28 серпня 2025 р. директор Педагогічного музею України, доктор педагогічних наук Олександр Міхно узяв участь в інтелектуальній бесіді в межах проєкту «Биківнянський злочин: пошук правди, пам’ять», започаткованого Національним історико-меморіальним заповідником «Биківнянські могили».
У своєму виступі О. Міхно стисло окреслив процеси, які відбувалися в українській освіті у 1920–30-х роках. Цей період позначений суперечливими тенденціями: з одного боку – масштабне розширення доступу до навчання, ліквідація неписьменності, українізація освіти, педагогічні експерименти; з іншого – посилення ідеологічного тиску та репресії проти освітян.
Особливу увагу промовець приділив питанню радянських підручників, які з навчальних книжок перетворилися на інструмент пропаганди. Вони були насичені цитатами вождів, прикладами з життя «будівників соціалізму», культом Леніна й Сталіна. Навіть задачі з математики чи тексти з біології ставали носіями ідеологічних кліше.
Важливим акцентом бесіди стала тема репресій проти педагогів. Їх початок сягає ще 1918–19 років, коли без суду і слідства були розстріляни українські педагоги і просвітники Іван Стешенко, Володимир Науменко, Юхим Щириця. У 1930-ті роки репресії сягнули апогею – були заарештовані, вислані чи розстріляні тисячі освітян. У Биківні поховані провідний український педолог Олександр Залужний та знаний український педагог Володимир Дурдуківський.
У виступі було представлено дані з нещодавно виданого енциклопедичного біографічного словника «Педагоги України (друга половина ХІХ – початок ХХІ століття)», який містить життєписи понад 300 педагогів, серед них – 58 репресованих. Їхні долі – це не лише індивідуальні трагедії, а й свідчення цілеспрямованої політики інтелектуального геноциду.
«Кожен репресований педагог – це незавершена праця, ненаписаний підручник, викреслений голос в освітньому дискурсі. Кожне забуте ім’я – це втрачене джерело нашої педагогічної традиції», – підкреслив О. Міхно.
Педагогічний музей України вдячний колегам із НІМЗ «Биківнянські могили» за можливість долучитися до відновлення пам’яті про трагічні сторінки історії української освіти.
