Марія Руденко – вчителька, педагогиня, фольклористка, етнографка, краєзнавиця, майстриня ужитково-декоративного мистецтва, авторка сценаріїв народних обрядів, керівниця самодіяльного народного ансамблю «Горлиця», заслужена працівниця культури України (1970), лавреатка премії ім. П. Чубинського (1992).

Марія Авксентіївна Руденко народилася 14 лютого 1915 року в селі Слобода-Яришівська Могилів-Подільського району Вінницької області. Формуванню її як творчої особистості сприяла атмосфера у сім’ї, в якій було аж семеро осіб. Мати – Ганна Іванівна Мельник, батько – Авксентій Федорович Мельник та тітка Марія співали в сільському хорі, яким керував Григорій Гриневич – учень Миколи Леонтовича.

Педагогічна діяльність

Після закінчення семирічної школи у селі Яришів Марія Руденко навчалася на вчительських курсах у Могилеві-Подільському. І вже восени 1932 року стала вчителькою п’ятого класу. Як згадувала пізніше: «Нас таких «Вчителів» було кілька і директору приходилось вчити не лише учнів, але і вчителів». (З «Автобіографії», 1977 р.).

Щороку влітку проходила курси підвищення кваліфікації і невдовзі почала вже вчителювати в рідному селі Слобода-Яришівська. Згодом закінчила заочне відділення Тульчинського педагогічного училища. У 1936 році вийшла заміж. Її чоловік, Петро Руденко, теж працював у школі військовим керівником і вчителем фізичної культури.

Вчителькою молодших класів Марія Руденко пропрацювала до 1941 року. В  автобіографії вона писала: «Навчала дітей любити природу, бачити красу у всьому, берегти її і примножувати, любити рідний край, пишатися ним, не боятися ніякої праці. Вони вже зараз мають своїх онуків, гарні з них вийшли люди і я горжуся цим». (З «Автобіографії», 1977 р.). Навіть коли почалася Друга світова війна, Марія Руденко все одно продовжувала навчати учнів.

Після закінчення Другої світової війни навчалася у Вінницькому педагогічному інституті (нині – Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського). Почала викладати у старших класах українську мову і літературу, співи та деякий час малювання. Заохочувала дітей до запису народної творчості. Після закінчення інституту навчалася на співочих курсах у Вінниці.

У своїй автобіографії Марія Авксентіївна писала: «Найкращі ліки – школа і діти. З ними все забудеш. Вчителювала я 38 років, у липні 1970 року вийшла на заслужений відпочинок. Ще довго ходила до школи на всі свята, вивчала з дітьми пісні, особливо обрядові». Після виходу на пенсію все більше і більше школу витісняла творчість та нові захоплення, створення ансамблю, збирання фольклору тощо».

Автобіографія Руденко Марії Авксентіївни. 1977 рік.

 

Творча діяльність

Збирати та записувати українські народні пісні Марія Руденко почала ще дитиною. Коли чула пісні від рідних та односельчан, коли

з’являлися на горизонті нові пісні – все це записувала в зошит. Проте під час Другої світової війни всі зібрані нею матеріали згоріли, і в повоєнні роки їй довелося їх відновлювати та шукати нові. Саме тоді робота у цьому напрямі набрала систематичного характеру: вона встановлює зв’язки з фольклористами області та науковими установами, буває на нарадах збирачів народної творчості у Вінниці та інших містах України.

У 1959 році знайома етнографка та фольклористка з Вінниці  радить їй надіслати копії записів народної творчості до  Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Максима Рильського (далі – ІМФЕ ім. М. Т. Рильського). Після цього виходить збірка пісень «Зацвіла калина», де вперше було вміщено кілька пісень, записаних Марією Руденко. В цей час, як пише вона у своїй автобіографії, «шкільна робота поволі відходить все далі, але в мене  стільки справ, що одного життя мало. Продовжую записувати народну творчість в ширшому масштабові». (З «Автобіографії», 1977 р.). Записи пісень вона робила з різних районів Вінницької області, а також з Миколаївської, Полтавської, Хмельницької областей тощо, з Казахстану.

ЇЇ запис «Весілля у Слободі-Яришівській» був опублікований у двотомнику «Весілля» («Наукова думка», 1970). Зібрані нею фольклорні матеріали надруковані в збірниках «Колядки та щедрівки» (1966), «Жартівливі пісні» (1967), «Танцювальні пісні» (1970), «Рекрутські та солдатські пісні» (1974), «Народні оповідання» (1983), «Ігри та пісні», «Балади. Кохання та дошлюбні взаємини» (1987), «Календарно-обрядові пісні» (1987), «Балади. Родинно-побутові стосунки» (1988), «Пісні родинного життя» (1988).

У 1964 році М. Руденко передала Вінницькому обласному Будинку народної творчості понад 150 пісень. Зошит з піснями передала і школі: «Залишила я для учнів місцевої середньої школи рукописний пісенник народної творчості. У тій школі працює художнім керівником наш син. Хай діти вчать їх. Якщо деякі слова неясні – не біда, серце підкаже» (Уривок зі статті Марії Руденко у газеті «Вінницька правда» 1977 р).

У 1966 році М. Руденко створила жіночий вокально-етнографічний ансамбль «Горлиця», який вивчав і популяризував українські народні пісні: веснянки, колядки, щедрівки, купальські і обжинкові пісні. В ньому брали участь близько 20 учасниць різного віку. Вона стала не тільки засновницею, а й була художнім керівником ансамблю протягом 33 років. Ансамбль «Горлиця» існує і понині.

Також вона проводила церемонії укладання шлюбів, писала сценарії до свят, які друкувалися у збірниках та газетах: «Горять святкові вогні», «Молодість», «Свята праці і достатку» тощо. В цих святах поєднувалася робота ансамблю «Горлиця» з іншими молодіжними ансамблями, виступами учнів, яких Марія Авксентіївна заздалегідь готувала.  Читала багато лекцій, доповідей, виступів перед різними аудиторіями на різних семінарах, конференціях, зборах. Працювала в багатьох обрядових комісіях: сільських, районних, обласних, при Міністерстві культури.

Також Марія Руденко першою взялася за відродження витинанок і швидко стала однією із найвідоміших в Україні майстринь цього народного ужиткового мистецтва. Навчитися цього ремесла до неї приїздили з усієї України. Були це переважно вчителі та учні.  Одного разу її відвідали аж шістдесят учителів зі спецшкіл області. Роками її хата була ще й готелем для приїжджих колег-учителів, журналістів, науковців, студентської молоді, працівників культури. Її роботи побували на виставках у Києві, Харкові, отримували нагороди, схвальні відгуки про неї писали у журналах «Україна», «Народна творчість і етнографія». За деякими ескізами її витинанок виготовляли керамічні плитки, за ними розписували стіни, вишивали рушники. На прохання працівників Національного музею народної архітектури та побуту України вона прикрасила витинанками подільську оселю в ньому. У 1993 році в Могилеві-Подільському було започатковано Всеукраїнське свято витинанки. Значний внесок М.Руденко зробила й у вишивальництво. Рушники, сорочки, скатерки, витинанки майстрині отримали високу оцінку не лише в Україні, але й експонувалися і зберігаються в багатьох країнах світу: США, Канаді, Австралії, Болівії та ін.

У науковому архіві ІМФЕ ім. М. Т. Рильського зберігається понад 80 шкільних зошитів, що містять різноманітний фольклорний та етнографічний матеріал, зібраний М. Руденко та 2 великих альбоми мелодій (багато з яких записано голосом самої вчительки-збирачки). Всього вона записала понад 3000 пісень, в тому числі весільні, обрядові, суспільно-побутові, родинно-побутові, понад 1000 прислів’їв і загадок, 100 казок і легенд, голосінь, небилиць, багато народних прикмет, лічилок, примовок та інше. Зібрала вона 54 зразки народної вишиванки.

Померла Руденко Марія Авксентіївна 14 травня 2003 року.

Вшанування пам’яті

Кримський астроном Микола Черних відкрив малу планету, яку назвав на честь Марії Руденко — «Горлиця».

У 1993 році в Могилеві-Подільському було започатковано Всеукраїнське свято витинанки. Тут у 2003 році створено музей етнографії і народного мистецтва ім. Марії Руденко, де зберігається її спадщина.

У 2005 році пройшло ІІІ Всеукраїнське свято народного мистецтва «Українська витинанка», присвячене 90-річчю від дня народження народної майстрині.

Машинопис. Слободо-Яришівський жіночий вокально-етнографічний ансамбль «Горлиця» (pdf).

Машинопис. Нагороди Руденко Марії Авксентіївни (pdf).

Використана література

Руденко Марія Авксентіївна [Вікіпедія]. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%8F_%D0%90%D0%B2%D0%BA%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%82%D1%96%D1%97%D0%B2%D0%BD%D0%B0

До 100-річчя від дня народження Марії Руденко [Вінницький обласний центр народної творчості]. URL: https://www.vocnt.org.ua/event/rudenko_100rokiv_2015

Подолинний, А. [Подолинний Анатолій] (2005) На радість людям… До 90-річчя з дня народження Марії Оксентіївни Руденко [Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К.А Тімірязєва]. URL: https://library.vn.ua/e-library/katalog/na-radist-lyudyam

Творчий вечір заслуженого працівника культури України Марії Руденко (2017) [Могилів-Подільська районна державна адміністрація]. URL: https://rda-m-p.gov.ua/novini/tvorchij-vechir-zasluzhenogo-pracivnika-kulturi-ukraini-marii-rudenko/

Руденко, М. [Марія Руденко] (1977) Автобіографія.

Руденко М. [Марія Руденко] (1977) Серце щастям повниться [Вінницька правда] 24 травня.

Підготувала 

наукова співробітниця

Валентина Єфімова