(до 115-річчя від дня народження Бугайко Тетяни Федорівни – викладача, педагога, фахівця з методики викладання української літератури)
Яскраве життя, сповнене натхненної творчої праці, прожила Тетяна Федорівна Бугайко. Вона народилася 25 червня 1898 року в м. Єревані. Здібна і наполеглива, самостійно підготувалася і в 1907 році вступила до Роменської жіночої гімназії.
Завдяки невтомній праці й наполегливості Тетяна Федорівна в 1915 році успішно закінчила гімназію і вступила на історико-філософський факультет Московських вищих жіночих курсів. В 1917 році вона повертається на Сумщину і влаштовується вчителькою підготовчого класу Роменського реального училища.
З перших років вчителювання Тетяна Бугайко бере активну участь у громадському житті, друкує статті в місцевій пресі. У 1931 році Тетяна Федорівна без відриву від виробництва закінчує Полтавський інститут соцвиху, а в 1935 році – Ніжинський педінститут.
З 1925 року Тетяна Бугайко почала викладати українську мову і літературу в Роменській середній школі. За успіхи в галузі народної освіти Тетяні Федорівні одній з перших в Україні було присвоєно звання Заслуженої вчительки (1940 р.).
З 1939 року вона викладає у Київському педагогічному інституті і за сумісництвом – у середній школі № 59. Працюючи в Українському науково-дослідному інституті, Тетяна Федорівна в 1946 році успішно захистила кандидатську дисертацію. Протягом 1951-1954 років була головним редактором республіканського журналу для вчителів «Література в школі», редактором республіканського науково-методичного збірника «Методика викладання літератури».
У 1957 році їй був присуджений науковий ступінь доктора педагогічних наук, а наступного року – звання професора. При цьому слід зазначити, що Тетяна Федорівна стала першою в Україні жінкою — доктором педагогічних наук.
У творчій співдружності з Федором Федоровичем Бугайком Тетяна Федорівна написала понад 200 праць на методичні і літературні теми, видала 65 книжок, підручники з української літератури. Серед ґрунтовних праць подружжя Бугайків можна виокремити такі: «Вивчення творчості Лесі Українки в середній школі», «Українська література в середній школі. Курс методики», «Майстерність учителя-словесника», «Бесіди з молодими словесниками в 5 і 6 класах», «Навчання і виховання засобами літератури».
Монографія «Вивчення творчості Лесі Українки в середній школі» (Київ, 1939), яка була написана у співавторстві з чоловіком, містить змістовні методичні поради вчителям та зразки літературознавчого аналізу окремих творів.
У книзі «Українська література в середній школі. Курс методики» (Київ, 1962) розкрито основні питання методики викладання української літератури. Автори розповідають про методи й особливості побудови та проведення уроків літератури в середній школі.
Праця «Майстерність учителя-словесника» (Київ, 1963) є спробою зробити аналіз самого поняття «майстерність словесника» і дослідити умови, за яких праця вчителя стає ефективно творчою. Автори посібника на чільне місце висувають особисті якості вчителя – головного організатора педагогічного процесу.
«Бесіди з молодими словесниками в 5 і 6 класах» (Київ, 1967) призначені допомогти молодому вчителеві в організації літературної освіти учнів. Тетяна та Федір Бугайки накреслюють для кожного класу систему уроків, показуючи, як поступово у процесі засвоєння матеріалу збагачуються літературні знання учнів, розвивається їхня мова, формується світогляд.
В посібнику Тетяни та Федора Бугайків «Навчання і виховання засобами літератури» (Київ, 1973) висвітлюються шляхи здійснення на уроках літератури актуальних освітньо-виховних завдань. В першому розділі розглядаються методологічні засади цього питання, в другому – розкриваються принципи аналізу художнього твору в єдності змісту і форми, в третьому – подаються конкретні зразки такого аналізу на прикладі літературних творів.
Ганна Чорна,
науковий співробітник
Педагогічного музею України
