«Самоосвіта» ‒ щомісячний журнал, який виходив у Харкові в 1926‒1933 рр. за підтримки органу Центральної Комісії допомоги самоосвіті, Агітпропвідділу ЦК ЛКСМУ, Відділу самоосвіти Укрполітосвіти, Культвідділу Всеукраїнської Ради Профспілок.

Перший номер був опублікований українською мовою в січні 1926 р. у Державному видавництві «Радянська школа». Цей номер був розісланий безкоштовно, наступні випуски можна було придбати лише шляхом передплати.

Опубліковані в журналі матеріали групувалися за рубриками: загальна; самоосвіта в комсомолі; програми різних шкіл, курсів, окремих дисциплін; матеріали для вивчення загальноосвітніх дисциплін; спеціальна самоосвіта; бібліографія; хроніка, інформація, листування тощо.

У січні 1929 р. у передовій статті «Наше трьохріччя» було вказано основні цілі та задуми видання, окреслено коло читачів, підбито підсумки діяльності журналу тощо. Принагідно наводимо цитати з цієї статті (авторський стиль та граматика збережені):

«Самоосвіта – найгнучкіша форма цілої системи освіти. Вона може охопити всі школи та курси. Нею може користатися людина, на який би ступені розвитку вона не знаходилася – від найнижчого до найвищого.

Це спосіб набувати знанні найбільше відомий, бо він починається з перших кроків свідомого життя людини і закінчується тільки коли людина вмирає. Попри всього – він найприступніший, бо дозволяє кожному довільно розпоряджатися і своїм часом і місцем занять, і самим предметом вивчення.

Журнал мав дві групи читачів. Першу, непідготовану, що бажала самоосвітою набути початкових знаннів з політграмоти, і другу, що вже опанувала політграмоту і бажала поглибити марксистські знання.

Друге завдання, що його ставив собі журнал «Самоосвіта», – це освітлювати питання методики і організації самоосвітньої роботи. Допомагати в цій справі партійним, професійним і радянським організаціям та політично-освітнім органам і установам: клубам, хатам-читальням, бібліотекам».

Із жовтня 1928 р. у журналі почали публікуватися матеріали рубрики «Готуймось до ВИШу», які стосувалися таких дисциплін, як математика, фізика, хімія, українська мова та література, політична економіка, радянське будівництво тощо. Усі вони публікувалися як окремий додаток до журналу у вигляді підручника, який мав на меті допомогти вступити до робфаків. Зокрема в номерах 5–9 за 1928 р. було розміщено повний курс з української мови та математики. Редакція журналу також проводила консультації та перевіряла контрольні роботи учнів.

Із жовтня 1929 р. у журналі почав друкуватися заочний курс «Робфак удома». Він містив повний курс дисциплін, які вивчалися на робітничих факультетах. Цей заочний курс був розрахований на 3 роки, останній рік мав стати спеціалізованим. Так, упродовж 1929–1930 рр. редакція опублікувала перший курс, який складався з таких дисциплін: суспільствознавство, українська та російська мови, математика, природознавство та географія.

Постійними авторами та активним співробітниками рубрик «Готуймось до ВИШу» та «Робфак удома» були М. Осипів (українська мова), О. Матійченко (українська мова), В. Гавриленко (українська мова), В. Шумаков (математика), Д. Чоботарьов, І. Левін (географія), П. Власенко (природознавство), М. Звєрєв (російська мова), Н. Вєрін, М. Немировський, та ін.

Серед авторів опублікованих статей – науковці-теоретики та практики, зокрема М. Шашуловський («Як ми працюємо»), А. Карпо («Форми й методи праці заочників системи заочної партосвіти»), Н. Михайловський («Культурфільм і самоосвіта»), В. Бутков («Правила й методика рецензування»), В. Боят («Самоосвіта робітників-винахідників», М. Осадчий («Форми й методи заочного керівництва в системі заочної підготовки інженерно-технічних кадрів»), Я. Білик («Як організувати гуртки політосвіти на селі»), В. Малинко («Естественно-научный кружок в клубе»), П. Могила («Нові форми освіти на селі»), І. Гуревич («Карл Маркс, його життя, діяльність і вчення»), С. Яшин («Освоїти і зміцнити заочне навчання»), А. Ліберман («Як самому навчитися рахувати»), В. Невський («Азбука самообразования»), А. Базилевич («Робота над книгою») та ін.

Незмінним відповідальним редактором видання залишався А. Іванівський. Він був і постійним автором статей переважно комуністичного спрямування: «Етапи та перспективи масової комуністичної освіти», «Вчимо і виконуємо постанови січневого пленуму», «Кваліфікація робітників самоосвіти» тощо.

Журнал випускався тиражем 7–10 тис. примірників. Його формат та обкладинка змінювалися кілька разів:

• 1926–1931 рр.: 17 на 25 см, кількість сторінок – від 100 до 170;
• 1931–1932 рр.: 18 на 25 см, кількість сторінок – від 90 до 140;
• 1932–1933 рр.: 14 на 22 см, кількість сторінок – до 60.

Ілюстративний матеріал був представлений у журналі доволі скупо, здебільшого це портрети відомих особистостей та фото з виробництв.

Аналізуючи представлені дані, можна дійти висновку, що видання не оминув комуністичний терор. Незважаючи на велику кількість передплатників та популярність серед читачів, журнал був ліквідований у 1933 р. А деякі автори піддалися цькуванню, зокрема співробітники рубрики «Готуймось до ВИШу», які готували матеріал із української мови – М. Осипів та О. Матійченко.

У фондах Педагогічного музею України зберігається близько 40 примірників журналу (деякі з них представленні на фото).

Аліна Малород,

науковий співробітник музею