Омелян Калужняцький  (1845-1914), мовознавець, педагог, освітній діяч

 Омелян Калужняцький народився 23 січня 1845 у селі Тур'є на Львівщині. Закінчив 4-класну головну окружну школу оо. Василіян у Лаврові та Самбірську гімназію (1863). Навчався у Львівському (1863–65) та Віденському (1865–67) університетах, де студіював філологію, історію і філософію. Педагогічну діяльність розпочав як помічник учителя Краківської гімназії святої Анни (1868), далі викладав у гімназії  Жешува (1871) і Академічній гімназії у Львові (1871–74). Від 1875 – професор слов’янської філології, декан філософського факультету (1886–87), ректор Чернівецького університету (1889–90). Один з найактивніших і найпопулярніших науковців і громадських діячів на Буковині кінця ХІХ – початку ХХ ст. Завдяки діяльності Калужняцького український гуманітарний дискурс у краї набував академічних стандартів. Володів талантом оратора.

За свідченням сучасників, вражав колосальними, енциклопедичними знаннями зі свого фаху і глибоким, своєрідним висвітленням тієї чи іншої теми, умів подати слухачам матеріал глибоко і водночас у ясній, доступній формі. На його лекціях часто було багато присутніх викладачів не тільки з філології, а й з інших дисциплін. Професорові Калужняцькому доводилося читати свої лекції з відчиненими дверима, оскільки слухачі не вміщались в аудиторії, а стояли у коридорах. Високу оцінку його лекціям та науковому доробку дав І. Франко. Учнем О. Калужняцького був український мовознавець, філолог і культурний діяч В. Сімович.

У 1877 р. мав тривале відрядження для роботи в архівах і бібліотеках Берліна, Києва, Петербурга, Праги та інших міст, у 1882 працював у книгосховищах молдавських монастирів, а в 1884 подорожував на Балканах. Зібрані і вивчені матеріали стали джерельною базою його праць німецькою, латинською, польською, російською, румунською мовами, які друкувалися в різних країнах Європи. Досліджував мовностильовий аспект стародавніх пам’яток різних слов’янських народів, їх літературної історії. Бібліографічні студії Калужняцького стосовно опрацювання українських стародруків залишили помітний слід у світовій бібліографії. Заклав основу для вивчення такого питання української філології, як розгляд українсько-румунських взаємин. Як автор нарису «Русинська мова і література» (1899) зробив першу спробу вивчення українського мовного і літературного процесу на Буковині від давньоруських часів до кінця ХІХ ст.

У 1881–84 очолював «Руську бесіду» – перше українське культурно-освітнє товариство на Буковині (1869–1940). Член-кореспондент Бухарестської Академії наук (1890). Колекціонував рукописні книги, які збирав переважно на Буковині та на півночі Молдови. Під час відступу російської армії з Чернівців наприкінці 1916 зібрання О. Калужняцького було викрадене й перевезене до Росії, де нині зберігається в Бібліотеці Російської академії наук у Санкт-Петербурзі.

Помер 3 липня 1914 у Чернівцях.

О. Міхно