All day
06.01.2025 – 07.01.2025
Сидір Громниицький (1850-1937) — український громадський діяч і педагог
Народився 7 січня 1850 в селі Загірочко на Львівщині.
У 1873–1906 працював учителем грецької і латинської мов в Українській академічній гімназії у Львові, у 1906–1916 – перший директор філії цієї гімназії.
Сидір Громницький опікувався учнями гімназії, брав активну участь у діяльності громадських організацій та наукових установ Галичини, зокрема «Українська бесіда», «Рідна школа», «Вчительська громада», «Просвіта». Почесний член Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка.
У 1884–1903 був заступником голови (адміністратором) Наукового товариства ім. Шевченка, 1914–1920 – член Крайової шкільної ради, 1916 – 1927 – депутат міської ради Львова.
Помер 17 грудня 1937 у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.
|
All day
06.01.2025 – 07.01.2025
Сидір Громниицький (1850-1937) — український громадський діяч і педагог
Народився 7 січня 1850 в селі Загірочко на Львівщині.
У 1873–1906 працював учителем грецької і латинської мов в Українській академічній гімназії у Львові, у 1906–1916 – перший директор філії цієї гімназії.
Сидір Громницький опікувався учнями гімназії, брав активну участь у діяльності громадських організацій та наукових установ Галичини, зокрема «Українська бесіда», «Рідна школа», «Вчительська громада», «Просвіта». Почесний член Наукового товариства імені Т.Г. Шевченка.
У 1884–1903 був заступником голови (адміністратором) Наукового товариства ім. Шевченка, 1914–1920 – член Крайової шкільної ради, 1916 – 1927 – депутат міської ради Львова.
Помер 17 грудня 1937 у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.
|
808.01.2025
|
475 років тому народився Іван Вишенський — український філософ, просвітитель, письменник-полеміст.
У своїх творах Іван Вишенський обстоював право українського народу на православну віру, національну мову, звичаї. Як і більшість письменників-полемістів кінця XVI – початку XVII століття Іван Вишенський значну увагу приділяв питанням розвитку освіти, книгодрукування, необхідності розширення освітніх програм, підвищення ролі школи у вихованні молоді. Філософська концепція Вишенського полягала у створенні в Україні такого суспільства, в якому кожна людина почувала б себе вільною і незалежною, де б панувало братерство і взаємоповага між людьми.
Художні твори Івана Вишенського мали значний вплив на формування жанру сатири в українській літературі та послугували цінним джерелом для історичної науки. Творчість письменника вивчали Іван Франко, Агатангел Кримський, Микола Сумцов, Михайло Грушевський, Михайло Возняк та ін.
Творчість Івана Вишенського вивчаюється у шкільному курсі українскої літератури у 9 класі.
У фондах Педагогічного музею твори Івана Вишенського представлені у підручниках та хрестоматіях з української літератури для зальноосвітніх навчальних закладів.
|
1010.01.2025
|
1111.01.2025
|
425 років тому народився Інокентій Ґізель – видатний український просвітитель, педагог, історик, філософ, церковний діяч, ректор Києво-Могилянської академії (1646 – 1650).
Інокентій Гізель був одним з найосвіченіших діячів України XVII століття, благодійником і покровителем київських шкіл. Педагогічні погляди Інокентія Ґізеля викладені у праці «Твір про всю філософію» (1646–1647), яка містить курс фізики та методику викладу матеріалу. Освітнім ідеалом Ґізеля була загальнодоступна шкільна система, яка мала ґрунтуватися на основі передових досягнень європейської педагогічної думки в поєднанні з національними виховними традиціями. А процес навчання, на думку вченого, мав базуватися на принципах природовідповідності, доступності, послідовності. Просвітитель підкреслював значення розвитку в учнів мислення, зокрема логічного, наголошував на визначальній ролі оточення у формуванні особистості.
Освіту Інокентій Ґізель здобув у Львівській єзуїтській та Києво-Могилянській колегіях, згодом навчався за кордоном, імовірно в Англії, де вивчав історію та юриспруденцію. Після повернення в Україну був призначений учителем, а згодом професором філософії Києво-Могилянської колегії, читав курси філософії, історії та психології. Згодом, за протекцією Петра Могили, який високо цінував молодого вченого, Інокентія Ґізеля було призначено ректором Києво-Могилянської колегії. З 1656 по 1683 рр. Інокентій Ґізель — архімандрит Києво-Печерської лаври й управитель Лаврської друкарні. Саме в цей період вчений зібрав найбільшу в Україні бібліотеку, яка знаходилася при Лаврі, приділяв велику увагу поширенню просвітницьких ідей, піклувався про поліпшення умов роботи шкіл, видання філософської літератури, навчальних посібників. У 1644 р. під його керівництвом вийшов друком «Буквар», який перевидавався протягом двох століть; у 1670 р. побачили світ навчальні посібники для вивчення польської та латинської мов.
Помер Інокентій Ґізель 18 листопада 1683 р. Похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.
|
1313.01.2025
|
1414.01.2025
|
1515.01.2025
|
1616.01.2025
|
1717.01.2025
|
Іван Левицький (1850–1913), український бібліограф, письменник, журналіст
Іван Омелянович Левицький народився 18 січня 1850 в с. Берлоги Калуського повіту, тепер Рожнятівського району Івано-Франківської області, в сім’ї греко-католицького священника. Навчався у Станіславській гімназії, з 3-го класу якої був призваний в 1870 до австрійського війська у м. Пешт. Перебуваючи на військовій службі, склав іспит на атестат зрілості, вступив на філософський факультет Віденського університету в 1871.
Працював у різних страхових товариствах. Іван Левицький писав вірші, оповідання, займався журналістикою, перекладами, активно співпрацював у багатьох галицьких періодичних виданнях, видавав календарі. Був редактором газет «Мир», «Слово», журналів «Пролом», «Наука».
В історію української культури І.Левицький увійшов як засновник національної бібліографії та біографістики. Найбільша заслуга Левицького – започаткування «Галицько-руської бібліографії»; він зібрав колосальні матеріали про 2000 діячів. Іван Омелянович – укладач фундаментальних праць «Галицько-руська бібліографія на роки 1772–1800» (1903), «Українська бібліографія Австро-Угорщини за роки 1887–1900» (1909–1911), «Реєстр наукових і літературних праць професора Михайла Грушевського» (1906) та ін.
З 1903 співпрацював з Науковим товариством ім. Т. Шевченка у Львові, а в 1909 був обраний головою Бібліографічної комісії НТШ. У фондах Педагогічного музею зберігається праця «Матеріали до культурної історії Галицької Руси ХVІІІ і ХІХ віку, зібрані М. Зубрицьким, Ю. Кмітом, І.Левицьким і І.Франком» (Львів, 1902).
Помер Іван Левицький 30 січня 1913, похований на Личаківському кладовищі у Львові.
|
19 січня виповнюється 130 років від дня народження Бориса Крюкова ‒ талановитого українського художника, графіка, мозаїста, ілюстратора дитячих книг.
Народився Борис Крюков 19 січня 1895 року в місті Оргієві (нині Молдова). Малювати почав з дитинства. Закінчив художню школу Федора Кричевського в Києві, де навчався у Михайла Бойчука та Георгія Нарбута. З 1918 по 1923 рр. займався педагогічною діяльністю — викладав малювання в художньо-промисловому технікумі у Кам’янці-Подільському. Тривалий період працював декоратором у Київському театрі опери та балету імені Тараса Шевченка (1923-1941).
У 20-30-х рр. ХХ століття проілюстрував понад 500 українських книжкових видань, серед яких твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Бориса Антоненка-Давидовича, твори для дітей Михайла Коцюбинського, Оксани Іваненко, Наталі Забіли, переклади творів зарубіжних авторів. Ілюстрував книги для видавництв «Дитвидав», «Слово», «Культура», «Книгоспілка», «ДВУ» та ін.
Долучився Борис Крюков і до журнальної графіки, зокрема оформлення дитячого часопису «Барвінок».
З початком Другої світової війни емігрував до Австрії, а згодом до Аргентини, де продовжив займатися улюбленою справою. Окрім книжкової ілюстрації займався олійним живописом, мозаїкою. Експонувався на виставках у Львові, Києві, Мадриді, Торонто, Нью-Йорку. З 1950 р. проводив щорічні виставки своїх робіт у Буенос-Айресі, де виконав мозаїку в Українському католицькому Свято-Покровському соборі. У 1964 р. за ілюстрації для видання «Дон Кіхот» отримав першу премію на міжнародному конкурсі мистецтва в Мадриді.
До початку 90-х років ХХ століття ім’я Бориса Крюкова і його творчість замовчувалися, як і імена багатьох талановитих українських вчених, письменників, діячів культури та мистецтва. Проте нині, Борис Крюков посідає гідне місце в плеяді українських митців першої половини ХХ століття, як талановитий художник-ілюстратор та творець дитячих книг.
У фондах Педагогічного музею України зберігається 22 видання дитячої літератури першої половини ХХ століття з ілюстраціями та обкладинками Бориса Крюкова.
|
