Періодичні педагогічні видання ХІХ-поч. ХХ ст.

Педагогічний музей України

Періодичні педагогічні видання ХІХ-поч. ХХ ст.

Events in Березень 2024

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

Всеукраїнська науково-практична конференція «Музеї України: сучасні сенси культурних інституцій. Запрошення до діалогу»

XV Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 150-річчю Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Програма підтримки та навчання музейників під час війни

Круглий стіл: «Музейна педагогіка – проблеми, сьогодення, перспективи»

Фестиваль «Арсенал ідей. Різні разом»

Засідання проблемної групи «Актуальні проблеми традиційно-побутової культури українців та етнографічного музейництва»

Проект «Архів-музей на допомогу вчителям»

Розвиток співпраці

Журнал «Учительське слово» (1912—1939 рр.)

60 публікацій – 300 імен: освітньо-біографічна мозаїка у газеті «Освіта і суспільство»

All day: Вільям Беглі: 150 років

All day: Чарльз Еліот: 190 років

Національної академії педагогічних наук України

Посилання для завантаження переліку видань:

Періодичні педагогічні видання ХІХ-поч. ХХ ст. (934 downloads )

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 Вересня, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 Листопада, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 Липня, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 Листопада, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 Листопада, 2012 Posted by admin

Всеукраїнська науково-практична конференція «Музеї України: сучасні сенси культурних інституцій. Запрошення до діалогу»
Posted on 9 Вересня, 2025 Posted by Валентина Єфімова
XV Буковинська міжнародна історико-краєзнавча конференція, присвячена 150-річчю Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Posted on 9 Вересня, 2025 Posted by Валентина Єфімова
Програма підтримки та навчання музейників під час війни
Posted on 9 Вересня, 2025 Posted by Валентина Єфімова
Круглий стіл: «Музейна педагогіка – проблеми, сьогодення, перспективи»
Posted on 9 Вересня, 2025 Posted by Валентина Єфімова
Фестиваль «Арсенал ідей. Різні разом»
Posted on 9 Вересня, 2025 Posted by Валентина Єфімова

Засідання проблемної групи «Актуальні проблеми традиційно-побутової культури українців та етнографічного музейництва»
Posted on 4 Квітня, 2022 Posted by Валентина Єфімова
Проект «Архів-музей на допомогу вчителям»
Posted on 15 Липня, 2019 Posted by Валентина Єфімова
Розвиток співпраці
Posted on 20 Липня, 2018 Posted by Валентина Єфімова
Журнал «Учительське слово» (1912—1939 рр.)
Posted on 25 Липня, 2023 Posted by admin
60 публікацій – 300 імен: освітньо-біографічна мозаїка у газеті «Освіта і суспільство»
Posted on 18 Липня, 2025 Posted by admin

15 All day: Вільям Беглі: 150 років All day 15.03.2024 Вільям Беглі народився 15 березня 1874 у Детройті, штат Мічиган. У 1891 вступив до Мічиганського сільськогосподарського коледжу (нині Мічиганський державний університет). 1895, отримавши ступінь бакалавра, почав учителювати в невеличкій школі в Гарті (Мічиган). Досвід викладання допоміг Беглі визначитися зі своїм покликанням. Він позичив гроші і вступив до аспірантури Вісконсинського університету, де в 1898 отримав ступінь магістра. В 1900 отримав ступінь доктора філософії в галузі освіти та психології в Корнельському університеті. Великий практичний досвід Беглі в галузі освіти включав адміністрування державних шкіл у кількох містах, а також роботу професором педагогіки в Університеті Іллінойсу (1908-17) та Колумбійському університеті (1917-40). Професійна діяльність Беглі була спрямована на вдосконалення державної освіти, в основному через покращення підготовки вчителів. Автор книги «Класне керівництво» (1907), посібника для молодих вчителів, який допомагав їм оволодіти основними навичками ефективного викладання. Виступав за сувору «вертикальну» модель управління школою, в якій директор був найвищим авторитетом у процесі прийняття рішень, а вчителі мали виконувати його накази. У той час, як директор стежить за виконанням вчителями навчальної програми, вчителі мають стежити за тим, щоб кожен учень виконував поставлене перед ним завдання. Беглі став провідним речником «есенціалістів» - групи освітян, які виступали за європейський стиль навчання, що передбачав сувору навчальну програму з традиційних предметів. Вважав, що мова і математичні навички є основними компонентами, на яких має зосереджуватися освіта, тому будь-яка навчальна програма має бути побудована навколо цих двох предметів. Був прихильником рівності в освітніх можливостях і рішуче виступав проти їх обмежень на підставі результатів інтелектуальних тестів. У книгах «Освіта, злочинність і соціальний прогрес» (1931) та «Освіта і нова людина» (1934) представив свій погляд на світ, у якому вчителі займають найвищий рівень у суспільстві. Його бачення майбутнього було ідеалістичним: світ добре освічених людей, де не існує злочинності і де всі громадяни насолоджуються здоровим життям. Ключем до такого суспільства, на думку Беглі, була освіта. Засновник та/або редактор кількох педагогічних журналів: «Inter-Mountain Educator», «Journal of Educational Psychology», «School and Home Education» та ін. Помер 1 липня 1946 у Нью-Йорку. Read more

20 All day: Чарльз Еліот: 190 років All day 20.03.2024 Чарльз Еліот народився 20 березня 1834 в Бостоні, штат Массачусетс. Закінчив Бостонську латинську школу (1849) і Гарвардський університет (1853). З 1854 – викладач математики, у 1858-63 – професор математики та хімії в Гарварді. В наступні два роки вивчав освітні системи європейських країн, використавши для цього спадщину свого діда і невелику позику. Підхід Еліота до вивчення європейської освіти був незвичайним. Він не обмежував свій інтерес освітніми установами, а досліджував роль освіти в усіх аспектах суспільного життя, приділяючи особливу увагу взаємозв'язку між освітою та економічним зростанням. Розуміючи взаємозалежність освіти і підприємництва, він у листі своєму двоюрідному братові Артуру Т. Лайману розповів про цінність для хімічної промисловості Німеччини відкриттів, зроблених в університетських лабораторіях. Він також визнавав, що європейські університети залежать від підтримки урядів, а американські муситимуть спиратися на ресурси заможних людей. Поки Еліот був у Європі, йому випала нагода увійти у світ активного бізнесу. Одна з найбільших текстильних фабрик у США запропонувала йому стати її керівником. Незважаючи на вмовляння друзів і привабливість величезної на той час зарплати в 5000 доларів (плюс гарний будинок без орендної плати), Еліот, добре обміркувавши пропозицію, відмовився від неї. Один з його біографів припускає, що на той час він, безсумнівно, усвідомив, що має сильний потяг до організації та адміністрування. І лише така посада дала б йому простір для самореалізації. Еліоту було лише 35 років, коли його обрали наймолодшим президентом в історії найстарішого університету США. Як президент Гарварду, він запропонував реформу професійних шкіл, розвиток дослідницьких факультетів і загалом розширення навчальної програми. Водночас вища освіта у вирішальних аспектах зберігала – і навіть посилювала – її традиційні духовні традиції та функції виховання характеру. Еліот вважав, що в кожного індивідуального розуму «своя особлива конституція». Проблема, як з погляду всебічного розвитку здібностей людини, так і з погляду максимізації її соціальної корисності, полягала в тому, щоб представити їй курс навчання, достатньо змістовний, щоб «розкрити їй, або принаймні її вчителям і батькам, її здібності та смаки». Зробивши усвідомлений вибір, людина може займатися будь-якою спеціалізованою галуззю знання, яку вважатиме доцільною. Під керівництвом Еліота Гарвард ухвалив «факультативну систему», яка надала студентам можливість вибору навчальних предметів. У другій половині ХІХ ст. за прикладом Гарварду факультативний вибір навчальних предметів студентами стає характерним для більшості університетів і коледжів США. Розширення аспірантури та професійних шкіл і факультетів Гарварду сприяло спеціалізації, водночас зробивши університет центром передових наукових і технологічних досліджень. Це супроводжувалося змінам й у викладанні: зменшення лекційних і збільшення семінарських занять, посилена увага до оцінювання індивідуальної успішності. Керівництво Еліота зробило Гарвард не лише лідером серед американських вишів, а й ключовим учасником реформи середньої школи. І елітні, і державні середні школи почали формували свої навчальні програми відповідно до вимогливих стандартів Гарварду. Еліот вийшов на пенсію 1909, пропрацювавши 40 років на посаді президента (найдовший термін в історії університету). Він був удостоєний честі першого почесного президента Гарварду. Помер Чарльз Еліот 22 серпня 1926. Read more