Періодичні педагогічні видання ХІХ-поч. ХХ ст.

Педагогічний музей України

Періодичні педагогічні видання ХІХ-поч. ХХ ст.

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

II тур Всеукраїнського конкурсу екскурсоводів музеїв навчальних закладів «Край, в якому я живу»

ІІІ Всеукраїнський літературно-мистецький конкурс «Присвячую Тичині»

П’ять цікавих заходів протягом п’яти днів

Історичний фестиваль LEGIO-Волинь

Лабораторія Ідей: Реалізація

Касичний сніданок-дискусія «Що народжується в тиші»

Сонячний хлопчик

Виставка «Слідами древніх цивілізацій»

Музейна програма «Народ мій є, народ мій завжди буде»

ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Культурна спадщина: інноваційні підходи та сталий розвиток»

All day: Борис Степанишин: 100 років

All day: Борис Степанишин: 100 років

Національної академії педагогічних наук України

All day
03.04.2025

Борис Степанишин (1925-2004), педагог, літературознавець, фахівець з методики викладання української літератури

Борис Степанишин народився 3 квітня 1925 у с. Ратинів на Холмщині (тепер Польща). Закінчив Львівський університет імені Івана Франка (1952). Викладав українську мову та літературу в школах Львівщини та Рівненщини (1952–71). У 1972–82 – доцент кафедри української літератури Рівненського державного педагогічного інституту (РДПІ). Кандидат педагогічних наук (1975, дисертація «Система самостійної роботи учнів з літератури та її вплив на ефективність навчального процесу»). 1982 за прояви так званого «буржуазного націоналізму» звільнений з роботи. З 1991 – професор кафедри української літератури РДПІ. У 1991–97 – голова Рівненської обласної організації товариства «Просвіта».

Автор близько 500 проблемних статей, рецензій, нарисів у різних часописах, 52 підручників та науково-методичних праць. Укладач хрестоматії з української літератури для учнів 9 класу «Джерела пружно б’ють», яка в 1995–2003 рр. витримала 5 видань.

Посилаючись на авторитет В. Сухомлинського, аргументував тезу про необхідність поєднання «інтелектуального входження у світ із розвитком морально-естетичної культури» учнів-читачів. У 1990-х запропонував методичну концепцію організації самостійної роботи учнів у процесі вивчення української літератури, яка мала сформувати їхню здатність самотужки пізнавати. Стверджував, що успішне самонавчання залежить від уміння учнів без чиє-небудь допомоги здобувати знання та практично їх застосовувати, що є життєвою необхідністю кожної людини. Наголошував на важливості формування спеціальних читацьких умінь для адекватного сприйняття художніх творів: мислити художніми образами, розуміти метафоричну мову літературного твору, відчувати асоціативне багатство слова, сприймати умовність художньої форми, поетичний домисел. Рекомендував види учнівської діяльності, які переважно стосувалися її змістового аспекту та потребували розширення в діяльнісному напрямі: вивчення біографії письменника, робота над текстом художнього твору, опрацювання додаткових джерел інформації тощо. Визначив види самостійної роботи: самостійно-репродуктивна, репродуктивно-критична і критично-творча. Концепція Б. Степанишина стала підґрунтям для реалізації принципів розвивального шкільного літературного навчання, на ідеях якого удосконалюється методична наука в ХХІ ст.

Лавреат Державної премії України в галузі науки і техніки за підручник «Українська література» для учнів 9 класу загальноосвітньої школи (1995), який упродовж 1992–98 витримав 5 видань. Своєрідним підсумком педагогічної й науково-методичної діяльності Б. Степанишина є його остання праця «Дума про школу: літературна освіта й естетичне виховання учнів 5-12 класів загальноосвітніх шкіл» (Рівне, 2004).

Помер 8 серпня 2004 у Рівному.

Олександр Міхно

3 All day: Борис Степанишин: 100 років All day 03.04.2025 Борис Степанишин (1925-2004), педагог, літературознавець, фахівець з методики викладання української літератури Борис Степанишин народився 3 квітня 1925 у с. Ратинів на Холмщині (тепер Польща). Закінчив Львівський університет імені Івана Франка (1952). Викладав українську мову та літературу в школах Львівщини та Рівненщини (1952–71). У 1972–82 – доцент кафедри української літератури Рівненського державного педагогічного інституту (РДПІ). Кандидат педагогічних наук (1975, дисертація «Система самостійної роботи учнів з літератури та її вплив на ефективність навчального процесу»). 1982 за прояви так званого «буржуазного націоналізму» звільнений з роботи. З 1991 – професор кафедри української літератури РДПІ. У 1991–97 – голова Рівненської обласної організації товариства «Просвіта». Автор близько 500 проблемних статей, рецензій, нарисів у різних часописах, 52 підручників та науково-методичних праць. Укладач хрестоматії з української літератури для учнів 9 класу «Джерела пружно б’ють», яка в 1995–2003 рр. витримала 5 видань. Посилаючись на авторитет В. Сухомлинського, аргументував тезу про необхідність поєднання «інтелектуального входження у світ із розвитком морально-естетичної культури» учнів-читачів. У 1990-х запропонував методичну концепцію організації самостійної роботи учнів у процесі вивчення української літератури, яка мала сформувати їхню здатність самотужки пізнавати. Стверджував, що успішне самонавчання залежить від уміння учнів без чиє-небудь допомоги здобувати знання та практично їх застосовувати, що є життєвою необхідністю кожної людини. Наголошував на важливості формування спеціальних читацьких умінь для адекватного сприйняття художніх творів: мислити художніми образами, розуміти метафоричну мову літературного твору, відчувати асоціативне багатство слова, сприймати умовність художньої форми, поетичний домисел. Рекомендував види учнівської діяльності, які переважно стосувалися її змістового аспекту та потребували розширення в діяльнісному напрямі: вивчення біографії письменника, робота над текстом художнього твору, опрацювання додаткових джерел інформації тощо. Визначив види самостійної роботи: самостійно-репродуктивна, репродуктивно-критична і критично-творча. Концепція Б. Степанишина стала підґрунтям для реалізації принципів розвивального шкільного літературного навчання, на ідеях якого удосконалюється методична наука в ХХІ ст. Лавреат Державної премії України в галузі науки і техніки за підручник «Українська література» для учнів 9 класу загальноосвітньої школи (1995), який упродовж 1992–98 витримав 5 видань. Своєрідним підсумком педагогічної й науково-методичної діяльності Б. Степанишина є його остання праця «Дума про школу: літературна освіта й естетичне виховання учнів 5-12 класів загальноосвітніх шкіл» (Рівне, 2004). Помер 8 серпня 2004 у Рівному. Олександр Міхно Read more