«Виховання і наука підростаючої молоді – належать до важнійших справ самосвідомого народу. Ніяке питання не дотикає народностей так чутливо, як питання науки, бо в заведеннях наукових можуть засіви будущини народу або дозрівати, або знищитися в корені».
(О. Г. Барвінський)

Олександр Григорович Барвінський, український громадсько-політичний діяч, історик, педагог, народився в селі Шляхтинцях, неподалік Тернополя, в родині священика УГКЦ о. Григорія Барвінського. Початкову освіту Олександр отримав у місцевій сільській школі, а закінчивши Тернопільську гімназію в 1865 р., вступив на філософський факультет Львівського університету. Добре знав німецьку та декілька слов’янських мов. У студентські роки очолював львівський осередок «Громади», співпрацював з українськими періодичними виданнями «Правда», «Мета», «Русь», «Русалка».

 Після закінчення університету О.Барвінський викладав у гімназії Бережан, а з  1871 року став старшим вчителем Тернопільської чоловічої учительської семінарії.  Педагогічну діяльність поєднував з громадсько-просвітницькою: засновував читальні по селах Тернопільщини, де сам виступав з лекціями, організовував народні концерти, етнографічні виставки з метою утвердження національної ідеї.

Велика заслуга його полягає у заснуванні та активізації роботи в м. Тернополі філії товариства «Просвіта», «Українського педагогічного товариства», головою якого був з 1891—1896 роках. У 1886 р. він заснував видавництво «Руської історичної бібліотеки», оскільки бачив недостатність україномовної літератури, особливо з історії. Педагог написав дуже важливі для формування національної свідомості народу підручники з історії: «Історія України-Руси» (1920), «Коротка історія українського народу» (1926) та ін.. У 1888 р. О.Барвінський перейшов на роботу до Львівської головної державної учительської семінарії. Питання розвитку українського шкільництва педагог обстоював, будучи послом парламенту Австрії та Галицького сейму.

За активної участі О.Барвінськогобуло реорганізовано товариство ім. Шевченка в Наукове Товариство імені Шевченка (у 1892 р.). Барвінського обирали головою у 1893-97 рр. до часу, коли керівництво перейняв М.Грушевський. За редакцією О. Барвінського виходять перші томи «Записок Наукового Товариства ім. Шевченка». Пізніше він був головою мовної та археологічної комісії Товариства і залишався на цій посаді аж до самої смерті.

У 1909 р. О. Барвінський вийшов на пенсію як державний радник, кавалер ордена Залізної Корони, член Шкільної крайової ради, і присвятив свій час написанню виданню підручників і написанню статей. У 1911 р. Барвінський створює партію «Християнсько-суспільний союз», яка мала представництво в парламенті і галицькому сеймі. О.Барвінський очолював Державний Секретаріат освіти і віросповідань Західно-Української Народної Республіки в уряді Костя Левицького (з 9 листопада1918 до 4 січня1919 року). Після окупації польськими військами Галичини відійшов від політичної діяльності.

Потрібно зазначити, що О. Барвінський належить до тих педагогів, які мали великі заслуги у створенні українських підручників для галицького шкільництва, що було вагомим внеском у теорію і практику українського підручникознавства. У фондах Педагогічного музею України зберігається книга  «Руска читанка для висшої гімназії. Часть третья» (Львів, 1871), яку уклав О.Барвінський. Поява цієї книги відіграла важливу роль насамперед тим, що  вперше з’явилася можливість у школі вивчати творчість багатьох українських письменників. Завдяки їй було створено передумови для зміни етимологічного правопису на так званий фонетичний правопис.

Помер О.Барвінський 25 грудня1926 року у Львові, похований у родинній гробниці на Личаківському цвинтарі.

Книга:

Барвінський О. Руска читанка для висшої гімназії. Часть третья / уложив Александр Барвинській. – Львів: накладом ц. к. правительственного фонда, 1871. – 517 с. (pdf)

Література про нього:

1.  Аркуша О.Г. Барвінський Олександр Григорович // Енциклопедія Сучасної України. Том 2. – Київ: Поліграфкнига – 2003. – С. 245. (pdf)
2. Ілюстрована бібліотека для молодіжі, міщан і селян / За ред. Омеляна Поповича. – Рочник VIII Книжочка 4. – Чернівці: Печатня Р. Екгардта, 1892. –С. 49. (pdf)
3. Майцеків Т. Барвінський Олександр Григорович // Педагогічний словник / За ред. Ярмаченка М.Д. – Київ: Педагогічна думка, 2001. – С. 44-45 (pdf)
4. Ступарик Б.М. Барвінський Олександр Григорович // Українська педагогіка в персоналіях. Книга перша Х-ХІХ ст. / За ред. Сухомлинської О.В. – Київ: Либідь, 2005. – С. 579-585
5. Шендеровський В. Олександр Барвінський. Він належав до славетного роду// Нехай не гасне світ науки. –  Київ: Простір, 2009. –  С. 11-19 (pdf)

 

Підготувала

старший науковий співробітник

Рудницька Т.О.