Балей Степан (Стефан-Максим) Володимирович (04.02.1885 — 13.09.1952) — видатний філософ, психолог, лікар і педагог.

Степан Балей народився 4 лютого 1885 в селі Великі Бірки (нині Тернопільська область) у сім’ї вчителя. Після закінчення Тернопільської гімназії вивчав філософію та психологію у Львівському університеті (1903–07), згодом викладав у гімназіях Перемишля, Тернополя та Львова.

У 1911 здобув докторський ступінь у Львівському університеті під керівництвом К. Твардовського. У 1912–13 продовжив освіту в університетах Австрії, Німеччини та Сорбонні. У 1917–22 навчався на медичному факультеті Львівського університету, здобувши докторський ступінь із медицини. Працював професором Академічної гімназії, психіатром у львівському шпиталі, викладав в Українському таємному університеті.

З 1928 очолював кафедру педагогічної психології Варшавського університету, співпрацював із Слідчим управлінням як експерт із дитячої психології. Викладав у Вільному Польському університеті, з 1936 очолював Педагогічний інститут Спілки польських учителів.

Після Другої світової війни працював у Варшавському університеті та керував Інститутом психології виховання. Помер 13 вересня 1952 у Варшаві.

Степан Балей – новатор у психології, один із перших, хто застосовував методи психоаналізу в українському та польському науковому середовищі. Він автор перших українських підручників із психології та логіки. У Педагогічному музеї України зберігається його книга «Нариси психольогії» (1922) – перший україномовний посібник із психології.

Ознайомитись з електронною копією видання можна за посиланням https://pmu.in.ua/.../C.-%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D0%B9...