Григорій Іваниця народився 30 січня 1892 в селі Шостка Чернігівської губернії (нині місто Сумської області). Навчався у класичній гімназії при Ніжинському історико-філологічному інституті (1902—1910) та на класичному відділення цього інституту (1910—1914). Після його закінчення призначений викладачем латинської мови у Клинцівську гімназію Чернігівської губернії, пізніше направлений до Університету св. Володимира в Києві для підготовки до професорського звання (1914).

Г.Іваниця був дописувачем журналу «Вільна українська школа» (1917—1920), викладачем педагогіки, професором Київського інституту народної освіти у 1920—1929 рр.; працював співредактором журналу «Радянська освіта», де часто публікувався. В 1924—1927 рр. — секретар Комісії Історико-філологічного відділу Науково-педагогічної комісії ВУАН. Одночасно він був співробітником Інституту української наукової мови як член педагогічно-психологічної секції соціально-економічного відділу.

Григорій Микитович є автором підручників з української мови та читанок для трудової школи, шкіл для дорослих, посібників з методики навчання української мови і перекладознавства. Серед його наукових зацікавлень — сприйняття українським читачем перекладів з античної літератури.

В 1929 Г.Іваниця був заарештований у сфабрикованій справі СВУ та засуджений у 1930 до 6 років позбавлення волі з суворою ізоляцією, висланий у с. Улья Красноярського краю (РФ). Заарештований удруге 20 грудня 1937 за звинуваченням в антирадянській агітації та пропаганді, на початку 1938 засуджений до 10 років виправно-трудових таборів. Не витримавши нелюдських умов, педагог помер 24 серпня 1938 в Північно-східному таборі (нині Магаданська область, РФ). Реабілітований в 1988.

Пропонуємо ознайомитися з працями Григорія Іваниці, які зберігаються у фондах нашого музею: https://cutt.ly/UIUwsWo

Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022 році» 130 років з дня народження Григорія Іваниці відзначається на державному рівні.

Комітет гуманітарної та інформаційної політики