Яків Андрійович Мамонтов народився 20 жовтня 1888 на хуторі Стріличний на Слобожанщині (тепер с. Шапошникове Сумщини).Навчався у церковно-парафіяльній школі с. Шпилівка та у двокласній початковій школі с. Нижня Сироватка. В 1901 вступив до сільськогос­подарського училища в Дергачах (під Харковом). Після закінчення училища став студентом Київського комер­ційного інституту, а 1912 перевівся до Московського комерційного інституту на еко­номічне відділення (в педагогічну групу).

У 1914 Я. Мамонтов успішно захистив дипломну роботу «Художньо-дидактич­ний метод у викладанні», де пропонував у про­цесі навчання застосовувати різні види мисте­цтва. З почат­ком Першої світової війни був мобілізований і відбував службу на озері Селігер. Після демобілізації наприкінці 1917 Я. Мамонтов повернувся на батьківщину, на хутір Стріличний, де залишався до кінця буремних років з їх змінами влади та соціально-економічними потрясіннями.

В 1920 влаштовується на роботу в Харкові. В 1922 побачила світ праця Я. Мамонтова «Сучасні проблеми пе­дагогічної творчості. Ч. 1. Педагог як мистець». Це видання містило багаторічні розмірковування автора про учительську професію, зміст і методи навчання. Я. Мамонтов створив  власну класифікацію педагогічних напрямів, яка в системати­зованому вигляді вийшла під назвою «Хрестоматія сучасних педагогічних течій» (в 1924 — російською, а в 1926 — українською зі значними зміна­ми й доповненнями). У середині 1920-х Яків Андрійович завідував секцією історії педа­гогіки науково-дослідної кафедри педології ХІНО. Він виступив ініціатором створення при ній «Історико-педагогічного архіву УСРР». В 1926 на базі кафедри був створений Український науково-дослідний інститут педагогіки (УНДІП), в складі якого функціонувала секція історії педагогіки; її й очо­лив Я. Мамонтов.

Наприкінці 1920-х відбувається посилення партійного тиску на суспільні науки. Не бажаючи ламати себе й відчуваючи загрозу, Я. Мамонтов припи­няє наукову діяльність у галузі педагогіки й повертається до художньої творчості: він автор по­езій, понад 30 п’єс і лібрето опер. Його твори, особливо п’єси «Веселий хам» (1923), «Республіка на колесах» (1928), «Рожеве павутиння» (1928), ма­ли велику популярність у довоєнні роки.

В 1934 Я. Мамонтов утратив роботу й лише зрідка читав лекції в різних вишах. Як і вся інтелігенція 1930-х, він чекав арешту. Таке очікування та пригнічений стан призвели до погіршення здоров’я — в 1937 Я. Мамонтов лікується в кардіологічному інституті, 1938 — в ендокринологічному.

Помер Яків Андрійович 30 січня 1940 р.

В Інституті педагогіки НАПН України засновано премію імені Якова Мамонтова в номінації із загальної педагогіки й історії педагогіки.

В Педагогічному музеї України зберігаються монографія Я. Мамонтова «Сучасні проблеми педагогічної творчості. Ч. 1. Педагог як мистець» (1922) та «Хрестоматія сучасних педагогічних течій» (1924). З електронними копіями цих праць можна ознайомитися за посиланнями:

«Я. Мамонтов. Сучасні проблеми педагогічної творчості. Ч. 1. Педагог як мистець».

«Я. Мамонтов. Хрестоматія сучасних педагогічних течій».

Публікації:

Мамонтов Я. Що таке педагогічна система / Радянська школа. – № 3. – 1926. – С. 13-22.

Мамонтов Я. Соціяльний принцип у педагогічній системі / Радянська школа. – № 5. – 1926. – С. 17-21.

Мамонтов Я. Індивідуалізм та колективізм у сучасній педагогіці / Радянська школа. – № 6. – 1926. – С. 14-19.

Мамонтов Я. Особистість і суспільність у педагогічних течіях / Радянська школа. – № 7-8. – 1926. – С. 19-28.

 

Підготував

Володимир Шевченко,

провідний науковий співробітник музею