Періодичні педагогічні видання ХІХ-поч. ХХ ст.

Педагогічний музей України

Періодичні педагогічні видання ХІХ-поч. ХХ ст.

Events in Березень 2024

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

Методичні діалоги: Євгеній Копилець

Результати роботи юних художників у Державному музеї авіації ім О.К. Антонова

Збережемо пам’ять разом!

Відчуй простір Українського держаного університету науки і технологій

Напередодні нового навчального року музей академіка М.П.Кравчука приймає відвідувачів

Відбулася ІІІ Волинська науково-практична конференція «Музейна педагогіка. Теорія і практика»

Розклад майстер-класів у ДИТЯЧІЙ СВІТЛИЦІ на 9 і 10 липня 2016 року

Х Всеукраїнський ювілейний історико-культурологічний фестиваль “Мамай-фест”

Різдвяна майстерня NAMU

Інтерактивна екскурсія «З історії транспорту: землею, водою, повітрям»

All day: Вільям Беглі: 150 років

All day: Чарльз Еліот: 190 років

Національної академії педагогічних наук України

Посилання для завантаження переліку видань:

Періодичні педагогічні видання ХІХ-поч. ХХ ст. (934 downloads )

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 Вересня, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 Листопада, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 Липня, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 Листопада, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 Листопада, 2012 Posted by admin

Методичні діалоги: Євгеній Копилець
Posted on 2 Вересня, 2026 Posted by admin
Результати роботи юних художників у Державному музеї авіації ім О.К. Антонова
Posted on 1 Вересня, 2026 Posted by Валентина Єфімова
Збережемо пам’ять разом!
Posted on 1 Вересня, 2026 Posted by Валентина Єфімова
Відчуй простір Українського держаного університету науки і технологій
Posted on 1 Вересня, 2026 Posted by Валентина Єфімова
Напередодні нового навчального року музей академіка М.П.Кравчука приймає відвідувачів
Posted on 1 Вересня, 2026 Posted by Валентина Єфімова

Відбулася ІІІ Волинська науково-практична конференція «Музейна педагогіка. Теорія і практика»
Posted on 7 Грудня, 2014 Posted by admin
Розклад майстер-класів у ДИТЯЧІЙ СВІТЛИЦІ на 9 і 10 липня 2016 року
Posted on 14 Липня, 2016 Posted by admin
Х Всеукраїнський ювілейний історико-культурологічний фестиваль “Мамай-фест”
Posted on 2 Червня, 2017 Posted by Валентина Єфімова
Різдвяна майстерня NAMU
Posted on 16 Січня, 2023 Posted by Валентина Єфімова
Інтерактивна екскурсія «З історії транспорту: землею, водою, повітрям»
Posted on 29 Листопада, 2021 Posted by Валентина Єфімова

15 All day: Вільям Беглі: 150 років All day 15.03.2024 Вільям Беглі народився 15 березня 1874 у Детройті, штат Мічиган. У 1891 вступив до Мічиганського сільськогосподарського коледжу (нині Мічиганський державний університет). 1895, отримавши ступінь бакалавра, почав учителювати в невеличкій школі в Гарті (Мічиган). Досвід викладання допоміг Беглі визначитися зі своїм покликанням. Він позичив гроші і вступив до аспірантури Вісконсинського університету, де в 1898 отримав ступінь магістра. В 1900 отримав ступінь доктора філософії в галузі освіти та психології в Корнельському університеті. Великий практичний досвід Беглі в галузі освіти включав адміністрування державних шкіл у кількох містах, а також роботу професором педагогіки в Університеті Іллінойсу (1908-17) та Колумбійському університеті (1917-40). Професійна діяльність Беглі була спрямована на вдосконалення державної освіти, в основному через покращення підготовки вчителів. Автор книги «Класне керівництво» (1907), посібника для молодих вчителів, який допомагав їм оволодіти основними навичками ефективного викладання. Виступав за сувору «вертикальну» модель управління школою, в якій директор був найвищим авторитетом у процесі прийняття рішень, а вчителі мали виконувати його накази. У той час, як директор стежить за виконанням вчителями навчальної програми, вчителі мають стежити за тим, щоб кожен учень виконував поставлене перед ним завдання. Беглі став провідним речником «есенціалістів» - групи освітян, які виступали за європейський стиль навчання, що передбачав сувору навчальну програму з традиційних предметів. Вважав, що мова і математичні навички є основними компонентами, на яких має зосереджуватися освіта, тому будь-яка навчальна програма має бути побудована навколо цих двох предметів. Був прихильником рівності в освітніх можливостях і рішуче виступав проти їх обмежень на підставі результатів інтелектуальних тестів. У книгах «Освіта, злочинність і соціальний прогрес» (1931) та «Освіта і нова людина» (1934) представив свій погляд на світ, у якому вчителі займають найвищий рівень у суспільстві. Його бачення майбутнього було ідеалістичним: світ добре освічених людей, де не існує злочинності і де всі громадяни насолоджуються здоровим життям. Ключем до такого суспільства, на думку Беглі, була освіта. Засновник та/або редактор кількох педагогічних журналів: «Inter-Mountain Educator», «Journal of Educational Psychology», «School and Home Education» та ін. Помер 1 липня 1946 у Нью-Йорку. Read more

20 All day: Чарльз Еліот: 190 років All day 20.03.2024 Чарльз Еліот народився 20 березня 1834 в Бостоні, штат Массачусетс. Закінчив Бостонську латинську школу (1849) і Гарвардський університет (1853). З 1854 – викладач математики, у 1858-63 – професор математики та хімії в Гарварді. В наступні два роки вивчав освітні системи європейських країн, використавши для цього спадщину свого діда і невелику позику. Підхід Еліота до вивчення європейської освіти був незвичайним. Він не обмежував свій інтерес освітніми установами, а досліджував роль освіти в усіх аспектах суспільного життя, приділяючи особливу увагу взаємозв'язку між освітою та економічним зростанням. Розуміючи взаємозалежність освіти і підприємництва, він у листі своєму двоюрідному братові Артуру Т. Лайману розповів про цінність для хімічної промисловості Німеччини відкриттів, зроблених в університетських лабораторіях. Він також визнавав, що європейські університети залежать від підтримки урядів, а американські муситимуть спиратися на ресурси заможних людей. Поки Еліот був у Європі, йому випала нагода увійти у світ активного бізнесу. Одна з найбільших текстильних фабрик у США запропонувала йому стати її керівником. Незважаючи на вмовляння друзів і привабливість величезної на той час зарплати в 5000 доларів (плюс гарний будинок без орендної плати), Еліот, добре обміркувавши пропозицію, відмовився від неї. Один з його біографів припускає, що на той час він, безсумнівно, усвідомив, що має сильний потяг до організації та адміністрування. І лише така посада дала б йому простір для самореалізації. Еліоту було лише 35 років, коли його обрали наймолодшим президентом в історії найстарішого університету США. Як президент Гарварду, він запропонував реформу професійних шкіл, розвиток дослідницьких факультетів і загалом розширення навчальної програми. Водночас вища освіта у вирішальних аспектах зберігала – і навіть посилювала – її традиційні духовні традиції та функції виховання характеру. Еліот вважав, що в кожного індивідуального розуму «своя особлива конституція». Проблема, як з погляду всебічного розвитку здібностей людини, так і з погляду максимізації її соціальної корисності, полягала в тому, щоб представити їй курс навчання, достатньо змістовний, щоб «розкрити їй, або принаймні її вчителям і батькам, її здібності та смаки». Зробивши усвідомлений вибір, людина може займатися будь-якою спеціалізованою галуззю знання, яку вважатиме доцільною. Під керівництвом Еліота Гарвард ухвалив «факультативну систему», яка надала студентам можливість вибору навчальних предметів. У другій половині ХІХ ст. за прикладом Гарварду факультативний вибір навчальних предметів студентами стає характерним для більшості університетів і коледжів США. Розширення аспірантури та професійних шкіл і факультетів Гарварду сприяло спеціалізації, водночас зробивши університет центром передових наукових і технологічних досліджень. Це супроводжувалося змінам й у викладанні: зменшення лекційних і збільшення семінарських занять, посилена увага до оцінювання індивідуальної успішності. Керівництво Еліота зробило Гарвард не лише лідером серед американських вишів, а й ключовим учасником реформи середньої школи. І елітні, і державні середні школи почали формували свої навчальні програми відповідно до вимогливих стандартів Гарварду. Еліот вийшов на пенсію 1909, пропрацювавши 40 років на посаді президента (найдовший термін в історії університету). Він був удостоєний честі першого почесного президента Гарварду. Помер Чарльз Еліот 22 серпня 1926. Read more