Книга – це дивовижна річ, чарівний засіб, який допомагає нам подорожувати у часі та просторі. Сьогодні наша подорож – у далекий 1922 рік. Це рік, коли відзначали 200-річчя від дня народження Григорія Сковороди, почав виходити педагогічний часопис «Шлях освіти», Лесь Курбас створив у Києві студію-театр «Березіль», засновано ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління). У 1922-му була зроблена перша ін’єкція інсуліну для боротьби з діабетом і відкрито усипальницю єгипетського фараона Тутанхамона. А ще у 1922 р. народилися український письменник Анатолій Дімаров і американський письменник Курт Воннегут. І, певна річ, у 1922 році було надруковано тисячі книг.
У фондах Педагогічного музею України зберігаються книги різних часів, тем та видавництв, але мова піде про ті, котрим виповнилось 100 років. Це книги різного типу та авторства, але об’єднує їх рік видання та місце, де вони були надруковані, – Україна.
Час, коли друкувалися ці книги, був непростим, драматичним і водночас доленосним. У роки Першої світової війни книговидання на українських землях різко зменшилося. Випуск книг українською мовою опинився під забороною, за незначними винятками, але вже через декілька років відбувається спалах українського книговидання. Він припадає на роки Української революції 1917–1921 рр. Цей час можна з впевненістю назвати ренесансом українського книговидання, адже саме тоді вперше в історії української культури преса та видавнича діяльність набувають такого стрімкого розвитку. Лише протягом 1917 р. в Україні виникло близько 80 нових видавництв, а у 1918 р. їх налічувалося вже понад 100.
Ми представляємо електронні копії 12 українських книг, виданих у 1922 році, які яскраво засвідчують піднесення національної свідомості, прагнення українського народу мати нову школу, власну мову та культуру.
«Український правописний словник» Григорія Голоскевича – відомого мовознавця, громадського діяча, члена Української Центральної Ради. Ця книга є IV виданням словника (перше ж побачило світ в 1914 році і це був перший правописний словник української мови, який використовував скрипниківку). В передмові словника автор зазначає: «У цьому словнику ми вживаємо того правопису, що його в загальних рисах утворив ще в середині минулого віку (року1856) наш відомий вчений та письменник П. Куліш. Правопис ґрунтується головним чином на фонетиці, а також на етимології загально-української літературної мови». Автор також згадує про подальші видозміни, на які повпливали як політичні, так і соціальні події на території України. В кінці словника подано короткі правили правопису з поясненнями та прикладами.
Тимофій Лубенець. «Граматка» (Український буквар, з малюнками). Перше видання «Граматки» побачило світ в 1883 р. під псевдонімом Норець. У фондах музею зберігається 8-ме видання, перероблене. Хоч «Граматка» видавалася неодноразово, але кожного разу її тираж вражав. Наш екземпляр вийшов у світ накладом 100000 примірників, що важко уявити в нинішніх реаліях. Зміст видання був цікавий дітям як дошкільної, так і початкової ланки освіти: різноманітні зображення, загадки, пісні, вірші та пізнавальні історії лише спонукали до вивчення граматики. В «Граматці» нараховується 24 уроки: граматика, читання та письмо. В кінці надруковано рекомендації для вчителя. Як зазначив сам автор: «Українська мова гарна тим, що вона проста. Як надруковано, так і вимовляй, а як вимовляєш так і пиши». А ви погоджуєтеся з цим твердженням?
«Правописні правила приняті науковим товариством ім. Шевченка у Львові». Наукове товариство ім. Шевченка – перша українська національна академія наук. Товариство було створене 1873 р. у Львові. Після першого етапу розвитку, пов’язаного з розбудовою видавничої та літературної діяльності, Товариство за оновленим статутом, прийнятим у 1892 р., перетворюється на справжню багатопрофільну академію наук (з незмінним пріоритетом до проблем українознавства). Цей правопис був наближений до «Найголовніших правил українського правопису», упорядкованих 1918 року Правописною комісією при Міністерстві народної освіти на чолі з Іваном Огієнком та офіційно ухвалених спільним зібранням Української академії наук як академічне видання. Зміст містить такі розділи: «Звуки та букви», «Писаннє чужих слів», «Великі й малі букви», «Писаннє слів разом і окремо», «Діленнє слів», «Переписні знаки», «Скорочення».
«Твори Михайла Коцюбинського. Том ІІ». У видання ввійшли такі твори: «Для загального добра», «Пе-коптьор», «Посол від чорного царя», «Відьма», «По-людському», «Дорогою ціною», «Лялечка», «Поєдинок». М. Коцюбинський – один із найоригінальніших українських прозаїків. Він одним із перших в українській літературі усвідомив потребу її реформаторства в напрямі модерної європейської прози. Книгу надруковано в Києві тиражем 5 000 екземплярів.
«Ми зупинилися на якийсь час, але потім іти можемо тільки вперед, а не повертати назад або тупцяти на місці, та тільки цей дальший шлях не такий виразний, яким він здавався тоді, коли на нього вперше ступали. Звідси ті сумніви й вагання, але звідси виникає також і переконання, що необхідно закріпити здобуту позицію і перетворити її в вихідний пункт для дальшого руху вперед», – писав Василь Дога у книзі «Перші роки шкільного навчання». Це невеличке послання адресовано вчителям як взірець для школи майбутнього, це бачення «нової школи», де дитина розвивається, проявляє свої індивідуальні особливості, де вчитель і учень ведуть діалог, а не підкоряються волі один одного. Книжка надруковано в Києві, коли В. Дога працював у відділі народної освіти і Всеукраїнській Академії наук.
В 1922 році побачила світ праця Якова Мамонтова «Сучасні проблеми педагогічної творчості. Ч. 1. Педагог як мистець». Це видання містило багаторічні розмірковування автора про учительську професію, зміст і методи навчання. Книга складається з трьох нарисів, логічно поєднаних ідеєю про мистецький характер педагогічної творчості. Щоб полегшити читачеві розуміння логічної будови окремих нарисів і цілої книжки, до кожного нарису додаються тези. Книга вміщує розділи «Педагогічне покликання», «Естетизація людини», «Художньо-дідактичний метод». Книжка була надрукована в Харкові тиражем 10 000 екземплярів.
Книгу «Первый детский городок имени Коминтерна»було видано через рік після створення першого дитячого містечка ім. Комінтерну, або, як його ще називали, містечка щасливого дитинства. Містечко було відкрито 21 квітня 1921 року в Одесі, а очолив заклад для обездолених дітей український учений-історик Артемій Готалов-Готліб. Видання розповідає про були внутрішні умови та побут дітей, про педагогів та особливості навчання.
«Азбука трудового навчання й освіти» Якова Чепіги– це підручник для працівників різних установ соціального виховання, студентів інститутів народної освіти і учнів педагогічних шкіл. «Давно вже відчувалась потреба в книзі, яка оглянула б теоретично й практично трудове виховання. Пускаючи в світ «Азбуку трудового виховання й освіти», я певен, що українські педагоги слідом за мною візьмуться за розроблення цілої низки практичних питань, щоб тим збагатити літературу по вихованню й освіти та змінити нові освітні ідеали в нових соціально-політичних умовах державного й суспільного життя», – писав український педагог Я. Чепіга 12 вересня 1921 р. Книга містить розгляд таких питань: короткий історичний огляд ідеї трудового виховання; реформа школи; соціальне виховання як елемент трудової школи; головні положення дитячого дома або трудової школи; дитячий садок; перший рік навчання в трудовій школі; схема програм навчання; літні колонії. Видання було надруковане в Києві тиражем 5 000 примірників.
«Виховати самого себе – одна з найважчих задач, котру може людина поставити перед собою”, – писав український психолог Степан Балей у одній із рецензій, і саме ці слова стали гаслом всієї його науково-дослідної роботи. Книга «Нариси психольогії» Степана Балея була першим україномовним посібником із психології. У вступному слові автор зазначає: «Отсю книжку, віддану до друку ще перед вибухом світової війни, писав я тоді, коли в нас не було ще ніякого підручника, який подав би у коротенькім нарисі цілісність психології. Я хотів зробити її приступною і для самоуків непідготованих до тяжчої наукової літератури. Все ж намагався я і в сих скупих рамках дати читачеві спромогу зрозуміти вагу експеріменту та обсервації для психології та запізнати з їх основою. 20.09.1921». У книзі йдеться про психічне «я» як суб’єкт всього змісту психічної діяльності, що втілює в собі цілісність, єдність і безперервність свідомості. Це психічне «я» становить внутрішній світ людини, включає всю гаму психічних елементів як у межах свідомості, так і за її порогом (тобто в сфері несвідомого). Головним джерелом пізнання психічних проявів С. Балей вважає самоспостереження.
Неймовірна казка, котра розповість історію рослин. Так можна сказати про наступне видання, адже саме з казкової розповіді розпочинається книга Івана Верхратського «Ботаніка на низші класи середних шкіл». Перше її видання побачило світ 1893 р. У фондах Педагогічного музею України зберігається друге видання, опрацьоване і впорядковане Іваном Сметанським. Воно побачило світ у Львові 1922 р. після смерті автора. Книга розповідає про рослини, їх будову, життєдіяльність, розмноження, хвороби, історію розвитку, географічне поширення, класифікацію тощо, а також про структуру, розвиток і розміщення на земній кулі рослинних угруповань. Все це доповнюється великою кількістю зображень рослин: від кореневої системи до того, як вони ростуть у природі.
Підручник «Лічба й міра. Аритметика в зв’язку з початками геометрії. Для трудової школи або самонавчання. Ч. ІІ» Костянтина Лебединцева, українського педагога-новатора, чия невтомна діяльність спрямовувалась на реформування математичної освіти та впровадження демократичних новітніх ідей у шкільне життя. Книга була надрукована 1922 р. у Києві тиражем 10 000 примірників. Це продовження першої книги, котра вийшла в світ 1921 р. Тут автор розповідає про дроби та їх обчислення, десяткові дроби та їх обчислення, про подільність чисел та прикладання їх до перетворення дробів. Всі відомості подаються з прикладами та роз’ясненнями.
В дитинстві ми часто уявляємо себе героями з казки, а зіграти казкову роль можна за допомогою спеціального твору – п’єси. Дитячі п’єси друкувалися у вигляді невеличких книжечок. У фондах музею зберігається видання такого типу – «Дарунки русалок. Сценічна фантазія для дітей у двох діях» Ґрації Товпліс, англійської письменниці, авторки п’єс для дітей. Це книжечка із видавничої серії «Діточа Бібліотека» львівського видавництва «Світ дитини», котре впродовж 1919–1939 рр. видало 231 книгу 95 авторів.
Усі представлені 12 видань 1922 року – унікальні як для часу виходу в світ, так і сьогодні – у 2022 році. Кожне видання є частинкою того світу вікової давнини, який ми не бачили, але розгорнувши книгу, ми маємо неймовірну можливість помандрувати в минуле. Водночас книга – це дорога, якою можна крокувати вперед і з кожним новим рядком знаходити нові думки, збагачуватися новими ідеями.
підготувала
зберігачка фондів
Тетяна Полюхович
