(до 210-річчя від дня народження Тараса Шевченка)

У 2024-му відзначаємо 210-ту річницю від дня народження Тараса Шевченка. Сучасне шевченкознавство – це вивчення життя і творчості Кобзаря, його місця в українській і світовій історії та культурі. Ця наука є надзвичайно багатогранною, зокрема важливим напрямом є її педагогічний аспект, спрямований на залучення дітей, учнів та студентів до пізнання творчості та долі нашого великого поета.

Роль школи в ознайомленні з постаттю і творчістю Тараса Шевченка є вкрай важливою, адже саме у ці роки формуються основи світогляду та життєві принципи молодої людини. Педагоги, реалізуючи концепцію Нової української школи, шукають та апробують різноманітні форми заохочення дітей до читання творів Шевченка під час вивчення програмного матеріалу зі шкільних предметів і в позакласній роботі та позашкільній діяльності.

Наприклад, «Освіторія» розробила проєкт «Коли Україна переможе: шукаємо відповідь у поезіях Тараса Шевченка» та рекомендує 10 ідей для нестандартного уроку до дня народження Шевченка. Без журби, канонічного кучерявого кожуха та інших кліше, що прижились у шкільній програмі: https://cutt.ly/6w1nfEEO

У закладах освіти набули популярності різноманітні творчі конкурси, що сприяють національно-патріотичному вихованню учнів.

Всеукраїнський конкурс учнівської творчості, що проходить під гаслом «Об’єднаймося ж, брати мої!». До розгляду в конкурсі приймаються роботи, присвячені національно-визвольній боротьбі українського народу за свободу й незалежність та з нагоди відзначення 210-ої річниці від дня народження великого Кобзаря. Цього року епіграфом до творчих робіт запропоновано слова Тараса Шевченка: «Смійся, лютий враже! Та не дуже, бо все гине, – Слава не поляже» («До Основ’яненка») у номінаціях «Література» та «Історія України і державотворення».

Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, мета якого вшанування творчої спадщини Тараса Григоровича Шевченка, виявлення творчо обдарованої молоді, розвитку її потенціалу, виховання у молодого покоління поваги до мови і традицій свого народу, підвищення рівня мовної освіти в Україні.

 

Всеукраїнський благодійний Культурно-науковий фонд Т.Шевченка запроваджує Всеукраїнський краєзнавчий конкурс «От де, люде, наша слава, слава України», до участі в якому запрошується учнівська та студентська молодь. Конкурс проводиться з метою формування національної свідомості, сприяння виявленню талановитих дослідників, зацікавлених у розвитку шевченкознавства, популяризації як його творчості, так і діяльності та творчості своїх видатних земляків.

Шевченківська тема присутня і в шкільному музейництві, хоча це питання наразі малодосліджене. Шкільний музей – це особлива форма створення та використання різнозмістових колекцій з навчально-виховною та світоглядною метою. Історично так склалось, що «музеями»стали називати збірки наочності ще на початку ХХ століття. При запровадженні принципу наочності, який на ті часи вважали новітнім, створювали як комплексні, так і тематичні (часто пересувні) виставки наочних матеріалів для більш продуктивного вивчення шкільних предметів – географії, хімії, математики, креслення, малювання, фізики, тощо. Ця назва закріпилась упродовж ХХ століття і була унормована в Положенні про шкільний музей. Шкільні музеї не можна порівнювати з державними (юридичними особами), оскільки головна їх мета – навчання, виховання і розвиток дітей. У процесі пошуку свого статусу часто шкільні колекції мають різні назви – музей, світлиця, кімната, кабінет, зала, тематична виставка. Більшість з них створені творчими педагогами, групами та колективами залежно від профілю закладу освіти, завдань колективу та особливостей життя місцевої громади. Слід відзначити, що у більшості випадків такі музеї створюються у школах, які носять ім’я Тараса Шевченка.

Які ж саме колекції з шевченкознавства існують у школах? Це – книги, картини, фотографії, альбоми, туристичні буклети, твори декоративно-ужиткового мистецтва, підбірки видань «Кобзаря» різних років, література для дітей, дитячі конкурсні роботи, матеріали відвідин державних заповідників та музеїв Шевченка, відеоролики, матеріали про відомих земляків — лауреатів Шевченківської премії, відзнаки конкурсів, музичні твори тощо.

Пропонуємо коротку віртуальну мандрівку деякими школами України, які мають музеї, присвячені Тараса Шевченку. Зрозуміло, що найбільше таких у закладах освіти на батьківщині Кобзаря – Черкащині.

Так, у Черкаській загальноосвітній школі №22 з 1991 року створена кімната-музей Тараса Шевченка під опікою учительки Надії Коваль. У колекції музею – книги, рушники, тканні речі, макет хати, де пройшло дитинство Тараса; картини та ілюстрації про його життєтворчість і до його творів, подарунки; а на подвір’ї, біля входу, почесне місце займає погруддя Шевченка.

А Черкаська спеціалізована школа №18 імені В’ячеслава Чорновола презентує аж декілька музеїв і тематичних кімнат. Це музей Кобзаря, кабінет-музей українського рушника, кабінет-музей В’ячеслава Чорновола, музейна кімната «Історія Черкащини».

Музей «Шевченкова світлиця» Тальнівського НВК «Загальноосвітня школа №1 – гімназія» створено у 1994 році як кабінет української літератури на основі матеріалів, зібраних в результаті екскурсійних поїздок учнів школи по шевченківських місцях. Матеріали в музеї розміщені на 12 стендах, які розповідають про Шевченка роль і місце в українській літературі, про його життя і творчість, вшанування пам’яті поета, безсмертне життя його літературно-мистецької спадщини. Зоровими центрами експозиції є копії картин «Перебендя» Їжакевича, «Думи мої, думи мої…» Божія та художнє панно «Шевченко і сучасність», створене художником-аматором Сиротенком. Засновниця і берегиня музею – заслужений вчитель України Любов Нерубайська.

У Нововолинському ліцеї №7 з нагоди 200-річчя Шевченка у зразковому етнографічному музеї «Берегиня» була створена експозиція «Правди й вольності пророк», де проводять різноманітні заходи до шевченківських днів: конкурс читців творів Кобзаря, тематичні екскурсії, лекції, літературно-музичні презентації з елементами екскурсії. Опікується музеєм вчителька української мови та літератури Лариса Савчак.

Цікавим є досвід створення та діяльності кабінету шевченкознавства Ліцею імені Тараса Шевченка Кропивницької міської ради (керівник – Лариса Окольнича). Мета діяльності кабінету – ознайомлення із усіма аспектами творчого й життєвого шляху митця, надання учням можливості проводити самостійні дослідження його спадщини, обговорювати їх результати й поповнювати експозицію. Створення кабінету зумовлено тим, що постать Великого Кобзаря, його поетична спадщина є невичерпним джерелом виховання громадянина-патріота.

На Львівщині, у 2014 році, з нагоди завершення ювілейного року Тараса Шевченка, відкрили шкільний музей «Шевченкова світлиця» у Бірківському навчальному комплексі імені Тараса Шевченка, що розташований у Яворівському районі, а на подвір’ї нової школи встановлено Пам’ятну стелу «Молодий Шевченко». Авторами ідеї та концепції є Лауреат Шевченківської премії Роман Лубківський та лауреат Державної премії України в галузі архітектури, заслужений діяч мистецтв України Орест Скоп.

У Полтавській загальноосвітній школі №7 імені Т. Шевченка діє музей «Шевченко і Полтавщина». З Полтавщиною поета пов’язує так званий період «трьох літ». Тут Тарас Григорович написав багато поетичних та малярських творів. Наприклад, у повісті «Близнюки» Полтава згадується близько 30 разів. Саме на Полтавщині відбувається дія поеми «Наймичка», написані вірші «Сліпий», «Великий льох», «Холодний Яр», «Псалми Давидові», «Минають дні, минають ночі», «Маленькій Мар’яні».

Рівненщина представлена двома музеями. Це кімната-музей Т.Г.Шевченка у Вербському ліцеї Дубенського району, яку було засновано за ініціативою вчительки української мови та літератури Ганни Боднар у 2004 році. Основне завдання музею: сприяти формуванню в молодого покоління національної самосвідомості, популяризація творчості Т.Г.Шевченка, а також збереження та використання відомостей про перебування поета у Волинському краї та у Вербі зокрема. Музейна кімната є осередком проведення різноманітних екскурсій для учнів, а також гостей школи Для відвідувачів різних вікових категорій проводяться як оглядові екскурсії про життя і творчість поета («Моринці та Кириліка – колиска Тараса», «Шляхами Кобзаря», «Галерея мистецьких творів»), так і тематичні («Останні прижиттєва книга поета», «Серце, зболене тугою любові»,  «Т.Г.Шевченко і Волинь»).  Крім того, проводяться квести, вікторини, уроки, присвячені життю та творчості поета. Керівник музею — Олеся Русняк, вчителька української мови та літератури.

Заслуговує на увагу й досвід музею «Шевченківська світлиця» в ЗЗСО «Корецький ліцей» Рівненського району, який був заснованийу 1989 році. У ньому зібрано понад 190 експонатів: збірки «Кобзаря» 1939, 1946 та 1948 років видання, унікальні фотографії святкування Шевченківських днів членами  «Просвіти» в м. Корець за часів Польщі (до 1939 р.), репродукції картин Т.Шевченка, вишитий портрет Кобзаря та «Заповіт» поета. В музеї організовуються та проходять літературні кав’ярні, нетворкінги, квести, артпроєкти, творчі студії, проводяться уроки, позакласні, позаурочні заходи:літературні квести «Шевченко та ліцейні предмети», «Такий відомий і невідомий Шевченко», інтерактивна екскурсія «Шевченко і Кореччина», презентація збірки юних поетів ліцею, створення ментальних карт «Ми – знавці Кобзаря», ліцейний рекорд «Найдовше читання поезій Шевченка». Керівник музею – вчителька української мови та літератури Ірина Слива.

З 1989 року у Кам’янець-Подільському ліцеї №2 імені Шевченка Хмельницької області створено музей Т.Шевченка, який є центром патріотичного виховання. Музейну експозицію, оформлену в хронологічному порядку за основними періодами життя і  творчості Шевченка, постійно оновлюють і доповнюють педагоги та учні школи, а Рада музею оформлює тематичні виставки.

 

У Білоцерківській гімназії — початковій школі № 3 імені Т. Шевченка Київської області створено постійно діючу виставку, що розповідає про життя та творчість Кобзаря, його подорож Україною і зокрема Київщиною та Білою Церквою. Виставка є окрасою гімназії, уроки та тематичні екскурсії тут завжди відбуваються в атмосфері пошани до постаті Кобзаря  та любові до України.

Також на Київщині до 210-ї річниці від Дня народження Тараса Шевченка та у межах національно-патріотичного проєкту «Жива душа поетова святая…», у холах, відпочинкових зонах та окремих аудиторіях ˗ освітньому просторі Гнідинського ліцею імені Петра Яцика Золочівської громади Бориспільського району, педагогічним колективом створено низку інсталяцій та виставок.

Це – пізнавальні острівці, розміщенні у різних куточках закладу освіти, що розповідають про життя та творчість Кобзаря. Наприклад, «Тарасів четвер», «Шевченко FOREVER! Шевченко назавжди!», «Інтелектуали ХІХ століття», «У бур’янах», «Національна премія України імені Тараса Шевченка», «Академік імператорської академії мистецтв», «Дякова шкільна наука», «Кирило-Мефодіївське братство», «У степу безкраїм за Уралом…». Назва кожної інсталяції супроводжується цитатою із творів українського Пророка. Виставки складено із матеріалів бібліотеки та експонатів Краєзнавчого музею «Берегиня» Гнідинського ліцею. Ліцеїсти можуть ознайомитися із змістом інсталяцій та виставок як самостійно під час перерв, так і відвідати міні-екскурсії, розроблені учителями української мови та літератури.

У спеціалізованій школі № 316 міста Києва діє Літературно-етнографічний музей Т. Шевченка, який містить експозиції про життя і творчість поета, а також виставковий зал етнографії та краєзнавства.

Також літературний музей Тараса Шевченка створено у Київській Гімназії №109 імені Тараса Шевченка.

Ці приклади переконують, що шкільне музейництво активно розвиває шевченківську тематику. Вражає яскрава палітра як змісту, так і форм роботи шкільного шевченкознавства, яке є суттєвою складовою гуманітарного поля України. Шкільні музеї, присвячені Кобзарю, розкривають учням велич його постаті та творчості, спонукаючи до пізнання української культури. А найважливіше, що ці музеї є не лише місцями збереження історичної спадщини, а й осередками творення майбутнього, формуючи національну ідентичність молодого покоління.

 

Виставку підготувала Лариса Гайда, провідна наукова співробітниця Педагогічного музею України.

Науковий редактор проєкту – Олександр Міхно, директор Педагогічного музею України, д.п.н.