Григорій Пилипович Шерстюк народився 26 листопада 1882 р. в с. Новий Тагамлик (тепер Машівського району Полтавської області) в сім’ї незаможного селянина. Після закінчення місцевого міністерського зразкового училища він у 1899 р. вступив до Новобузької вчительської семінарії. Одержавши в 1904 р. документ про закінчення курсу навчання, Григорій Пилипович повертається на рідну Полтавщину, де працює народним учителем спочатку в земській школі с. Наталівка, а пізніше в с. Мала Перещепина.

Активізація національного руху, що стала однією з найхарактерніших рис громадського життя в Україні поч. ХХ ст., мала значний вплив на формування світобачення юнака, фактично визначивши його долю. Участь в організації мітингів під час подій 1905 р. стала приводом для арешту, а це унеможливило для Г.Шерстюка подальше заняття улюбленою справою – шлях до школи йому було закрито назавжди.

Г.Шерстюк працював секретарем часопису «Рідний край», публікуючи в ньому протягом 1906-1907 рр. низку власних статей. Більшість публікацій Г.Шерстюка — це рецензії на підручники, дитячу художню літературу та науково-популярні книжки, що часто були підписані криптонінами Г.Ш., Гр.Ш., Я.Г. або псевдонімами Я.Гетьманчук, Гр.Чубрій.

Г.Шерстюк згуртував народних учителів-однодумців у товариство, і вони в 1906 р.заснували на власний кошт у Полтаві перше в підросійській Україні видавництво української педагогічної літератури, якому дали назву «Український учитель». Першою книжкою видавництва стала «Коротка українська граматика для школи» (Ч. 1, Полтава, 1907), яку склав сам Григорій Пилипович. Протягом 2-х років функціонування видавництва в Полтаві було видруковано 9 назв книжок. Серед них — підручники «Граматка» С. Черкасенка (1907), «Арифметика, або Щотниця для українських шкіл» О. Кониського (1907), науково-популярні видання «Про людське тіло» В. Корольова (1908), «Про небо: Популярна астрономія. Ч. 1» С. Черкасенка (1907), а також низка казок.

З 1908 р. видавництво «Український учитель» працювало у Києві у зв’язку з переїздом сюди Г. Шерстюка. У київський період (1908—1912 рр.) воно випустило у світ лише один підручник – другу частину «Української граматики для школи» Г.Шерстюка (1909) і зосередилось на публікації книг для самоосвіти українського населення та на виданні дитячої художньої літератури. У цей час побачили світ понад 40 назв, серед яких — друга частина популярної астрономії «Про небо» С. Черкасенка (1909), брошури М. Загірньої «Який був лад в Афінській державі» (1908), Д. Дорошенка «Білоруси і їх національне відродження» (1908), Ю. Сірого «Дивні рослини» (1910) та «Світова подорож краплини води» (1910), вірші Т. Шевченка, оповідання М. Коцюбинського, байки Л. Глібова. Також вийшло ще кілька робіт самого Г. Шерстюка: науково-популярні оповідання для дітей молодшого шкільного віку «Про зозулю» (1910 р.), «Соловейко. Одуд» (1911 р.), переклад казки братів Грімм «Хатка в лісі» (1910 р.) та ілюстрований збірник для дітей «Світло» — своєрідна хрестоматія з української літератури. Цікавим також є факт, що в 1910-1911 рр. книжки видавництва «Український учитель» отримали кілька медалей на всеросійських виставках.

Незважаючи на значне навантаження в редакції (в Києві Г.Шерстюк став адміністратором щоденної газети «Рада») та постійні клопоти у видавництві, він не полишав своєї давньої мрії створити український педагогічний журнал. Це вдалося зробити лише в 1910 р. Так у Російській імперії з’явився перший український педагогічний часопис «Світло» — видання того ж таки «Українського учителя». Григорій Пилипович, здійснюючи значну частину редакторської роботи, для кожного номера готував і свій власний матеріал. Тематика часопису була різноманітною: це і вшанування творчих здобутків відомих педагогів, стан шкільництва, обговорення, критика, пропозиції до окремих законопроектів в галузі освіти, рецензії на новинки педагогічної та дитячої літератури тощо.

Г.Шерстюк все життя хворів на туберкульоз кісток і другий арешт у 1909 р. та повторне майже річне перебування у в’язниці підірвало ще більше його здоров’я. Влітку 1911 р. він виїхав до Євпаторії на лікування і це полегшило його фізичний стан. Повернувшись додому, він знову поринув у роботу. Захоплений підготовкою вересневого номера «Світла», листувався у справах видання, редагував статті, писав і за цим усім не відразу належним чином зреагував на різке погіршення фізичного стану.

Г.Шерстюк помер 24 жовтня 1911 р., не доживши кількох тижнів до свого 29-річчя. Його могила знаходиться на Новому Байковому цвинтарі (1-й ряд дільниці № 9) неподалік від іншого визначного українського діяча – Б.Грінченка. На могилі встановлено пам’ятник з темного граніту: хрест на постаменті. На постаменті викарбувано слова: «Прямуючи до світла, ніс «Світло» незрячим і, йдучи шляхом тернистим, зберіг ніжність і лагідність вдачі й незалежність духа свого, подаючи собою зразок людини-громадянина».

Потрібно зазначити, що за умов офіційної заборони рідномовної школи діяльність Г.Шерстюка стала виявом не лише національної свідомості, а й громадянської мужності. Протягом 1910-1914 рр. часопис «Світло» залишався єдиним в українських губерніях Російської імперії загальним об’єднувальним та координуючим центром для всіх тих, хто небайдуже ставився до проблем освіти українського населення.

У фондах Педагогічного музею України зберігаються такі публікації педагога.
Статті:
1. Гетьманчук Я. (Шерстюк Г.) Шкільна муштра: З біжучого життя// Світло. — 1910. —Кн.2. — С.44-46 (pdf)
2. Шерстюк Г. Польська педагогіка: З біжучого життя// Світло. —1910. —Кн.3. — С.69-71 (pdf)
3. Гетьманчук Я. (Шерстюк Г.) На часі: З біжучого життя// Світло. —1911. — Кн.5. — С. 65-67(pdf)
4. Гетьманчук Я. (Шерстюк Г.) Наші справи шкільні: З біжучого життя// Світло. —1911. —Кн.7. — С.49-51(pdf)

Література про педагога:
5. Єфремов С. Душа «Світла». Пам’яті товариша-друга// Світло. —1911. — Кн.3. — С.3-6
6. Громадський пам’ятник// Світло. — 1912. — Кн.2. — С.6-8(pdf)
7. Збірник пам’яті Гр. Шерстюка: З біжучого життя // Світло. —1912. — Кн. 2. — С.51-52(pdf)
8. Пам’ятник Г.П. Шерстюкові: Шкільна хроніка// Світло. —1912. — Кн. 2. — С.72(pdf)
9. Стрижавський Ю. Замість Магнатів. (Уривок з повісті) Присвячується світлій пам’яті українського учителя Гр. Шерстюка// Світло. —1912. — Кн.5. — С.34-49
10. Антонець Н. Шерстюк Григорій Пилипович// Українська педагогіка в персоналіях. Кн. перша Х-ХІХ ст./ За ред. О. В. Сухомлинської — Київ: Либідь, 2005. — С.462- 468

«Світло», 1912 р., Кн.2, С.6 (Фонди Педагогічного музею України)	«Світло», 1910 р., Кн.3 (Фонди Педагогічного музею України)
«Світло», 1912р., Кн.2, С.7 (Фонди Педагогічного музею України)	«Світло», 1912, Кн.6., С.109 (Фонди Педагогічного музею України)

Підготувала матеріали

 Старший науковий співробітник

Рудницька Т. О.