Продовжуємо рубрику «Музейне інтерв’ю»: наша гостя – Наталія Бойко, директорка Бережанського краєзнавчого музею Бережанської міської ради Тернопільської області.

В українському культурологічному просторі активно обговорюють питання розвитку музейної педагогіки, пошуку цікавих форм роботи з дітьми та підлітками. Бережанський музей є одним із лідерів з розроблення та реалізації освітньо-пізнавальних програм, які вражають і надихають. Тож запрошуємо пані Наталю до розмови.

Творчі здобутки Бережанського музею у галузі музейної педагогіки свідчать про високий рівень професійної майстерності його директорки та вміння згуртувати й зацікавити колектив. Аби досягти таких результатів і здобути визнання в Україні, довелося пройти непростий шлях наполегливої праці.. Розпочнемо із середовища «яке вас зробило», так звані особистісні витоки. Що вплинуло на вибір професії, як формувались зацікавленості – родина, навчання, комунікація з фахівцями… Розкажіть про пошуки професії. Чи, можливо, вона сама вас знайшла?

Можу сказати, що професія справді знайшла мене сама, або ж дісталася у спадок. Моя бабуся багато років працювала в нашому музеї, і ще змалечку я була занурена у цей особливий світ історії, культури, експонатів і досліджень. Тож, коли настав час обирати професійний шлях, рішення було природним – пішла бабусиними стопами, як у навчанні, так і згодом у роботі.

Я закінчила Теребовлянське вище училище культури, Національну академію керівних кадрів культури і мистецтв. І в 2008 році почала працювати у музеї на посаді старшого наукового співробітника. Ось уже шостий рік я директорка цього чудового музею, і це не просто робота, а справжнє покликання.

Для мене важливо не лише зберігати спадщину, а й знаходити нові підходи до її представлення. Саме тому постійно навчаюсь, спілкуюся з колегами з різних регіонів, переймаю досвід закордонних музейників. Проходила стажування в Музеї Другої світової війни в Гданську та Освітньо-культурному центрі в Кшижовій (Вроцлав), відвідую семінари, колоквіуми, конференції. Намагаюся черпати ідеї з усіх доступних джерел, адже сучасний музей – це не просто зібрання експонатів, а живий простір, що взаємодіє з відвідувачами, викликає емоції, заохочує до досліджень та діалогу.

Щодня ми разом із командою працюємо над тим, аби популяризувати історію, розвивати музейну педагогіку, залучати громаду до культурних ініціатив. Це нелегкий, але захопливий шлях, і я пишаюся тим, що можу бути його частиною.

Краєзнавчих музеїв в Україні багато. Ваш Бережанський музей відносно молодий, але тут зібрана унікальна колекція, яка «реально працює». Можливо, більш детально ознайомите нас із ним.

Наш музей – молодий, але вже має вагомі досягнення, якими ми по-справжньому пишаємося. За останні чотири роки нам вдалося значно оновити експозицію, зробити її цікавішою та доступнішою для відвідувачів. У фондах нашого музею зберігається понад 30 тисяч експонатів. Хоча одночасно можемо представити лише невелику їхню частину, ми постійно оновлюємо експозиції та організовуємо нові виставки, відкриваючи відвідувачам щораз нові унікальні сторінки історії. Особливу гордість викликає наша колекція картин місцевих художників – митців, які, на жаль, залишаються недооціненими загалом, але заслуговують на ширше визнання. Саме тому ми активно працюємо над їх популяризацією. Так, ми спільно з посольством Австралії в Україні та Музеєм Української діаспори у 2017 році організували виставку «Художники – амбасадори. Українська австраліана», а минулого року презентували масштабний проєкт «Український австралієць. Володимир Савчак – маляр з Бережан». Для його реалізації було здійснено капітальний ремонт експозиції, застосовано новітні форми подачі матеріалу, розроблено спеціальні екскурсії для дорослих та дітей. Інтерактивне заняття «Подорожуємо до Австралії з нами та Володимиром Савчаком» дозволяє малечі поринути у світ цього талановитого художника.

Окрім цього, музей володіє чудовими колекціями археологічних знахідок, декоративно-прикладного мистецтва та артефактів Першої світової війни, лемківської культури, письмових документів. У 2023 році відкрили залу «Боротьба за незалежність», яка розповідає про сучасну війну та Революцію Гідності та залу історії нашого міста «Історія Бережан: люди, події, будівлі». Ми відкриті до нових ідей, постійно вдосконалюємося та прагнемо, щоб кожен відвідувач, переступаючи поріг музею, відчував живий зв’язок з історією рідного краю.

Ви – одна із небагатьох українських директорів музеїв, які намагаються розвивати усі напрями діяльності музею, водночас, у пріоритеті – робота з дітьми. Як вам вдається зацікавити «цифрове» покоління? Які секрети музейної майстерності допомагають утримати їхню увагу?

Зацікавити сучасних дітей, які зростають у цифровому світі, справді непросто. Але музеї, що активно розвивають інтерактивні форми роботи, стають своєрідним «порталом» у живу історію, де можна не лише слухати, а й відчувати, експериментувати, взаємодіяти.

Я вважаю, що діти – це наша основна аудиторія, адже саме вони творитимуть майбутнє. Нам важливо не просто передавати їм знання, а залучати до культури, прищеплювати любов до національного, українського, рідного. Через музейні проєкти, інтерактивні заняття, майстер-класи ми допомагаємо їм відчути себе частиною великої історії. Якщо дитина з малих років знатиме та цінуватиме свою культуру, мову, традиції, вона виросте свідомим громадянином, гідним українцем, який поважає своє коріння й готовий його берегти та примножувати.

Мої колеги підходять до організації кожного заняття з ентузіазмом і креативністю. Вони ретельно відбирають експонати, які можна не лише побачити, а й потримати в руках, готують навчальні матеріали, розробляють квести, інтерактивні завдання, розмальовки, книжечки та роздаткові матеріали. Це величезний обсяг роботи, який вимагає часу, терпіння й винахідливості, але результат завжди того вартий. Найкраща оцінка нашої праці – це захоплення в очах дітей, їхнє бажання відкривати нове та повертатися до музею знову.

Таємниці майстерності у роботі з дітьми – це не лише цікаві розповіді, а й можливість бути частиною історії. Ми впроваджуємо інтерактивні програми та квести в експозиціях, наприклад: «Стань археологом» або «Подорож в Австралію з Володимиром Савчаком», «Твістер по Бережанськи», гра «Як ти цього не знав? Бережани» та багато інших. Використовуємо предмети, яких можна торкатися, а також інструменти, якими можна спробувати працювати. У нашій музейній майстерні діти опановують каліграфію, пишучи гусячими перами, пробують себе в ліпленні з глини, розписі пряників, ткацтві, приготуванні вареників. Уже багато років успішно діє «Школа писанкарства» та проєкт «Музей, як навчальна платформа».

 

Наш колектив – це команда натхненних і відданих своїй справі людей, які не просто проводять екскурсії, а створюють унікальні освітні програми, відкривають історію через живий досвід. Це складна й відповідальна робота, що потребує не лише знань, а й терпіння, творчого підходу та величезної любові до своєї справи. Ми працюємо на ентузіазмі, вкладаючи душу в кожен музейний проєкт, бо розуміємо: ми не просто зберігаємо історію – ми допомагаємо новим поколінням відчути її, зрозуміти й полюбити.

Стабільно, упродовж 13 років, ви організовуєте конференції «Історія Бережанської гімназії», формуючи своє коло прихильників і дослідників. Як виникла ідея проведення конференції та хто її розробляв? Як ви оцінюєте її значення для подальшого розвитку музею?

Ідея проведення конференції «Бережанська гімназія: сторінки історії» виникла з усвідомлення того, що історія цього закладу є невід’ємною частиною культурної та освітньої спадщини Бережан. Вона була одним із центрів інтелектуального життя краю, її випускники стали відомими діячами науки, культури, політики. Музей завжди прагнув досліджувати і популяризувати цю спадщину, а проведення наукової конференції стало способом об’єднати навколо цієї теми істориків, краєзнавців та всіх зацікавлених.

Ідея належить мені, у 2013 році було прийнято рішення започаткувати конференцію, яка з часом перетворилася на традицію.

Щодо значення конференції для розвитку музею, то вона виконує кілька важливих функцій: збагачує науковий фонд музею новими дослідженнями та матеріалами, які стають основою для виставок і публікацій; сприяє залученню дослідників до вивчення історії Бережанської гімназії, що відкриває нові аспекти минулого регіону; розширює зв’язки музею з науковими установами, архівами та закладами освіти, що позитивно впливає на його подальшу діяльність.

Щороку, окрім секції, присвяченої історії гімназії, конференція охоплює й інші важливі теми. Зокрема, це актуальні питання регіонального музейництва, секції, присвячені ювілейним датам Бережанщини та України, а в останні роки з’явився окремий напрям, що висвітлює події російсько-української війни.

Цього року ми вирішили зробити важливий крок у розвитку конференції, надавши їй більш виразного музейного спрямування. Відтепер вона носитиме назву «Музейний простір: діалог історії та сучасності», що дозволить ще ширше залучити колег-музейників, дослідників та усіх, хто цікавиться збереженням і популяризацією історичної спадщини. Ми прагнемо, щоб ця подія стала майданчиком для обміну досвідом, пошуку нових підходів у музейній справі та створення спільних ініціатив.

Тринадцять років стабільного проведення конференції свідчать про її важливість та актуальність, і ми впевнені, що вона й надалі залишатиметься невід’ємною частиною музейної діяльності.

Ваш музей постійно шукає інноваційні форми роботи з дітьми. Розкажіть про найбільш вдалі ваші проєкти. Що ще цікавого планує музей у цей надскладний час?

Це так, ми постійно шукаємо інноваційні форми роботи з дітьми, адже важливо не лише передавати знання, а й робити це цікаво та захопливо. Ми хочемо, щоб історія та культура стали для них не просто наборами фактів, а справжньою пригодою.

Одним із наших улюблених проєктів є «Музейна неШкола» – денний тематичний табір, який ми організовуємо під час усіх канікул. Діти не просто слухають, а досліджують, експериментують, творять. Особливою популярністю користується літній табір «Моя перша вершина», під час якого учасники щодня підкорюють одну з навколишніх гір, відкриваючи для себе природу та історію рідного краю. Взимку ми проводимо табори «Поринемо у Різдво» та «Музейна зиМагія», де діти знайомляться із зимовими традиціями, вчаться створювати різдвяні прикраси, беруть участь у вертепах.

Ще один унікальний напрям – «Майстерня майбутнього музейника», де діти мають змогу відчути себе частиною музейної команди, дізнатися, як створюються виставки, як працює фондова збірка та які секрети приховують музейні експонати.

Не менш важливий проєкт – «Пригоди оленятка Жені», який об’єднує інтерактивні заняття та серію казкових видань. Головний герой – допитливе оленятко Женя – проводить дітей через світ історії, традицій та природи. Вже вийшли друком казки: «Пригоди оленятка Жені в Бережанах», «Пригоди оленятка Жені. Пасхальна казка», «Пригоди оленятка Жені. Розповідь про рідкісні рослини і тварини лісу», «Пригоди оленятка Жені. Люби і знай свій рідний край», «Пригоди оленятка Жені у школі», «Зимові пригоди оленятка Жені». Ці історії не просто читаються – вони оживають під час інтерактивних занять, де діти виконують творчі завдання, малюють, розгадують головоломки та відкривають для себе нові сторінки історії.

Ще одна гордість музею – археологічна майстерня, яка дозволяє відчути себе справжнім дослідником. Діти не лише дізнаються про стародавні цивілізації, а й випробовують їхні технології. Вони ріжуть ковбасу крем’яними ножами, розтирають зерно на зернотерках, досліджують знайдені уламки кераміки. Це не просто навчання, а справжній досвід занурення в минуле.

 

уже багато років у музеї діє «Школа писанкарства», де діти знайомляться з традиціями писанкарства, опановують символіку, техніки розпису та створюють власні унікальні писанки. Це не лише творча робота, а й збереження культурної спадщини, адже кожен візерунок, кожен колір у писанці має своє значення.

Попри всі виклики, ми не зупиняємось. У цей непростий час ми прагнемо не просто зберігати історію, а й робити її доступною, цікавою, живою. Ми постійно шукаємо нові формати, залучаємо дітей до активного пізнання культури та традицій, бо розуміємо, що саме в них – майбутнє. І ця робота не з легких: кожен майстер-клас, кожна інтерактивна програма – це величезна підготовка, продумування кожної деталі, створення унікального досвіду для наших відвідувачів.

 

Але коли ми бачимо щирі емоції дітей, їхню допитливість, бажання дізнаватися більше – розуміємо, що всі зусилля того варті. Наш музей – це не просто експонати у вітринах, це місце, де історія оживає, а знання стають пригодою.

Ми плануємо відновити проєкт «Ніч у музеї» – не в таких масштабах, як це було до війни, але у нових, цікавих форматах. Ця ініціатива завжди мала великий успіх серед наших відвідувачів, адже нічний музей – це зовсім інший досвід: особлива атмосфера, інтерактивні програми, несподівані відкриття. Ми маємо багато ідей, як зробити цей проєкт захопливим і незабутнім, адаптувавши його до нинішніх умов.

Плануємо нові інтерактивні формати – квести, театралізовані екскурсії, майстер-класи, світлові інсталяції. Хочемо задіяти сучасні технології, щоб доповнити традиційні музейні експозиції новими враженнями. Важливо, щоб відвідувачі не просто дивилися, а були учасниками подій, відчували себе дослідниками, відкривачами історії.

Звісно, виклики сьогодення вносять свої корективи, і ми не можемо дозволити собі настільки масштабні заходи, як раніше. Але головне – не розмір, а зміст, адже саме він визначає справжню цінність наших ініціатив. Дав би Бог сили і можливості реалізувати все задумане, адже наш музей – це живий простір, який розвивається, адаптується і продовжує творити нові форми діалогу з відвідувачами.

Фотогалерея

Розмову вела Лариса Гайда,

провідна наукова співробітниця

Педагогічного музею України.