Як змінювалася українська школа від останніх років радянської доби до 2025 року? Як педагогічні ідеї перетворювалися на щоденну практику, а авторські освітні технології – на систему роботи закладу? Відповіді на ці питання дає монографія Івана Осадчого «Ясенівська школа: авторські освітні технології» (Вінниця, 2026), яку автор особисто передав до фондів Педагогічного музею України.
Для музейної колекції це видання цікаве можливістю досліджувати історію освіти через досвід конкретної школи. Ясенівська школа постає в монографії як заклад, що протягом сорока років суспільних та освітніх змін шукав власні шляхи розвитку, експериментував і розробляв авторські освітні технології.
Особливу джерельну цінність має документальна основа дослідження. Накази директорів, протоколи педагогічної ради, річні й перспективні плани, тарифікаційні списки, статистичні звіти та інші оригінальні документи школи й районного відділу освіти дають змогу простежити, як ухвалювалися управлінські рішення, організовувалася робота педагогічного колективу та впроваджувалися нові підходи. Документи становлять основу реконструкції шкільного життя й дають змогу співвіднести задекларовані педагогічні ідеї з практикою.
Для Педагогічного музею України важливо, що книга зберігає та систематизує досвід, який інакше міг би залишитися розпорошеним між архівами, планами, наказами та спогадами учасників освітнього процесу. На прикладі Ясенівської школи видно, як матеріали повсякденної роботи закладу стають джерелами історико-педагогічного дослідження. Такі видання розширюють джерельну базу історії української освіти й відкривають можливості для подальших досліджень.
Монографія охоплює чотири авторські освітні технології: структурно-рівневу соціалізацію особистості, проєктно-цільове управління закладом освіти, мережеву педагогіку та педагогіку якості освіти. Автор розглядає їх у контексті конкретних історичних періодів, практичної діяльності школи й трансформацій освітньої системи. Це дає дослідникам змогу зіставляти педагогічні концепції з документально зафіксованими рішеннями та результатами їх упровадження.
У музейному вимірі книга поєднує історію школи, педагогічну біографістику, історію освітніх інновацій і збереження документальної спадщини. Передавши монографію до музейних фондів, Іван Осадчий долучився до збереження документально зафіксованого досвіду української школи. Видання поповнило музейне зібрання та стало ще одним джерелом для вивчення історії освіти, педагогічних ідей і практик управління школою.
Осадчий І. Г. Ясенівська школа: авторські освітні технології. Вінниця: НІЛАН-ЛТД, 2026. 1120 с.
Осадчий Іван Григорович – український педагог, доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник.
Працював учителем, директором школи, керівником місцевих органів управління освітою, ректором закладу післядипломної педагогічної освіти.
Автор структурно-рівневої соціалізації особистості (1988 р.), методики проектно-цільового управління навчальним закладом (1992 р.), концепції проектно-модульної організації освітніх систем (1999 р.), мережевої педагогіки (2001 р.), освітніх округів (2001 р.), теорії освітніх технологій розвитку педагогічної культури вчителя «Дельта+» (2008 р.) і розвитку управлінської культури директора загальноосвітнього навчального закладу (2010 р.), концепції громадянського виховання учнів у системі загальної середньої освіти України (2015 р.), моделі підвищення кваліфікації педагогічних працівників за сертифікованою пролонгованою формою навчання (2016 р.), освітньої технології «педагогіка якості освіти» (2020 р.), двоконтурної системи оцінювання результатів навчання здобувачів компетентнісної освіти (2024 р.), бінарного механізму інтеграції в освітніх системах (2024 р.).
Має понад 200 опублікованих одноосібних праць із педагогіки.
Учасник Всеукраїнського проєкту НАПН України «Педагоги-новатори в Україні» (Сторінка 5. Освітні технології для сільської школи, 2009 р.)
