Вільям Кінгдон Кліфорд (англ. William Kingdon Clifford; 4 травня 1845, Ексетер, Велика Британія — 3 березня 1879, Мадейра, Португалія) — англійський математик та філософ.

Закінчив Триніті-коледж в Кембриджському університеті (1868), отримавши декілька відзнак за успіхи в навчанні. У 1871 році за рекомендацією Джеймса Максвела стає професором математики і механіки Лондонського університетського коледжу. Член Лондонського королівського товариства (1874).

Основні наукові праці стосуються алгебри та геометрії. Кліфорд розвинув геометрію руху, для вивчення якої застосував кватерніони та бікватерніони, що можуть бути застосовані також для вивчення руху в неевклідовій геометрії. Вивчав неевклідову геометрію — праці Рімана та Лобачевського, якого назвав Коперником геометрії. Запровадив означення паралельних прямих, яке має сенс і в Рімановій геометрії.

Одну із спеціальних алгебр названо алгеброю Кліфорда.

Кліфорд один з основоположників векторного аналізу. Запровадив (1878) сучасні терміни «дивергенція» і «ротор».

У праці On the space theory of matter (1870) висунув передову на той час ідею, що матерія і сила тяжіння є проявами викривлення простору-часу. Цей принцип був покладений в основу загальної теорії відносності. У XX столітті на працях Кліфорда було розвинуто теорію просторів Кліфорда — Кляйна.

Відомий і як популяризатор фізико-математичних наук (The сommonіense of the exact sciences («Здоровий глузд точних наук»), 1885). П’ятитомне зібрання творів Кліфорда було видано посмертно (1882).

Є у доробку професора Кліфорда і казки для дітей, опубліковані в збірці «The Little People» (1874). https://archive.org/details/littlepeople00pollgoog

Детальніше з біографією та працями вченого можна ознайомитись за посиланням

http://mathshistory.st-andrews.ac.uk/Biogra.../Clifford.html