Неизвестное событие

Педагогічний музей України

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

Науково-практична конференція «Корфівські читання»

Музеї в освіті: історія, яка живе

Презентація книги «Сто експедицій Баби Єльки»

Музей історії освіти Київщини: інклюзивний простір, відкритий для кожного

Захоплива мандрівка минулим рідного краю

Квест «Віднайди картину» в Уманській картинній галереї

Найбільша в світі конференція з музейної педагогіки у місті Гайльбронн

Музей при Малотокмачанській загальноосвітній школі I-III ст. Оріхівського району Запорізької області

Поетичний марафон «Наші музи не мовчать! Разом до Перемоги!»

У Дніпровському музеї втретє проведено святковий захід «Козацькі розваги»

All day: Валентина Мельниченко: 80 років

All day: Валентина Мельниченко: 80 років

Національної академії педагогічних наук України

All day
01.11.2026

1 листопада виповнюється 80 років від дня народження відомої української художниці-ілюстраторки Валентини Мельниченко (1946-2005).

Біографічна довідка.

Народилась Валентина Григорівна Мельниченко 1 листопада 1946 року в Києві. У 1962–1964 роках навчалася в художній студії Наума Осташинського, у 1965 році викладала в ній малюнок. 1971 року закінчила Київський художній інститут, навчалася в майстерні Тетяни Яблонської. З 1979 року – членкиня Національної спілки художників України. Основна галузь роботи мисткині – книжкова графіка.

Професійний і творчий шлях художниці тісно пов’язаний з двома відомими київськими видавництвами «Освіта» і «Веселка». Саме багаторічна співпраця Валентини Григорівни із легендарним видавництвом «Веселка» подарувала українській дитячій літературі десятки культових видань.

Валентина Мельниченко відійшла у вічність 11 грудня 2005 року у віці 59 років у рідному Києві. Її багата художня спадщина назавжди ввійшла в історію української дитячої книги.

Творчий доробок в дитячій книзі

Художній стиль Валентини Мельниченко – самобутній, упізнаваний та сповнений глибокого національного колориту. Її малюнки вражають яскравістю кольорів і надзвичайною деталізацією. Персонажі художниці наділені виразними, живими характерами, часто з почуттям легкого гумору, і обов’язково вбрані в традиційний український одяг. Майстриня детально змальовує фрагменти українського побуту, його окремі декоративні елементи, відтворює рослинний світ української природи. Відтак ілюстрації майстрині не лише допомагають зрозуміти суть твору, а й водночас легко і гармонійно занурюють маленьких читачів в українську культуру.

В. Мельниченко проілюструвала десятки дитячих книжок: збірок казок, загадок, віршів, оповідань. Крім того малювала для дитячої періодики, зокрема для журналів «Малятко» та «Барвінок», брала участь в оформленні дитячих книг-календарів. Серед найвідоміших дитячих видань у художньому оформленні Валентини Мельниченко – «От так сімеєчка» Бориса Трофимчука (1978), «У бобра добра багато. Вірші та казки» Михайла Стельмаха (1987), «Лісовий ліхтарик» Володимира Кухалашвілі (1978), «Ходи, сонку, в колисоньку» (1983), «Ріпка. Українська народна казка в обробці Івана Франка» (1984), «Пан Коцький» (1983), «Рукавичка» (1980), «Телесик» (1987), «Календарик-дошколярик» (1987–1994) Дванадцять місяців: Настільна книга-календар на 1982».

Окрім української літератури, В. Мельниченко блискуче інтерпретувала й світову класику, зокрема казку «Червона Шапочка» Братів Грімм (1979), адаптувавши європейський сюжет під сприйняття української малечі.

У фондах Педагогічного музею України в колекції художньої літератури для дітей зберігаються окремі видання з ілюстраціями В. Мельниченко, а саме: «Українські народні казки» (1985), «Ліз карасик через перелазик» (1984), «Реве віл на сто гір. Українські народні загадки» (1989), «Кривенька качечка» (1988), «Ріпка» (1989), «Королик і Ведмідь» І. Франка (1993), «Червона Шапочка» Братів Грімм (1979) та збірка «Барвінок» (1977). Електронні копії цих видань ви можете знайти на сайті музею у віртуальній виставці до 80-річчя Валентини Мельниченко: https://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/mahiia-iliustratsii-valentyny-melnychenko/

Книжкова графіка В. Мельниченко є одним із засобів, що допомагає батькам та педагогам формувати моральні цінності, розвивати інтелект, емоційну сферу та художній смак у дітей. Її малюнки слугують дієвим інструментом національно-патріотичного виховання, адже вони глибоко вкорінені в традиції етнопедагогіки, де через народні образи, символи та естетику формується повага до рідної культури та національна ідентичність дитини.

1 All day: Валентина Мельниченко: 80 років All day 01.11.2026 1 листопада виповнюється 80 років від дня народження відомої української художниці-ілюстраторки Валентини Мельниченко (1946-2005). Біографічна довідка. Народилась Валентина Григорівна Мельниченко 1 листопада 1946 року в Києві. У 1962–1964 роках навчалася в художній студії Наума Осташинського, у 1965 році викладала в ній малюнок. 1971 року закінчила Київський художній інститут, навчалася в майстерні Тетяни Яблонської. З 1979 року – членкиня Національної спілки художників України. Основна галузь роботи мисткині – книжкова графіка. Професійний і творчий шлях художниці тісно пов’язаний з двома відомими київськими видавництвами «Освіта» і «Веселка». Саме багаторічна співпраця Валентини Григорівни із легендарним видавництвом «Веселка» подарувала українській дитячій літературі десятки культових видань. Валентина Мельниченко відійшла у вічність 11 грудня 2005 року у віці 59 років у рідному Києві. Її багата художня спадщина назавжди ввійшла в історію української дитячої книги. Творчий доробок в дитячій книзі Художній стиль Валентини Мельниченко – самобутній, упізнаваний та сповнений глибокого національного колориту. Її малюнки вражають яскравістю кольорів і надзвичайною деталізацією. Персонажі художниці наділені виразними, живими характерами, часто з почуттям легкого гумору, і обов’язково вбрані в традиційний український одяг. Майстриня детально змальовує фрагменти українського побуту, його окремі декоративні елементи, відтворює рослинний світ української природи. Відтак ілюстрації майстрині не лише допомагають зрозуміти суть твору, а й водночас легко і гармонійно занурюють маленьких читачів в українську культуру. В. Мельниченко проілюструвала десятки дитячих книжок: збірок казок, загадок, віршів, оповідань. Крім того малювала для дитячої періодики, зокрема для журналів «Малятко» та «Барвінок», брала участь в оформленні дитячих книг-календарів. Серед найвідоміших дитячих видань у художньому оформленні Валентини Мельниченко – «От так сімеєчка» Бориса Трофимчука (1978), «У бобра добра багато. Вірші та казки» Михайла Стельмаха (1987), «Лісовий ліхтарик» Володимира Кухалашвілі (1978), «Ходи, сонку, в колисоньку» (1983), «Ріпка. Українська народна казка в обробці Івана Франка» (1984), «Пан Коцький» (1983), «Рукавичка» (1980), «Телесик» (1987), «Календарик-дошколярик» (1987–1994) Дванадцять місяців: Настільна книга-календар на 1982». Окрім української літератури, В. Мельниченко блискуче інтерпретувала й світову класику, зокрема казку «Червона Шапочка» Братів Грімм (1979), адаптувавши європейський сюжет під сприйняття української малечі. У фондах Педагогічного музею України в колекції художньої літератури для дітей зберігаються окремі видання з ілюстраціями В. Мельниченко, а саме: «Українські народні казки» (1985), «Ліз карасик через перелазик» (1984), «Реве віл на сто гір. Українські народні загадки» (1989), «Кривенька качечка» (1988), «Ріпка» (1989), «Королик і Ведмідь» І. Франка (1993), «Червона Шапочка» Братів Грімм (1979) та збірка «Барвінок» (1977). Електронні копії цих видань ви можете знайти на сайті музею у віртуальній виставці до 80-річчя Валентини Мельниченко: https://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/mahiia-iliustratsii-valentyny-melnychenko/ Книжкова графіка В. Мельниченко є одним із засобів, що допомагає батькам та педагогам формувати моральні цінності, розвивати інтелект, емоційну сферу та художній смак у дітей. Її малюнки слугують дієвим інструментом національно-патріотичного виховання, адже вони глибоко вкорінені в традиції етнопедагогіки, де через народні образи, символи та естетику формується повага до рідної культури та національна ідентичність дитини. Read more