Петро Прокопович  (1775–1850), бджоляр, винахідник рамкового вулика, фундатор першої в Європі школи пасічників

Народився 10 липня 1775 в с. Митченки на Чернігівщині. Освіту здобував у Києво-Могилянській академії (1786–94). Вирізнявся неабиякими здібностями: вільно володів латинською, грецькою, знав кілька європейських мов.  У 1794-98 перебував на військовій службі. В 1800 зробив перші кроки у бджільництві на власному хуторі неподалік с. Митченки. На основі проведених численних дослідів з вивчення бджіл, у 1803 розпочав писати твір «Записки про бджільництво». У 1814 винайшов рамковий (втулковий) вулик. Його конструкція з рухомими рамками та решіткою для ізоляції маток відкрила нову еру в догляді за бджолами. Прокопович став першим у світі, хто зміг отримати чистий мед – без жодних домішок. І назвав свій вулик «втулковим» – через спеціальні дощечки, втулки, що дозволяли спостерігати за життям вулика і керувати ним.

У 1828 заснував першу в Європі школу бджільництва, яка впродовж 52 років (23 – за життя її фундатора) підготувала близько 1000 фахівців. Спершу вона містилася в рідному селі бджоляра, а з 1830 – на хуторі біля села Пальчики, купленому спеціально для цієї мети. В школі, крім бджільництва, П. Прокопович також навчав учнів основам ведення городництва, виноградарства, квітникарства і особливо підкреслював важливість уміння вирощувати медоноси. Випускники школи повертались додому після навчання не лише зі знаннями, а й з насінням медоносних рослин. Тому школу Прокоповича вважають одним із перших сільськогосподарських освітніх закладів в Україні, де було започатковано агрономічну освіту. Пасіка, яка існувала при школі, була першою вітчизняною спеціалізованою дослідною лабораторією з бджільництва. Для проведення експериментів П.Прокопович виділив 1 500 власних вуликів. У школі учні вивчали все, що стосувалося життя бджіл: медоносні рослини, продуктивність сімей, штучне розмноження, особливості поведінки цих комах, годівлю, хвороби та ін. В 1843 школу відвідав Тарас Шевченко. Під час перебування він намалював начерк картини «На пасіці», на якій зобразив одного з майстрів Прокоповича разом з дочками.

Багатогранність таланту вченого підтверджують маловідомі його відкриття в інших галузях сільського господарства: виготовив безколісний плуг, хлібозбиральну машину, пристрій для плавання проти течії та ін. П. Прокоповичу був притаманний далекоглядний, філософський підхід до всіх сфер людського буття. Його бачення розвитку бджільництва ґрунтувалося не лише на практиці й дослідженнях, а й на глибоких морально-релігійних переконаннях. Саме ці засади лягли в основу навчання у його школі: працювати з бджолами – означає жити в гармонії з природою, поважати її ритми й закони.

Помер 3 квітня 1850. Через 29 років по смерті бджоляра імперська влада знищила школу: разом зі зрубаними липами та зниклими пасіками загинули і його портрети. Тому немає впевненості, що на відомому портреті Прокоповича зображений саме він.