Педагогічний музей України — учасник 17 Міжнародного симпозіуму музеїв історії освіти у м. Дордрехті (Нідерланди)

 5-8 липня 2017 р. у м. Дордрехті (Нідерланди) в Dutch national museum of education (Нідерландський національний музей історії освіти) відбувся 17-й Міжнародний симпозіум музеїв історії освіти (офіційна назва — 17th International Symposium for School History Museums & Collections). Цей захід відбувається раз на 2 роки у різних країнах світу. Цьогоріч участь у симпозіумі вперше взяв Педагогічний музей України, який представляли директор Олександр Міхно та старший науковий співробітник Кіра Степанович.

Учасники

Учасники симпозіуму

Цього року участь у симпозіумі взяли 15 країн: Австралія, Данія, Естонія, Італія, Латвія, Литва, Нігерія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Сербія, Словаччина, Словенія, Україна, Франція. Всього учасників було близько 40 осіб, хоча у 2013 р. на 15-му симпозіумі у Словенії було понад 130 учасників. Але, на наш погляд, цьогорічна кількість учасників була оптимальною, адже дала можливість спокійно, без перевантаження вислухати і обговорити всі доповіді, з усіма познайомитися, досхочу поспілкуватися.

Симпозіум. Порядок денний

Вітальне слово Тайса ван Руітена

Відкриття симпозіуму у музейній кав’ярні. Вітальне слово директора музею-організатора Тайса ван Руітена

Розпочався симпозіум 5 липня о 16.00 у музейній кав’ярні з вітального слова директора музею історії освіти Тайса ван Руітена. Далі відбулася екскурсія експозицією Нідерландського національного музею історії освіти: учасники самостійно оглядали експозицію, а у разі потреби зверталися до співробітників музею, які давали пояснення. Після огляду музею учасників запросили на товариську вечерю (про це далі докладніше), а завершився перший день роботи симпозіуму  напрочуд цікавою доповіддю Тайса ван Руітена, що була присвячена головній темі симпозіуму «Озираючись назад у майбутнє, представляємо історію освіти нової ери». Завершилася робота симпозіуму цього дня  десь близько 22.00.

Наступні два дні цілком були присвячені доповідям учасників та їх обговоренню. Розпочиналася робота о 9 ранку і тривала до 17.00. Щодня виступало до 8 осіб з перервами на каву та обід (кожен доповідач мав для виступу від 30 до 45 хвилин). Від такої організації роботи маємо лише гарні враження: 8 доповідей за день можна і уважно вислухати, і докладно обговорити.

Найбільш цікавими, а отже, й такими, що найкраще запам’яталися, були доповіді колег зі Словенії, Данії, Норвегії та Нідерландів.

Виступ Бранко Шустара_Словенія

Виступ Бранко Шустара (Словенія)

Представник Словенського музею історії освіти (Slovenski šolskimuzej) Бранко Шустар докладно висвітлив зміст реалізованого музеєм виставкового проекту «Шляхами освіти слов’янських народів», учасником якого є й Педагогічний музей України. Участь у проекті беруть 10 слов’янських країн: представлено 7 національних музеїв освіти з Любляни (Словенія), Загреба (Ховатія), Белграда (Сербія), Києва (Україна), Габрово (Болгарія), Праги (Чехія) та Братислави (Словаччина), а також матеріали дослідників історії освіти з Росії, Боснії і Герцеговини та Чорногорії. Кожен музей-учасник представив  24 фотографії з власних фондів з розгорнутими підписами рідною та англійською мовами в шести тематичних розділах: 1) кроки в розвитку грамотності, 2) педагоги, вчителі, жінки-педагоги, 3) шкільні будівлі, 4) шкільні уроки, 5) шкільні підручники та педагогічна література, 6) навчальні посібники та шкільне обладнання.

Колега з цього ж музею Матея Рібарік виступила з цікавою і дуже вдало проілюстрованою старими фотографіями доповіддю «Клас природи: шкільний сад вчора, сьогодні, завтра»  (як ця тема перегукується зі Школою під блакитним небом та Зеленим класом  В. Сухомлинського!).

Представниця Данії Лія Сесілія Беннедсен працює реставратором, тож з її доповіді ми дізналися про особливості реставраційних робіт у музеях Данії.

 

Виступ Ауд Рудшаген_Норвегія

Виступ Ауд Рудшаген (Норвегія)

Виступ представниць Музею історії освіти в Осло  (OsloSchoolmuseum)  Ауд Рудшаген та Маріти Гесьєдал  стосувався музейного освітнього проекту «Вони забрали нашу школу молодь в окупованому Осло», який розроблений  спеціально для показу у школах Норвегії. Проект являє собою симбіоз музейної виставки і театралізованої постановки з інтерактивними елементами і висвітлює початок війни в Норвегії та діяльність двох організацій: прихильників і противників нацизму.  В пам’ять  врізалися слова Ауд Рудшаген про те, що ж спонукало музей розробити і реалізувати цей проект: «Що сьогоднішня молодь знає про Другу світову війну? Ми переконані, що це все ще актуально і важливо як для сьогодення, так і для майбутнього. Ми віримо, що вивчаючи власну історію, молодь стає здатною розуміти і наш складний час, і змінювати та покращувати майбутнє. Музеї можуть змінити ситуацію!» Погодьтеся, що мотивація цілком суголосна намірам і сподіванням українських музейників.

Виступ Жака Дане_Нідерланди

Виступ Жака Дане (Нідерланди)

Були і суто наукові виступи про результати досліджень музейної колекції. Скажімо, співробітник Нідерландського національного музею історії освіти (Dutchnationalmuseumofeducation) Жак Дане у доповіді «Освіта у Нідерландських колоніях (близько 1900 р.)», спираючись на фонди музею (фото, підручники, навчальні плакати), докладно розповів про особливості навчального процесу у Голландській Ост-Індії (нині Індонезія).

Ну і кілька слів про ще одного учасника, улюбленця співробітників і відвідувачів музейного кота на ім’я Йєт. Завели його, коли в фондах з’явилися миші. Йєт успішно їх ліквідував і продовжує жити в музеї, спокійнісінько мандруючи усіма музейними приміщеннями і не звертаючи уваги на людей. Ось він улігся на килимку перед початком виступу Кіри Степанович.

Кіт Йєт, улюбленець спіробітників і відвідувачів музею

Кіт Йєт, улюбленець співробітників і відвідувачів музею

Педагогічний музей України на симпозіумі: доповіді і обговорення

До програми симпозіуму було включено обидві доповіді представників Педагогічного музею України.  У своєму виступі директор музею Олександр Міхно розповів про останні виставкові проекти музею: виставки «Українська книга 19171921 рр.», «Писано власноруч» (рукописи українських педагогів Т. Лубенця, Б. Грінченка, С. Русової, В. Сухомлинського), «Фонотека: навчальний вініл», а також про довготривалий виставковий проект, присвячений педагогічній спадщині Василя Сухомлинського. З-поміж заданих запитань: чим цінні українські  видання 19211917 рр., як музеєві вдалося зібрати і зберегти таку кількість вінілових платівок; також колег цікавила кількість відвідувачів музею за рік, а найбільш часте запитання: чи весь будинок займає Педагогічний музей (це зрозуміло, оскільки будинок Педагогічного музею – розкішна споруда, одна з візитівок Києва, а всі музею мають проблеми з браком експозиційних площ).

Виступ Олександра Міхна

Виступ Олександра Міхна

Виступ старшого наукового співробітника Кіри Степанович про особливості роботи Педагогічного музею України з різними категоріями відвідувачів був, на наш погляд, одним із найвдаліших як зі змістовного, так і з формального боку, оскільки містив кілька атрактивних елементів. Спочатку це коротке відео про Педагогічний музей України під чудовий музичний супровід пісні «Gracias a la vida» аргентинської співачки Мерседес Соса, далі власне розповідь про реалізовані проекти «Школу юного екскурсовода», «Школу музейної магії» та «Школу для музейників по роботі з особливими відвідувачами», а під кінець виступу Кіра запросила присутніх виконати танок під українську народну дитячу гру-пісню «Ой на горі жито — сидить зайчик», яку сама й виконувала. Це викликало буквально захват в учасників, і до кінця дня всі наспівували мелодію цієї пісеньки.

Учасники симпозіуму виконують танок під українську пісню Ой на горі жито сидить зайчик

Учасники симпозіуму виконують танок під українську народну дитячу гру-пісню «Ой на горі жито – сидить зайчик». Заспівує Кіра Степанович.

Особливо цікавим для європейських колег став проект «Школа для музейників по роботі з особливими відвідувачами», оскільки проект дає базові знання про різні порушення, а також інструментарій для роботи з ними. Випускники нашого проекту вміють адаптовувати екскурсії, створювати окремі проекти та музейні заняття для особливої категорії відвідувачів. Певна річ, музеї в Європі обладнані відповідно і доступні для цих людей. Але, як правило, співробітники музею для цих відвідувачів проводять стандартну екскурсію, завдання ж донести музейну інформацію до людини з особливими потребами лежить на особі, яка супроводжує цю людину, а не на співробітнику музею. Таким чином, розповідь про «Школу для музейників по роботі з особливими відвідувачами» викликала загальне схвалення і жваве обговорення.

 

Програма_Виступ Кіри Степанович Прогнрама_Виступ Олександра Міхна

 

Загалом, без зайвої скромності можемо констатувати, що третій день роботи симпозіуму був днем України і Педагогічного музею України.  Наші виставкові і освітні проекти реалізовані на відповідному рівні і не лише абсолютно не поступаються зарубіжним, а й випереджують їх у різноманітності (тимчасові виставки, присвячені педагогічним персоналіям, і довготривалий проект-вшанування Василя Сухомлинського, різні освітні програми) та кількості (це особливо актуально, оскільки всі музеї історії освіти мають невеликий штат). Нашу увагу до педагогічних персоналій вважаємо перевагою і навіть не маємо наміру скорочувати цей напрям роботи Педагогічного музею України. Натомість у інших музеях історії освіти персоналії представлені дуже фрагментарно, основний акцент вони переносять на сам процес навчання. Цілком переконані, що напрацювання нашого музею у висвітленні педагогічної спадщини окремих персоналій можуть стати в нагоді і колегам з інших профільних європейських музеїв.

Культурна програма

Організаторам симпозіуму вдалося запропонувати учасникам різноманітну культурну програму, приправлену національним колоритом. Наприкінці першого дня роботи відбулася товариська вечеря, яка розпочалася з традиційних голландських оселедців, ще кількох видів риби, сирів, а закінчилася своєрідними солодощами, серед яких – лакричні цукерки.  Вечеря відбувалася прямо в експозиційному залі, поміж експонатів.

Виступ мера Дордрехта

Виступ мера Дордрехта

Наприкінці наступного дня для учасників симпозіуму відбувся урочистий прийом у мерії Дордрехта, яка знаходиться неподалік музею. Пригощали оселедцями та рибою, смаженою у фритюрі, а також різноманітними напоями. Мер виголосив коротку промову і запросто спілкувався з усіма охочими, а потім попрощався, взяв свою куртку і парасольку з вішалки в холі мерії і пішки пішов з роботи.

Вид на місто з церковної вежі

Вид на місто з церковної вежі

У передостанній день роботи симпозіумі відбулася екскурсія історичною частиною Дордрехта з підняттям 293-ма сходинками на церковну вежу, з якої усе місто видно  як на долоні. Після екскурсії директор музею запросив усіх до кав’ярні (перший напій для кожного було оплачено).

Після офіційного закриття симпозіуму, яке полягало у короткому підсумковому слові директора музею-організатора та відгуках учасників, відбулася екскурсія на човні на традиційні голландські вітряки у с. Кіндердайк у провінції Південна Голландія, однак ми на неї не потрапили, оскільки до відльоту з Нідерландів залишалося кілька годин. Загалом враження від культурної програми всуціль позитивні все було цікаво, легко і зовсім не втомлювало.

Прогулянка історичною частиною Дордрехта

Прогулянка історичною частиною Дордрехта

Але все ж таки головне відкриття це люди. Привітні, готові прийти на допомогу, детально пояснити, навіть провести вас до потрібного місця. Це стосується як учасників симпозіуму, так і звичайних мешканців Нідерландів – від касира на залізничній станції Дордрехта до велосипедистів у Національному парку та  перехожих на вулицях міста. Мабуть, таку привітність і увагу до іншого частково можна пояснити відсутністю матеріальних проблем, адже заробітна платня в Нідерландах одна з найвищих в Європі.

Резюме

Поза всяким сумнівом, участь Педагогічного музею України у 17 Міжнародному симпозіумі музеїв історії освіти це беззаперечний успіх, що є наслідком систематичної наполегливої роботи всього невеличкого колективу музею у всіх напрямах музейної діяльності. Україна і Педагогічний музей були представлені фаховій європейській спільноті на гідному рівні. Ми впевнилися у власних силах, зрозуміли, що рухаємося у руслі загальноєвропейських тенденцій, збагатилися новими ідеями. Тож починаємо їх реалізовувати.

Бранко Шустар_Тайс ван Руітен_Олександр Міхно

Бранко Шустар (Словенія), Тайс ван Руітен (Нідерланди), Олександр Міхно (Україна)

Колег-музейників дуже здивував той факт, що Педагогічний музей України не має статусу національного. Нас про це кілька разів запитували і щоразу перепитували, думаючи, що ми не неправильно розуміємо питання. Врешті, таки переконавшись, що центральний профільний музей історії освіти в Україні не є національним, резюмували: «It’smistake». Тож після вдалого дебюту Педагогічного музею України на 17 Міжнародному симпозіумі музеїв історії освіти та в результаті нашої наполегливої роботи сподіваємося, що ця «помилка» буде виправлена і наш музей незабаром отримає цей статус.

Олександр Міхно,

директор Педагогічного музею України, PhD