Ніна Рудик: учителька української мови та літератури, методистка

(До 120-річчя від дня народження)

Портрет Ніни Рудик. Чернівці, 1953 рік.

20 вересня 2026 року виповнюється 120 років від дня народження Ніни Терентіївни Рудик – учительки української мови та літератури, філологині, методистки, авторки навчально-методичних праць.

Її життя – історія людини, яка пройшла через репресії та табірне ув’язнення, але повернулася до професії й десятиліттями працювала в школі, навчаючи української мови та літератури.

Відтворити цю історію сьогодні допомагають матеріали з фондів Педагогічного музею України. Фотографії, документи, посвідчення, грамоти, рукописи, машинописи та публікації дають змогу побачити Ніну Рудик як людину у конкретних обставинах свого часу.

Ця віртуальна виставка знайомить із її життям і професійною діяльністю через документи та світлини, що зберігаються у музейній колекції.

РОДИНА, ОСВІТА ТА ПОЧАТОК ПРОФЕСІЙНОГО ШЛЯХУ

Ніна Терентіївна Рудик народилася 20 вересня 1906 року в родині вчителів на Херсонщині. Про дитинство та родину вона розповідала в інтерв’ю, яке 1998 року записала журналістка Клара Гудзик для газети «День».

Її батько, Терентій Пилипович Рудик, був учителем-просвітником. Окрім роботи в школі, він допомагав селянам опановувати нові методи господарювання, за його участю в селі було створено бібліотеку, народний театр і хор. У родині любили музику: батько грав на скрипці, мати – на фісгармонії, усі співали.

Рудик Н.Т. Студентські роки. 1927 рік.

У 1930-х роках родина зазнала репресій. Терентія  Рудика заарештовували двічі; 1938 року його було розстріляно.

Освіту Ніна Рудик здобувала в Київському інституті народної освіти. У фондах музею зберігаються її студентська фотографія

1927 року та фото випускників літературно-лінгвістичного циклу 1924–1928 років, де вона також представлена. У посвідченні 1957 року зазначено, що Ніна Рудик закінчила літературно-лінгвістичний відділ факультету професійної освіти цього інституту у 1929 році.

Під час навчання Ніна Рудик була активною учасницею гуртка «Культура українського слова». За спогадами педагогині, через участь у гуртку декан порадив їй тимчасово залишити навчання, аби уникнути «чистки».

Після закінчення навчання її професійний шлях був пов’язаний не лише зі школою. У 1934–1937 роках працювала асистенткою кафедри світової літератури Київського державного університету. Це підтверджує довідка, видана їй 1948 року. Вона також навчалася в аспірантурі Київського державного університету на кафедрі світової літератури з 1932 по 1935 роки.

РЕПРЕСІЇ ТА ПОВЕРНЕННЯ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1937 року Ніну Рудик було заарештовано. Як дружину та доньку «ворогів народу» її засудили до восьми років таборів і направили до Акмолинського табору дружин зрадників Батьківщини в Казахстані, відомого за радянською абревіатурою АЛЖИР (Акмолинский лагерь жён изменников Родины).

Рудик Н.Т. з сином. 1930-ті роки.

На момент арешту Ніна Рудик та її чоловік, літературознавець Петро Йосипович Колесник, мали двох дітей: восьмирічного сина Едуарда та дев’ятимісячну доньку Юлію. Петро Колесник також був репресований: 1937 року його засудили до десяти років таборів, після звільнення 1947 року знову заарештували 1949-го та вислали до Красноярського краю. 1955 року його було реабілітовано. Донька Юлія померла у дворічному віці, а батьки дізналися про її смерть лише через десять років.

У спогадах Ніна Рудик розповідала про працю в АЛЖИРі, де опановувала різні професії, працювала в сільському господарстві, навчилася класти стіни, робити саман, вишивати. У вільний час писала вірші та музику, а ночами переповідала іншим ув’язненим твори світової літератури.

Після звільнення Ніна Рудик продовжила фахову роботу. У 1949–1955 роках викладала на курсах в Чернівецькому вчительському та педагогічному інституті сучасну українську мову та виразне читання.  Протягом 1948-1958 років працювала також вчителькою української мови та літератури 8–10 класів середньої школи робітничої молоді № 3 у Чернівцях. Після повернення до Києва працювала у вечірніх середніх школах № 2 та № 5.

У 1957 році Ніна Рудик була реабілітована.

УЧИТЕЛЬКА І МЕТОДИСТКА

Основним напрямом подальшої роботи Ніни Рудик стало викладання української мови та літератури у школі працюючої молоді. Вона також була класною керівницею, організовувала позакласну роботу, учнівські науково-практичні конференції, літературні та музичні вечори, зустрічі з письменниками, музикантами й артистами.

Портрет Ніни Рудик для дошки пошани в Інституті удосконалення кваліфікації вчителів. 1985 рік.

Фотографії з фондів музею дають змогу побачити різні сторони її педагогічної діяльності. Збереглися світлини з уроку української літератури, присвяченого творчості Павла Тичини (1979), фотографії з випускниками 1973 та 1976 років, класом, де вона була класною керівницею, а також матеріали про учнівські конференції та шкільні заходи.

Окремі фотографії 1964 року пов’язані із проведенням у школі заходів до 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка та 100-річчя від дня народження Михайла Коцюбинського. У заходах брали участь композитор Віталій Корейко, який виконував фрагмент музики до балету «Тіні забутих предків», та Державна капела бандуристів.

Ніна Рудик брала участь і в професійному житті київських педагогів. 1962 року отримала подяку за роботу на курсах перепідготовки вчителів Києва, а 1973 року була відзначена за активну участь у роботі Народного університету наукових і педагогічних знань для вчителів та працівників освіти Києва.

Її педагогічний досвід вивчали та узагальнювали колеги. У фондах музею зберігається машинопис «Узагальнення педагогічного досвіду роботи вчительки української мови і літератури ВСШ № 5 Ніни Рудик» (1985), а також матеріал «В напруженні і мислі, і слово. Учителі ВСШ № 5 про Ніну Рудик»та характеристика педагогині.

ПУБЛІКАЦІЇ ТА ПРОФЕСІЙНЕ ЗРОСТАННЯ

Обкладинка книги «Організація самостійної роботи учнів на уроках української літератури в старших класах школи працюючої молоді». 1972 рік.

Педагогічна робота Ніни Рудик знайшла відображення у фахових публікаціях. У фондах Педагогічного музею України зберігається 13 статей Ніни Терентіївни, опублікованих у журналі «Українська мова і література в школі» протягом 1963–1976 років.

Окремим виданням 1972 року вийшла її праця «Організація самостійної роботи учнів на уроках української літератури в старших класах школи працюючої молоді». У фондах музею зберігається також машинопис списку друкованих робіт учительки української мови та літератури ВСШ № 5 Ніни Рудик.

Її професійну діяльність відзначено низкою нагород. 1979 року Ніна Рудик отримала посвідчення до медалі «Ветеран праці», 1980 року – знак «Відмінник народної освіти», 1985 року їй присвоєно звання «Учитель-методист». Того ж року її портрет було підготовлено для дошки пошани Інституту удосконалення кваліфікації вчителів.

1986 року Ніну Рудик нагороджено Почесною грамотою Міністерства освіти УРСР; наказ № 1100к та Почесна грамота № 219533 зберігаються у фондах музею. 1987 року вона отримала Почесну грамоту за сумлінну багаторічну працю в галузі народної освіти.

У 1988 році Ніна Терентіївна вийшла на пенсію. За її власними спогадами, вчителькою української мови та літератури вона працювала до 84-річного віку. У 1998 році, у 92-річному віці, вона продовжувала допомагати молодим учителям, учням та абітурієнтам. Рік і дата смерті Рудик Ніни Терентіївни наразі невідома.

МАТЕРІАЛИ ПРО НІНУ РУДИК  У ФОНДАХ МУЗЕЮ

У фондах Педагогічного музею України зберігається комплекс матеріалів, пов’язаних із життям і професійною діяльністю Ніни Рудик: документи 1930–1980-х років, фотографії, грамоти, посвідчення, рукописи та машинописи, матеріали про педагогічний досвід, а також її публікації у журналі «Українська мова і література в школі».

Грамоти та інші документи:

Машинописи та рукописи:

  1. Машинопис. В напруженні і мислі, і слово. Учителі ВСШ №5 про Ніну Рудик.
  2. Машинопис. Узагальнення педагогічного досвіду роботи вчительки української мови і літератури ВСШ №5 Ніни Рудик. Київ, 1985 рік.
  3. Машинопис. Список друкованих робіт учительки української мови та літератури ВСШ №5 Ніни Рудик.
  4. Рукопис. Характеристика Рудик Ніни Терентіївни.

Статті Ніни Рудик в журналі «Українська мова та література» (з фондів Педагогічного музею України):

  1. Рудик Н.Т. Про виховну силу «Лісової пісні». Українська мова і література в школі. 1963. №6. С. 61-65.
  2. Рудик Н.Т. О. М. Бандура. Вивчення української літератури в школах робітничої молоді. Українська мова і література в школі. 1963. №9. С. 82-84.
  3. Рудик Н.Т. Віще слово поета. Українська мова і література в школі. 1964. №4. С. 36-40.
  4. Рудик Н.Т. Неподільність навчання і виховання. Українська мова і література в школі. 1965. №3. С. 38-43.
  5. Рудик Н.Т. І на уроках літератури…. Українська мова і література в школі. 1965. №5. С. 72.
  6. Рудик Н.Т. Зв’язок уроків мови і літератури. Українська мова і література в школі. 1966. №2. С. 41-46.
  7. Рудик Н.Т. Джерело високої громадянськості. Українська мова і література в школі. 1966. №8. С. 31-37.
  8. Рудик Н.Т. Розкриття особливостей індивідуального стилю П. Г. Тичини. Українська мова і література в школі. 1968. №9. С. 34-39.
  9. Рудик Н.Т. «Вершники» Ю. Яновського у школі працюючої молоді. Українська мова і література в школі. 1969. №1. С. 21-29.
  10. Рудик Н.Т. Післявоєнна творчість П. Тичини. Українська мова і література в школі. 1971. №9. С. 36-44.
  11. Рудик Н.Т. Звеличення людини-творця (Про «Циклон» О. Гончара). Українська мова і література в школі. 1972. №3. С. 14-23.
  12. Рудик Н.Т. «Поема про море» О. Довженка в школі працюючої молоді. Українська мова і література в школі. 1973. №12. С. 46-53.
  13. Рудик Н.Т. Сучасна українська поезія в позакласній роботі школи працюючої молоді. Українська мова і література в школі. 1976. №10. С. 44-56.

Список використаної літератури:

Гудзик, К. [Катерина Гудзик] (1998) «Пам’ять оживляє навіть каміння минулого» [День] 27 червня. URL: https://day.kyiv.ua/article/osobystist/pamyat-ozhyvlyaye-navit-kaminnya-mynuloho

 Svitlana KR [Svitlana KR] (2026). Трошки про розуміння сьогодення… [Facebook] 20 серпня. URL: https://www.facebook.com/share/p/1Hj58ua6fr/

Svitlana KR [Svitlana KR] (2026). Вирішила продовжити історію своєї родини, бо вважаю, що про це не варто забувати. [Facebook] 21 серпня. URL: https://www.facebook.com/share/p/1HnBfPKGyM/

«Українська мова і література в школі»: комплект журналу, що зберігається у фондах Педагогічного музею України.

Матеріали про Ніну Терентіївну Рудик: комплекс документів, що зберігається у фондах Педагогічного музею України.

Підготувала

наукова співробітниця

Валентина Єфімова