Лідія Деполович: 150 років

Лідія Деполович: 150 років

All day
27.11.2019

150 років від дня народження Лідії Деполович (18691943), української педагогині, авторки «Букварів»

Лідія Платонівна Деполович народилася 27 листопада 1869 в с. Ковчині на Чернігівщині в родині священника і законовчителя місцевої земської школи. Її дитячі роки минули в рідному селі. Після закінчення школи в 1885 вступила до Чернігівської жіночої гімназії, яку закінчила 1893. Педагогічний шлях розпочала в Количівці (нині село Чернігівського району), де вчителювала протягом 1893–1901, а потім до 1908 була вчителькою Ковчинської земської школи.

У 1909 Л. Деполович переїхала до Чернігова й викладала у школах міста. До 1922  працювала вчителем 5‑ї Радянської школи, а потім учителювала у 18‑й Українській школі імені М. Коцюбинського. Педагогічний стаж Л. Деполович на 1923 р. склав рівно 30 років. Професійних надбань і спостережень за цей час накопичилося чимало, і Лідія Платонівна взялася за складання посібників для навчання грамоти. Її інтереси зосередилися на проблемах методики навчання у початковій школі. Вона працювала над методами навчання читанню й письму, розвитку усного мовлення дітей, досліджувала питання вдосконалення майстерності вчителя. Л. Деполович склала свій авторський буквар «Нумо читати!» (1926). Продовженням букваря стала «Перша читанка» (1928).

Після переїзду до Києва у 1927  Лідія Деполович займалася методичною роботою. Разом з Олександром Астрябом у 1928  уклала «Математичний задачник». У співавторстві з Олександром Музиченком упродовж 1930–1937 було видано кілька букварів. Вершиною науково-методичної діяльності Лідії Деполович став авторський буквар 1938 р. та відповідна методика «Як навчати грамоти за букварем Л. П. Деполович». Цей буквар – справжній довгожитель серед підручників. До 1956  він видавався аж 19 разів! Загальний наклад склав понад 12 мільйонів примірників. Методика навчання читанню й послідовність вивчення літер були настільки вдалими, що цей буквар адаптували для навчання незрячих дітей (1948). Букварна частина, розроблена Л.  Деполович, стала основою українського букваря, який видавали в Канаді від початку 1950‑х до 1965 р. (10 видань).

Отже, у 30 – 60‑х рр. ХХ ст. підручники Л. Деполович були одними з найпоширеніших в Україні. Їх тиражі сягали до 1 000 000 примірників на рік. За букварями Лідії Платонівни навчилося читати не одне покоління українських школярів.

Під час нацистської окупації Києва Л.  Деполович вела особистий щоденник, у якому розповідала про те, чому не змогла евакуюватися, про хаос у місті влітку-восени 1941  й перші дні окупації, трагедію Бабиного Яру, побутове життя киян.

Лідія  Деполович померла 20 березня 1943 на 74‑му році життя в окупованому Києві. Авторку букваря поховали на Солом’янському кладовищі. Під величним хрестом на її могилі члени родини й земляки влітку 2017 встановили скромний надгробок. У Ковчині, де народилася й виросла Л. Деполович, одна з кращих вулиць названа її ім’ям. 27 січня 2010 розпорядженням Кабінету Міністрів України ім’я Лідії Деполович було присвоєне Ковчинській школі.

View full calendar

This entry was posted in . Bookmark the permalink.