Прикметними ознаками сучасного світу є стрімке нарощення інформації та її миттєве поширення новітніми засобами комунікації, поява інноваційних технологій у всіх галузях діяльності людини, зокрема і в освітній царині. Через пандемію COVІD-19 і повномасштабне вторгнення росії на територію України значного поширення набули онлайн-навчання та онлайн-конференції. Це докорінно змінює всю діяльність учителя: його роботу з учнями, спілкування з колегами, самоосвіту. Обмін педагогічним досвідом теж відбувається переважно з допомогою вебтехнологій.
Якими способами поширювався досвід учителів до появи Інтернету? Передусім – це спілкування на серпневих нарадах перед початком нового навчального року та курси підвищення кваліфікації у інститутах післядипломної педагогічної освіти. А ще – за допомогою інформаційних плакатів, які були особливо популярними у 1960-1980-х роках. У фондах музею зберігається колекція таких плакатів, яка налічує понад 70 одиниць зберігання. Ці матеріали передала до музею Лариса Гайда з м. Кропивницького, колишня співробітниця Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, нині провідна наукова співробітниця Педагогічного музею України.
В результаті наукового опрацювання матеріалів колекції плакати було об’єднано у такі розділи: «Навчально-виховна робота», «З досвіду роботи вчителя», «Навчально-методичні рекомендації», «Позашкільна (позакласна) робота», «Реклама», «Ідеологія у вихованні».
Розділ «Навчально-виховна робота» налічує 24 плакати з 1964 по 1987 рік. Українською мовою надруковано 19, російською – 5 плакатів.
Завданням радянського плаката було конструювання нової соціалістичної реальності, а головними особливостями – насичені образи, яскравість, простота і потужне емоційне тло. Основна ідея плаката мала бути виражена ясно, недвозначно і дохідливо. Плакат мав впливати на людину миттєво, у зв’язку з чим до нього висували вимоги простоти і лаконічності художнього рішення.
Педагогічний інформаційний плакат 1960-1980-х років був виразником державної політики та ідеології й відображав офіційну точку зору на історичні, соціальні події, зокрема школу й педагогіку. Першочергова роль загальноосвітньої школи у становленні громадянина в радянському суспільстві була одним з пріоритетів державної політики, не поступаючись сімейному вихованню, а в більшості випадків навіть перевищуючи його значення.
У 1960-1980-тих рр. загальноосвітня школа була соціальним інститутом, повністю регламентованим і контрольованим комуністичною партією та державою: ставилось завдання сформувати людину за стандартом, загальним шаблоном певної поведінки, світогляду, політичних поглядів. Все це знайшло відображення й у плакатах.
У 1960-1980-х роках педагогічні плакати були оптимальною формою передачі інформації, їх використовували всюди – в методичних кабінетах, учительських, актових залах та шкільних коридорах. Також такі плакати розміщували на вуличних стендах.
Педагогічний інформаційний плакат містив узагальнення досвіду вчителя з викладання навчальних предметів, висвітлював актуальні питання шкільного життя, розповідав про роботу гуртків тощо. Назви плакатів були, як правило, лаконічними, схожими на гасла. Під назвою одним реченням подавалася анотація змісту плакату.
Наприклад, плакат під назвою «Утвердження громадянина» інформує про досвід використання педагогічної спадщини Василя Сухомлинського в справі формування активної життєвої позиції учнів шкіл працюючої молоді міста Олександрії, про що сказано у підзаголовку. Надруковано плакат у 1978 році тиражем 600 примірників. Розповсюджувався він безоплатно. У оформленні плакату використано графіку – профіль Василя Сухомлинського, його цитата на тлі розгорнутої книги, та фотографії учнів з підписами. Замовили плакат Кіровоградський обласний відділ народної освіти, Обласний інститут удосконалення вчителів та обласне відділення педагогічного товариства. Інформацію про замовників, художника та інших осіб, які працювали над плакатом, місце друку, рік видання, тираж та ціну подано внизу плакату.
Друкований плакат був обмежений рамками ідеологічної цензури і виконувався на замовлення державних органів. Тому в тематиці плакатів відображено державну освітню політику того часу.
Розділ «З досвіду роботи вчителя» налічує 18 плакатів 1968-1985 рр. і представляє досвід 10 вчителів і 8 вчительок української мови і літератури (7), історії (2), математики (4), фізичної культури (1), трудового навчання (1), фізики (1), директора школи (1) та піонервожатої (1). Назви плакатів, як правило, складаються з 2-4-х слів: «За красу рідної мови», «Працювати творчо», «До стартів готові», «Заслужений авторитет», «Щоб знання стали глибшими» тощо. Є назви, що передають тогочасні тенденції в методиці викладання навчальних предметів: «Матеріали XXIV з’їзду КПРС на уроках історії», «По-ленінськи ростити покоління». Тексти плакатів надруковані дрібним шрифтом і докладно висвітлюють вчительський досвід, містять приклади методів і форм роботи з учнями, детальний опис навчальних кабінетів, зокрема технічних засобів навчання, фрагменти уроків.
Педагогічні плакати ілюстровані кольоровою графікою та фотографіями. Тиражі варіювалися від 50 до 3000 примірників. Розповсюджувалися плакати безоплатно або ж за ціною від 4 до 20 копійок.
Незважаючи на те, що художник, який оформлював плакат, був залежним від державних органів щодо вибору теми, стилю, способу створення образу, більшості плакатів притаманна майстерність та досконала техніка майстрів-професіоналів, що виявила себе в індивідуальній манері створення художнього образу.
Плакати з розділів «Навчально-методичні рекомендації», «Позашкільна (позакласна) робота», «Реклама», «Ідеологія у вихованні» буде представлено на віртуальній виставці «З історії освітніх медіа: радянська пропаганда в педагогічних плакатах 1960-1980-х років».
Тетяна Полюхович,
головна зберігачка фондів.
