Педагогічний музей України

Неизвестное событие

«Школа – моє життя»

V міський конкурс юних екскурсоводів-музеєзнавців

«Борець за освіту» (до 180-річчя від дня народження Миколи Олександровича Корфа)

КРУГЛИЙ СТІЛ «ШКІЛЬНИЙ МУЗЕЙ: ДОСВІД І ПЕРСПЕКИВИ»

Каталог музеїв при навчальних закладах України

Родинні відвідини музею Василя Сухомлинського

Музей історії ХНУ імені В.Н.Каразіна в формуванні образу міста Харкова

Музей Тульчинського фахового коледжу ветеринарної медицини

Реалізація грантових проєктів Українського культурного фонду в музеї Університету митної справи та фінансів

Музеї єднають покоління

Виставка Віри Безкопильної та її онуки Віри

Етнографічному музею Гущанського ліцею Рівненської сільської ради підтверджено почесне звання «Зразковий музей»

Учні Бродівської гімназії імені Івана Труша побували у Національному природному парку «Північне Поділля»

Майстер-класи «Різдво як у Косачів»

Лекція Данила Нікітіна «Василь Кричевський і Георгій Нарбут – творці Державного герба України»

All day: Антін (Антон) Синявський: 160 років

All day: Антін (Антон) Синявський: 160 років

Національної академії педагогічних наук України

All day
24.07.2026

24 липня -160 років від дня народження Антіна Синявського

Антін (Антон) Синявський – український географ, історик, педагог, політичний і громадський діяч. Новатор у геополітичних дослідженнях української економіки.

Вчений, який належав до покоління української інтелігенції першої половини ХХ століття, періоду, коли закладалися підвалини української науки та державницької ідеї. Його внесок у розбудову національної науки та освіти є колосальним. Саме тому ім’я вченого на довгий час було викреслено з нашої історії радянською цензурою.

Народився діяч 24 липня 1866 р. на Київщині. Походив із родини священника.

Освіту здобув у 1-й Київській чоловічій гімназії та на історико-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира. По закінченні Київського університету продовжував студії в Одеському університеті та вищих навчальних закладах Європи (Польща, Німеччина).

За причетність до революційного гуртка, що сповідував народницькі ідеї Михайла Драгоманова, участь в діяльності Громади Синявський кілька разів потрапляв у заслання. Лише заступництво Володимира Антоновича й інших відомих діячів щоразу повертало його в Україну.

Перші два десятиліття у житті Антіна Синявського – катеринославський період. У цьому місті (нині – Дніпро) він працював директором комерційної школи, згодом доцентом і професором новоствореного Гірничого інституту (нині - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»). Був одним із ініціаторів археологічних досліджень Подніпров’я, редагував «Літописи Катеринославської вченої архівної комісії». Активний діяч української визвольного руху в Катеринославі, гласний нової демократичної міської думи. Сприяв українізації освіти у місті.

Переїхавши до Києва, вчений працював при Міністерстві освіти УНР. Влітку 1918 р., за Гетьманату Павла Скоропадського, Синявський очолив департамент середніх шкіл. У своїх спогадах Євген Чикаленко зазначав, що за часів Української Держави кандидатура Синявського висувалася представниками національної інтелігенції на посаду міністра освіти в уряді Павла Скоропадського — з огляду на те, що він «в самі тяжкі часи провадив українську лінію». Проте зазначену посаду отримав Петро Дорошенко, якого Чикаленко назвав «особистим приятелем гетьмана».

У 1919-1921 рр. Антін Синявський викладав у Кам’янець-Подільському українському університетіті, із 1920 р. — професор Київського інституту народної освіти, із 1921 р. — Київського інституту народного господарства, із 1924 р. — Інституту зовнішніх відносин. Одночасно працював в установах ВУАН.

Маючи ґрунтовну систематичну вищу освіту, Синявський працював у різних галузях науки. Він зробив значний внесок у розвиток української історіографії, економ-географії, методології, археології, статистики, педагогіки. Вперше розпочав досліджувати геополітичні зв’язки української економіки. Автор близько 150 наукових праць у галузі географії України та теорії економічного районування.

Вчений став засновником Євгенічної школи — вчення про цілі, засоби і умови поліпшення спадкових якостей людини. За радянських часів цю науку було оголошено шкідливою буржуазною теорією.

Антін Синявський також був талановитим організатором науки, мистецтвознавцем, мемуаристом, який залишив численні спогади про своїх сучасників.

У 1930-х роках, коли радянський режим розпочав масові репресії проти української еліти, Синявський обрав шлях внутрішньої еміграції. Він постійно змінював міста роботи, завдяки чому дивом уникнув розстрільних списків.

Врешті-решт уже в поважному віці вчений оселився в Сімферополі, де й відійшов у засвіти 2 лютого 1951 р. Перепохований онуком у Києві, на Лісовому кладовищі.

Згідно з Постановою Верховної Ради України, 160 років із дня народження Антіна Синявського відзначають на державному рівні.

24 All day: Антін (Антон) Синявський: 160 років All day 24.07.2026 24 липня -160 років від дня народження Антіна Синявського Антін (Антон) Синявський – український географ, історик, педагог, політичний і громадський діяч. Новатор у геополітичних дослідженнях української економіки. Вчений, який належав до покоління української інтелігенції першої половини ХХ століття, періоду, коли закладалися підвалини української науки та державницької ідеї. Його внесок у розбудову національної науки та освіти є колосальним. Саме тому ім’я вченого на довгий час було викреслено з нашої історії радянською цензурою. Народився діяч 24 липня 1866 р. на Київщині. Походив із родини священника. Освіту здобув у 1-й Київській чоловічій гімназії та на історико-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира. По закінченні Київського університету продовжував студії в Одеському університеті та вищих навчальних закладах Європи (Польща, Німеччина). За причетність до революційного гуртка, що сповідував народницькі ідеї Михайла Драгоманова, участь в діяльності Громади Синявський кілька разів потрапляв у заслання. Лише заступництво Володимира Антоновича й інших відомих діячів щоразу повертало його в Україну. Перші два десятиліття у житті Антіна Синявського – катеринославський період. У цьому місті (нині – Дніпро) він працював директором комерційної школи, згодом доцентом і професором новоствореного Гірничого інституту (нині - Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»). Був одним із ініціаторів археологічних досліджень Подніпров’я, редагував «Літописи Катеринославської вченої архівної комісії». Активний діяч української визвольного руху в Катеринославі, гласний нової демократичної міської думи. Сприяв українізації освіти у місті. Переїхавши до Києва, вчений працював при Міністерстві освіти УНР. Влітку 1918 р., за Гетьманату Павла Скоропадського, Синявський очолив департамент середніх шкіл. У своїх спогадах Євген Чикаленко зазначав, що за часів Української Держави кандидатура Синявського висувалася представниками національної інтелігенції на посаду міністра освіти в уряді Павла Скоропадського — з огляду на те, що він «в самі тяжкі часи провадив українську лінію». Проте зазначену посаду отримав Петро Дорошенко, якого Чикаленко назвав «особистим приятелем гетьмана». У 1919-1921 рр. Антін Синявський викладав у Кам’янець-Подільському українському університетіті, із 1920 р. — професор Київського інституту народної освіти, із 1921 р. — Київського інституту народного господарства, із 1924 р. — Інституту зовнішніх відносин. Одночасно працював в установах ВУАН. Маючи ґрунтовну систематичну вищу освіту, Синявський працював у різних галузях науки. Він зробив значний внесок у розвиток української історіографії, економ-географії, методології, археології, статистики, педагогіки. Вперше розпочав досліджувати геополітичні зв’язки української економіки. Автор близько 150 наукових праць у галузі географії України та теорії економічного районування. Вчений став засновником Євгенічної школи — вчення про цілі, засоби і умови поліпшення спадкових якостей людини. За радянських часів цю науку було оголошено шкідливою буржуазною теорією. Антін Синявський також був талановитим організатором науки, мистецтвознавцем, мемуаристом, який залишив численні спогади про своїх сучасників. У 1930-х роках, коли радянський режим розпочав масові репресії проти української еліти, Синявський обрав шлях внутрішньої еміграції. Він постійно змінював міста роботи, завдяки чому дивом уникнув розстрільних списків. Врешті-решт уже в поважному віці вчений оселився в Сімферополі, де й відійшов у засвіти 2 лютого 1951 р. Перепохований онуком у Києві, на Лісовому кладовищі. Згідно з Постановою Верховної Ради України, 160 років із дня народження Антіна Синявського відзначають на державному рівні. Read more