My Calendar

Педагогічний музей України

My Calendar

Неизвестное событие

Неизвестное событие

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

Науково-дослідна робота музею під час карантину

Участь музею у #MuseumWeek2020

Національний заповідник «Гетьманська столиця» започаткувала нову рубрику з хежтегом #Діти_в_Гетьманській_столиці

Музей Ханенків для дітей

Онлайн-екскурсії музеями закладів освіти Волинської області

Лекція-екскурсія «Цікаві факти про козаків та козацтво»

Як скласти музейний маршрут для сімей із дітьми

Виставку робіт вихованців художньої студії «Сузір’я» презентували у Черкаському художньому музеї

Станьмо друзями з Умкою

Музейний квест в історичному музеї

All day: Герберт Спенсер: 200 років

All day: Дрогобицький учительський інститут: 80 років

All day: Вільям Кінгтон Кліфорд: 175 років

All day: Юрій Тищенко: 140 років

All day: Ерне Фінаці: 160 років

All day: Йозеф Шафарик: 225 років

All day: Володимир Щербина: 170 років

All day: 100річні книжкові і100рії - Петро Огоновський "Учебник фізики для низших кляс середних шкіл"

All day: Ілля Мечников: 175 років

All day: Омелян Партицький: 180 років

Національної академії педагогічних наук України

01.04.2020All day

Показывать полный календарь

Popular
Recent
Random

«Школа – моє життя»
Posted on 27 сентября, 2014 Posted by admin
V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців
Posted on 24 ноября, 2016 Posted by Валентина Єфімова
«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)
Posted on 7 июля, 2014 Posted by admin
КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin
Каталог музеїв при навчальних закладах України
Posted on 17 ноября, 2012 Posted by admin

Науково-дослідна робота музею під час карантину
Posted on 22 мая, 2020 Posted by Валентина Єфімова
Участь музею у #MuseumWeek2020
Posted on 21 мая, 2020 Posted by Валентина Єфімова
Національний заповідник «Гетьманська столиця» започаткувала нову рубрику з хежтегом #Діти_в_Гетьманській_столиці
Posted on 21 мая, 2020 Posted by Валентина Єфімова
Музей Ханенків для дітей
Posted on 21 мая, 2020 Posted by Валентина Єфімова
Онлайн-екскурсії музеями закладів освіти Волинської області
Posted on 21 мая, 2020 Posted by Валентина Єфімова

Лекція-екскурсія «Цікаві факти про козаків та козацтво»
Posted on 10 декабря, 2017 Posted by Валентина Єфімова
Як скласти музейний маршрут для сімей із дітьми
Posted on 17 декабря, 2018 Posted by Валентина Єфімова
Виставку робіт вихованців художньої студії «Сузір’я» презентували у Черкаському художньому музеї
Posted on 18 апреля, 2016 Posted by admin
Станьмо друзями з Умкою
Posted on 4 февраля, 2017 Posted by Валентина Єфімова
Музейний квест в історичному музеї
Posted on 21 апреля, 2017 Posted by Валентина Єфімова

1 All day: Дрогобицький учительський інститут: 80 років 01.05.2020All day 80 років томубув заснованийДрогобицький учительський інститут (згідно з постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 15.04.1940). Згодом йогореорганізовано у педагогічний інститут(1952),аіз 1998 – це Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка.Під час Другої світової війни інститут не діяв, а з 1944 відновив роботу з такими факультетами: історичний; фізико-математичний; мови і літератури зі спеціальностями: «Українська мова і література», «Російська мова і література». В1954 навчальний заклад отримав ім’я Івана Франка, а в1960 до Дрогобицького педагогічного інституту приєднано Львівський педагогічний інститут.Ректор університету(з 2012), доктор філософських наук, професорНадія Скотна, переконана, щона життя мають право сильні сучасні університети європейського рівня і в цьому напрямку наполегливо працює педагогічний колектив, студенти. Сьогодні Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка – це потужний освітянський навчально-науковий центр, учасник «Альянсу університетів за демократію». Тривалий досвід – готувати високопрофесійних вчителів, а їх за весь час було понад 40 тисяч,і наявність професійних викладачів – дають упевненість у подальшому розвитку закладу.

4 All day: Вільям Кінгтон Кліфорд: 175 років 04.05.2020All day 175 років від дня народження Вільяма Кінгтона Кліфорда (William Kingdon Clifford;1845–1879), англійського математика, філософа Кінгдон Кліфорд народився 4 травня 1845 в Ексетері, Велика Британія. Закінчив Триніті-коледж в Кембриджському університеті (1868), отримавши декілька відзнак за успіхи в навчанні. У 1871 році за рекомендацією Джеймса Максвела стає професором математики і механіки Лондонського університетського коледжу. Член Лондонського королівського товариства (1874). Основні наукові праці вченого стосуються алгебри та геометрії. Кліфорд розвинув геометрію руху, для вивчення якої застосував кватерніони та бікватерніони, що можуть бути застосовані також для вивчення руху в неевклідовій геометрії. Вивчав неевклідову геометрію — праці Рімана та Лобачевського, якого назвав Коперником геометрії. Запровадив означення паралельних прямих, яке має сенс і в Рімановій геометрії. Одну із спеціальних алгебр названо алгеброю Кліфорда. Кліфорд один з основоположників векторного аналізу. Запровадив (1878) сучасні терміни «дивергенція» і «ротор». У праці «On the space theory of matter» (1870) висунув передову на той час ідею, що матерія і сила тяжіння є проявами викривлення простору-часу. Цей принцип був покладений в основу загальної теорії відносності. У XX столітті на працях Кліфорда було розвинуто теорію просторів Кліфорда — Кляйна. Відомий як і популяризатор фізико-математичних наук («The сommonіense of the exact sciences» («Здоровий глузд точних наук»), 1885). П’ятитомне зібрання творів Кліфорда було видано посмертно (1882). Є у доробку професора Кліфорда і казки для дітей, опубліковані в збірці «The Little People» (1874). https://archive.org/details/littlepeople00pollgoog Помер учений 3 березня 1879 в Мадейрі, Португалія. Детальніше з біографією та працями вченого можна ознайомитись за посиланням http://mathshistory.st-andrews.ac.uk/Biographies/Clifford.html All day: Юрій Тищенко: 140 років 04.05.2020All day Тищенко Юрій Пилипович (1880-1953) – український видавець, письменник, журналіст, перекладач, суспільний діяч. Працював під псевдонімами С. Ю., Юрій Азовський, Галайда, Федір Гарах, Павло Лаврів (Лавров), Ю. Сірий тощо. Народився 4 травня в с. Салтичія Запорізької обл. в селянській родині. Після закінчення народної школи та вчительської семінарії на початку 1900-х заробляв приватними уроками, вчителював у народних школах Бердянського повіту. З 1902 викладав історію, літературу та географію у двокласній школі при залізничному депо на станції Долгінцеве. З липня 1907 за сприяння В.Винниченка працював у страховому товаристві "Дністер" у Львові. Юрій Пилипович був член Української соціал-демократичної робітничої партії, співпрацював з тижневиком "Земля і воля". Також був членом редакційної комітету «Літературно-наукового вісника» (1912-1913); завідувачем редакції ілюстрованої щотижневої газети для селян і робітників «Село» («Засів») (1909-1912). Юрій Тищенко – один із засновників видавництва «Українська хата» (1909), редактор видавництва «Лан» (1909—1913), директор видавничого товариства «Дзвін» (1911—1924), організатор (1908) та завідувач книгарні ЛНВ у Києві (1911—1913) та її філій у Харкові (1909) та Катеринодарі (1911). Юрій Тищенко є автором науково-популярних та дитячих книжок, літературно-критичних, публіцистичних, науково-популярних, біографічних статей та оповідань на шпальтах ЛНВ, «Села» («Засіву»), «Ради», «Рідного краю», «Дзвінка», «Дзвону», «Молодої України», «Світла», «Української хати». Протягом 1917-1918 – голова пресового бюро та редактор "Вісника Генерального секретаріату України" (1917), співзасновник видавництва "Український учитель", журналів "Світло" та "Українська школа". 1918 Юрій Тищенко був відряджений Міністерством народної освіти до Австро-Угорщини та Німеччини для організації видання підручників для народних шкіл. Після тривалої еміграції у 1936 р. переїздить до Ужгорода, де співпрацював з газетою "Українське слово" та виданнями "Просвіти". 1938 відкрив власну книгарню в Перечині. Згодом Юрій Пилипович змушений знов тікати до Праги, де заснував власне видавництво. Упродовж 1939-1945 в серіях "Життя і чин" та "Наукова бібліотека ЮТ (Юрія Тищенка)" було видано "Поезії Тараса Шевченка", праці М.Антоновича, Д.Дорошенка, І.Огієнка, Н.Полонської-Василенко, Д. Чижевського, В. Щербаківського, Д.Донцова, А.Животка та ін. У травні 1945 Юрій Тищенко залишає Прагу та перебуває у таборах для переміщених осіб. В 1950 під загрозою депортації до СРСР переїхав до США. Помер Юрій Пилипович 5 грудня 1953 у Нью-Йорку. Деякі з перекладів Юрія Сірого (Юрія Тищенка) зберігаються у фондах Педагогічного музею України. З ними ви можете ознайомитися на нашому сайті, у розділі «Публікації», де представлені каталоги, в яких розміщено варіанти видань з фондів музею http://pmu.in.ua/books/.

10 All day: Ерне Фінаці: 160 років 10.05.2020All day 160 років від дня народження Ерне Фінаці (Ernő Fináczy; 1860–1935), угорського педагога Ерне Фінаці народився 10 травня 1860 у Будапешті. Закінчив Королівський католицький університет (класична філологія факультету мистецтв, 1877–1880). Після базового іспиту (1880) проходив практику в університетській практичній школі, далі працював в Королівській угорській середній школі в Панцові (1881–1884). Докторський ступінь здобув на факультеті мистецтв Будапештського королівського університету (1881). Е. Фінаці вивчав французькі та німецькі середні школи в закордонних подорожах за кордон (1888–1889). Він був викладачем Національної ради народної освіти (1891–1904), а потім виконавчим віце-президентом цієї організації (1905–1918), одним із засновників Угорського педагогічного товариства (1891), президентом товариства (1904 та 1925), а далі до своєї до смерті був його постійним почесним президентом. Як учений, Е. Фінаці спочатку займався класичною філологією, згодом виключно педагогікою, в межах якої переважно досліджував теорію освіти, угорську та загальну історію освіти.Цінуючи його наукову працю, в 1901 Е. Фінацізапросили на факультет мистецтв Королівського Угорського університету Будапешта на кафедру педагогіки, де він з великим успіхом викладав протягом трьох десятиліть до своєї відставки (1930). Ерне Фінаці поділяв науку про освіту на теоретичну (теоретична педагогіка; дидактика) і практичну (функціонування середньої школи; проблеми професійної підготовки вчителів та методика навчання учнів). Він – автор численних навчальних посібників з історії освіти, особливо угорської. Як історик освіти, Е. Фінаці досліджував загальні аспекти теорії та дидактики освіти. Основні особливості його наукових праць: дослідження на основі оригінальних джерел, детальна реконструкція та справді неупереджена інтерпретація минулого освіти, філософський підхід. Звідси його здатність бачити педагогічні явища не ізольовано, а цілісно; він прагнув зрозуміти процес виникнення і поширення педагогічних ідей як проявів певної епохи. Керуючись своїм уявленням про історію педагогіки, вчений стверджував, що минуле освіти – це історія морального вдосконалення людства, де освіта відіграє провідну роль. Помер Енре Фінаці 26 лютого 1935 року в Будапешті.

13 All day: Йозеф Шафарик: 225 років 13.05.2020All day Павел Йозеф Шафарик народився 13 травня 1795 в с. Кобелярово, Королівство Угорщина, нині Словаччина. В 1814 Шафарик закінчив євангелістський ліцей у Кежмарку. В тому ж році вийшла друком його перша збірка віршів – «Татранська муза зі слов'янською лірою». Продовжив навчання в Єнському університеті, проте не закінчивши курсу, залишив навчання. В цей період писав багато віршів, які зробили його відомим у Словаччині та Чехії. Працював з 1817 вихователем в Братиславів родині Гашпара Кубіні. З 1819 –директор гімназії у місті Новий Сад, де викладав математику, фізику, логіку, поезію, класичну літературу. У 1823 разом з Янном Колларом видав зібрання народних словацьких пісень. У 1826 написав працю «Історія слов'янських мов і літератур для всіх говірок». Це перша спроба створення історії літератури і мов слов'янських народів. В 1833 Шафарик переїхав до Праги, де працював редактором «ЧасописуЧеського музею», ж.«Свєтозор». Понад 10 років працювавцензором книг, був позаштатнимпрофесоромслов'янської філологіїКарлового університету в Празі, а з 1841 став хранителем бібліотекиКарлового університету, а з 1848 – її директором.У 1848 виступив одним з організаторів Слов'янського з'їзду в Празі, у якому взяли участь представники українських організацій Галичини. Був основоположником багатьох галузей славістики. Досліджував етногенез слов'янських народів, їхні мови, фольклор та історію. До головних наукових праць Шафарика належать: «Історія слов'янської мови та літератури за всіма наріччями» (1826), «Про походження слов'ян» (1828), «Слов'янські старожитності» (1836–1837), «Слов’янський народопис» (1842) та ін. Шафарик був одним з перших європейських учених, який науково визначив територію та етнічні українські межі, обгрунтував самостійність української мови та зробив систематичний огляд української літератури. Помер Шафарик 26 липня 1861, похований у Празі.

16 All day: Володимир Щербина: 170 років 16.05.2020All day Щербина Володимир Іванович (1850-1936) – український історик, педагог, архівіст, краєзнавець, громадський діяч. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв, Київського товариства охорони пам'ятників старовини та мистецтва, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (УАН). Народився 16 травня в Києві у сім'ї лікаря. Протягом 1862-1862 навчався в Другій київській гімназії, а після її закінчення вступив на історико-філологічний факультет Університету св. Володимира (1868-1873). Після закінчення університету з метою вдосконалення знань у галузі педагогіки В. Щербина поїхав до Петербурга, де з 1876 по 1879 рік викладав російську мову та історію в петербурзьких військовій та жіночій гімназіях. З поверненням на батьківщину(1879), Володимир Іванович зосередився на науковій роботі в архівах міста: ретельно вивчав історію Києва і Київщини, досліджував актуальні і маловивчені аспекти історії України. Протягом 1879–1920 років учителював у жіночих та чоловічих гімназіях, був членом київського історико-архівного гуртка, також співпрацював з київською Археографічною комісією і був членом Історичного Товариства Нестора Літописця. В 1901 за дорученням Історичного товариства Нестора-Літописця і Московського археологічного Товариства Володимир Іванович із Леонідом Добровольським здійснив наукову подорож на Правобережжя (Бердичівський, Уманський, Васильківський повіти) для збирання стародруків і рукописів, обстеження територій та фіксації історичних пам'яток. У цій експедиції було оглянуто і сфотографовано 34 об'єкти церков, костьолів і монастирів. Наукову і педагогічну роботу Володимир Іванович завжди поєднував із громадською діяльністю, з 1920 р. працював у Національній бібліотеці при УАН, в Архівному управлінні і згодом у спеціалізованих ділянках УАН: в Археографічній комісії, керував Комісією Києва і Правобережжя, був членом кафедри історії України. За ініціативою М. Грушевського, Володимир Іванович очолив Комісію історії Києва та Правобережжя (1924), члени якої досліджували київські некрополі та топоніміку. Під його керівництвом було складено збірник "Старий Київ", а згодом видано збірку "Київ та його околиці в історії та пам'ятках". 1926 року з нагоди 50-річчя літературно-наукової діяльності Щербини, УАН видала монографію «Нові студії з історії Київа Володимира Івановича Щербини», що містить і бібліографію його праць. 1930 року, коли вченому виповнилося 80 років, він вийшов на пенсію. Помер Володимир Щербина у 1936 році, похований на Звіринецькому кладовищі.

19 All day: 100річні книжкові і100рії - Петро Огоновський "Учебник фізики для низших кляс середних шкіл" 19.05.2020All day 100річні книжкові і100рії 100 років тому у Львові вийшов друком підручник Петра Огоновського «Учебник фізики для низших кляс середних шкіл. Видання III. Зладив Др. Володимир Левицький». Петро Михайлович Огоновський (1853-1917) - український учений, педагог, громадський діяч. У 1866-1873 навчався у Бережанській гімназії, потім у Львівському та Віденському університетах. Працював учителем української гімназії у Львові, викладав математику і фізику. У 1906-1910 очолював товариство «Просвіта». Петро Огоновський написав один із перших підручників українською мовою для загальноосвітньої школи, а саме «Учебник фізики для низших кляс середних шкіл» (1897). У підручнику автором зібрана та систематизована низка фізичних явищ, їхні причини та наслідки. Книжка поділена на 9 розділів: «наука о теплї; наука о маґнетизмі; наука о електричности; наука о звуцї, наука о сьвітлї; наука о руху і рівновазі тїл (Механїка); механіка течий; механік аґазїв; основи космоґрафії і математичної ґеоґрафії». Петро Огоновський пише в своєму підручнику, що «кожде явище мусить мати свою причину». Пропонуємо ознайомитися з електронною копією цього видання у pdf-форматі (https://goo.gl/c4uTK3).

28 All day: Ілля Мечников: 175 років 28.05.2020All day 175 років від дня народження Іллі Мечникова (1845–1916), українського, росiйського та французького науковця, лауреата Нобелівської премії (1908) Ілля Ілліч Мечников народився 15 травня 1845 в с. Іванівка (Харківської губернії. За два роки закінчив чотирирічний курс природничого відділення фізико-математичного факультету Харківського університету (1864). Молодий учений займався науковою діяльністю в Неаполі, в Грессенському, Новоросійському (1867–1868) і Петербурзькому (1868–1870) університетах. У 1870–1882 – завідував кафедрою зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету в Одесі; у 1886–1887 завідував організованою ним першою в Росії (і другою в світі) Одеською бактеріологічною станцією (тепер – Одеський науково-дослідний інститут вірусології та епідеміології ім. І. І. Мечникова МОЗ України) – для боротьби з інфекційними захворюваннями; у 1888–1916 – завідував лабораторією при інституті Луї Пастера у Парижі, з 1905 – його директор. Основні наукові праці Мечникова присвячено еволюційній ембріології, мікробіології, імунології та геронтології. Широко відомими стали праці І. Мечникова про тривалість життя та причини старіння. Він створив власну науку про довголіття – «ортобіоз». Учений вважав, що старість як хворобу можна лікувати режимом харчування і гігієнічними заходами. Свої філософські погляди природодослідника учений виклав у книгах: «Етюди про природу людини» (1903), «Етюди оптимізму» (1907), «Сорок років пошуку раціонального світогляду» (1913). Іще за життя І. Мечникова його прізвище стало в один ряд з іменами таких світил науки, як Луї Пастер, Роберт Кох, Джозеф Лістер, Пауль Ельріх та ін. Саме Мечников одним із перших розкрив таємниці захисних сил людського організму. Світову славу Ілля Мечников отримав ще за життя. У 1908 році вручення вченому Нобелівської премії в науковому середовищі було сприйнято як запізніле визнання його досягнень. Більшу половину свого життя легендарний вчений, який був невід'ємною частиною світового наукового прогресу, провів в Україні. Помер Ілля Мечников 15 липня 1916 в Парижі. Його ім’ям названо Обласну клінічну лікарню ім. Мечникова. у м. Дніпро. All day: Омелян Партицький: 180 років 28.05.2020All day 180 років від дня народження Омеляна Партицького (1840–1895), українського мовознавця, етнографа, історика, педагога Омелян Партицький народився 28 травня 1840 у с. Тейсарова на Жидачівщині (Львівщина). Початкову освіту здобув у Стрию, навчався в Бернардинській гімназії, згодом – у Львівському університеті, який закінчив у 1863. Відтоді фактично до кінця свого життя працював учителем у гімназіях і семінаріях – учителем української мови і літератури в гімназіях Чернівців і Тернополя, а з середини 1868– у Львівській чоловічій і паралельно викладав в жіночій вчительській семінаріях. Окрім учительської роботи, О. Партицький активно займався редакторською та видавничою діяльністю. Він виступив засновником і став редактором «Газети шкільної» (1875–1879). З початку 1880 аж до 1885, ставши засновником, займається виданням літературно-наукового часопису «Зоря», який згодом був трансформований у «Літературно-науковий вісник» Наукового Товариства ім. Шевченка.Але найбільше уваги О. Партицький приділяв педагогічній роботі. Впродовж 1875–1879 надрукував на шпальтах «Газети шкільної» цілий ряд статей про виховання: «Гадки про виховання домашнє», «Якими средствами педагогічними ділати треба проти лінивства», «Листи о вихованю». В цих та інших педагогічних статтях О. Партицький, доводив, що основним структурним елементом виховного ідеалу є насамперед родинне виховання Окрім цього педагогу належить упорядкування на видання читанок для народних шкіл та граматик: «Руска читанка для нижчих кляс середніх шкіл» (1871), «Руский буквар для шкіл людових» (1876), «Руска читанка для третьої кляси шкіл народних» (1878), «Граматика руского язика для ужитку в школах людових» (1880). Остання з точки зору методики викладання української мови була одним із найкращих видань граматик української мови того часу. Будучи активним громадським діячем і професійним педагогом, О. Партицький став одним із ініціаторів-засновників студентського благодійного товариства «Дружескій Лихвар» (1871) та «Руського Товариства Педагогічного»; організував культурно-просвітню організацію «Просвіта», ставши її почесним членом, а в 1874 виконував обов’язки голови товариства. В останні роки життя у педагога погіршилося здоров’я і він був змушений часто їздити на лікування до Одеси, а 21 січня 1895 Омелян Партицький раптово помер. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.