтак Київ відвідували не лише вихованці туристсько-краєзнавчих гуртків – поїздки активно підтримували також класні керівники, вихователі та батьки. На найбільш популярних туристичних об’єктах столиці були розташовані кіоски, де можна було придбати рекламну продукцію, зокрема й значки, які представлені на виставці.

Не менш відвідуваним на ті часи було місто Одеса – одне із основних туристичних центрів України, привабливість якого базується на поєднанні історичних пам’яток, музеїв, сприятливого морського клімату та унікального культурного колориту. Діти знайомились із цікавими туристичними об’єктами, такими як Центральна частина міста, включно з ансамблем Приморського бульвару та Потьомкінських сходів; Одеські катакомби, Одеський національний театр опери та балету, Дерибасівська вулиця та Міський сад, панорамний вид на морський порт і пам’ятник Дюку де Рішельє, парк Шевченка та пляж Ланжерон. Але головним об’єктом було море та популярні місця для прогулянок вздовж набережної. Наявність дитячої турбази в Аркадії та транспорту, зручного для перевезення груп дітей, сприяла неодноразовим екскурсіям та поїздкам, де кожен міг придбати різноманітні одеські сувеніри і значки, які продавали у вуличних кіосках там, де найчастіше бували туристи.

Багато екскурсій для учнів було організовано до різних куточків України, а також у межах області та до сусідніх регіонів. У таких мандрівках більше використовували автобуси, які педагоги і батьки замовляли через туристичні фірми та агенції, що мали ліцензії на перевезення дитячих груп. Маємо значки з таких міст – Хмельницький, Херсон, Очаків, Черкаси, Львів, Дніпропетровськ.

У поїздках до західних регіонів України використовували як окремі тематичні й оглядові екскурсії, так і комплексні мандрівки. Ілюстративним прикладом може слугувати низка значків з Волинської області, зокрема – місць, пов’язаних із життям та діяльністю Лесі Українки.

Туристичні походи

Дитячі туристичні походи є різними за складністю та видами туризму: як суто спортивні з відповідними вимогами, так і комплексні у поєднанні екскурсіями на цікаві об’єкти запланованих маршрутів. Нормативно-правова база походів з дітьми була розроблена фахівцями з профільної громадської організації – Федерацією спортивного туризму у співпраці з педагогами-практиками.

Відповідно до встановлених вимог, учні та вихованці гуртків туристсько-краєзнавчого профілю здавали нормативи на значок «Юний турист СРСР». На початку 1990-х років був розроблений та запроваджений значок «Юний турист України». Він має круглу форму діаметром 36 мм з фоном фіолетового кольору. У верхній частині значка по колу розміщено слова «Юний турист», а в нижній – слово «України». У центральній частині значка розміщено символ «Рози вітрів» (золотого кольору) на фоні контуру України.

Для туристичних походів з дітьми в Україні наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. серед найбільш популярних районів був Карпатський регіон, який відвідували як улітку, так і зимою, зокрема, для лижних походів. Важливим фактором, що сприяв таким подорожам, була розвинута мережа дитячих туристичних баз.

Серед представлених на виставці значків декілька – з  Карпатських заповідників.

Крим дуже привабливий для дітей. Учнівські групи відвідували його здебільшого під час весняних та осінніх канікул, оскільки влітку півострів був перевантажений відпочивальниками. У цей час діти приїздили сюди здебільшого з батьками, а також перебували у численних піонерських та дитячих таборах відпочинку. У так зване міжсезоння гостинно приймала дитячі групи туристична база у Севастополі, яка використовувалась як місце проживання для радіальних виходів та екскурсій по закінченню маршруту. Оскільки це курортний регіон України, то тут широко популяризували туристичні та природні об’єкти усіх міст Криму, що і показує підбірка значків.

Змагання

Цей період розвитку дитячого туризму відзначається значною кількістю різноманітних змагань і зльотів як для учнівської молоді, так і для педагогів-керівників дитячих туристсько-краєзнавчих гуртків. Вони охоплювали різні види туризму – пішохідний, водний, велосипедний, лижний – а також спеціалізовані напрями (краєзнавство, геологія, етнографія). Проводили такі змагання в районах, містах, областях України, і до їхніх програм обов’язково включали місцеві екскурсії. Інколи саме для конкретних змагань виготовляли і значки, кілька з яких є в нашій колекції.

Організаторами таких змагань на місцях були Станції юних туристів, далі – Центри туризму і краєзнавства, тому всі учасники отримували деякі значки як сувенір у подарунок.

Емблеми

Емблема – це умовне або символічне зображення певної ідеї, поняття, організації, події чи особи. На відміну від герба, вона не обов’язково створюється за суворими правилами геральдики, а на відміну від логотипа – часто має більш глибоке символічне або алегоричне значення. Ключові особливості емблеми: символізм – кожен елемент (колір, фігура, предмет) передає певне смислове навантаження; приналежність – допомагає ідентифікувати групу людей (наприклад, спортивний клуб, гурток, подію) та лаконічність – має бути впізнаваною та легкою для сприйняття. Наявні у нашій колекції емблеми присвячені дитячому туризму. Їх теж умовно можна поділити на дві групи.

Змагання

Залежно від виду змагань для дітей чи педагогів певний час такі емблеми виготовляли за єдиним зразком, але кожен регіон намагався представити оригінальність свого  краю зображувальними засобами.

Процес пізнання України через розмаїту географію змагань демонструють емблеми, що містять символіку регіону, природні та історичні особливості. Такі емблеми отримували всі учасники змагань, їх виготовляли організатори за спеціальним замовленням.

Туристичні походи

Маршрути спортивних походів здебільшого були прокладені у мало населених регіонах, де сувенірної продукції було мало. У колекції представлені зразки, що ілюструють географію походів, зокрема за межами України, – Молдовою та Туркменією.

Представлена віртуальна виставка засвідчує значний евристичний потенціал речових музейних джерел для дослідження історії освіти та виховання. Аналіз колекції дає підстави стверджувати, що дитячий туризм в Україні функціонував як цілісна педагогічна система, у якій поєднувалися освітні, виховні та соціалізаційні практики. Через мандрівки, походи та змагання формувалися практичні навички, просторове уявлення про країну, досвід колективної взаємодії та інтерес до історико-культурної спадщини. Візуальна символіка значків і емблем фіксує ці процеси, транслюючи унаочнені моделі пізнання простору, природи й культури.

Колекція також дозволяє простежити трансформації у змісті й формах туристсько-краєзнавчої діяльності: від централізованих радянських практик до поступового формування національно орієнтованих підходів у період незалежності України. Зміни у символіці, топоніміці, образах і написах відображають ширші суспільні процеси, зокрема переосмислення простору, ідентичності та освітніх пріоритетів.

Окремої уваги заслуговує функція значка як маркера приналежності та досягнення. Він виконує роль засобу мотивації й комунікації, а також є елементом неформальних освітніх практик, що поєднують індивідуальний досвід учасника з колективними формами діяльності.

Вперше введена до наукового обігу частина музейної колекції відкриває перспективи для подальших міждисциплінарних досліджень у галузях історії освіти, візуальної культури, музейної педагогіки та історії повсякдення. Водночас вона актуалізує потребу у збереженні, атрибуції та цифровій репрезентації таких колекцій як важливого складника національної культурної спадщини.

Отже, виставка реконструює окремий сегмент історії дитячого туризму в Україні та демонструє значення музейних фондів як динамічного науково-освітнього ресурсу, здатного розширювати уявлення про педагогічні практики минулого та їхній зв’язок із сучасністю.

Виставку підготували:

Ідея і текст – Лариса Гайда, провідна наукова співробітниця

Відбір і фото експонатів – Олександр Міхно, директор музею, доктор педагогічних наук