150 років від дня народження Миколи Грунського (1872–1951), українського мовознавця, педагога

Микола Грунський народився 10 жовтня 1872 в м. Суми в сім’ї службовця. Закінчивши Сумську гімназію, у 1891 вступив до Харківського університету на історико-філологічний факультет, який закінчив у 1896. Ще будучи студентом, виявив великий інтерес до наукової роботи, опублікувавши в «Учених записках» Харківського університету низку наукових статей. Його праця «Умственное движение Руси в XVI веке» в 1893 удостоєна золотої медалі. З 1900 працював університеті приват-доцентом: читав курси історії слов’янських літератур, згодом слов’янських мов та старослов’янської палеографії. 1903 молодий вчений переїхав в Юр’єв (нині м. Тарту в Естонії), де працював викладачем гімназії, а потім екстраординарним професором у Юр’євському університеті.

З 1915 до 1949 беззмінно керував кафедрою російського мовознавства Київського університету, до останніх днів був професором цього університету, а у 1919-1920 – ректором університету. Одночасно від 1920 працював у мовознавчих комісіях АН УРСР, упродовж 1930–1950 був старшим науковим співробітником в Інституті мовознавства АН УРСР, де брав участь у підготовці українського правопису.

Вивчав проблеми походження слов’янського письма, палеографії; мову найдавніших пам’яток, зокрема Київських глаголичних листків. Досліджував та видавав «Слово о полку Ігоревім», переклав цей твір українською мовою (1931). Автор низки підручників та посібників зі старослов’янської, російської та української мов, лексикографії та методики викладання мови, серед них: «Лекции по древнецерковнославянскому языку» (1906), «Очерки по истории разработки синтаксиса славянских языков» (1912), «Украинская грамматика» (1918), «Вступ до слов’янського мовознавства» (1946) та ін. Кілька праць М. Грунського присвячені польській, чеській, болгарській, сербській мовам, а також науковій спадщині видатного українського лінгвіста О. Потебні.

Окрім понад 200 праць зі слов’янського мовознавства, низку робіт учений присвятив педагогічній проблематиці. В 1914 побачила світ книга М. Грунського «Лекції з педагогіки», яка є сконцентрованим відображенням поглядів автора на педагогіку та її завдання, а саме: ядром педагогіки є вчитель, головна роль якого – виховання у процесі навчання. Спеціальні дослідження М.Грунського присвячені педагогічні спадщині К. Ушинського та М. Пирогова.

Помер Микола Грунський 13 серпня 1951, похований у Києві на Лук’янівському кладовищі.

Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» 150 років від дня народження Миколи Грунського відзначається на державному рівні.

130 років від дня народження Михайла Кравчука (1892–1942), українського математика, педагога

Михайло Кравчук народився 12 жовтня 1892  в с. Човниця  на Волині. Середню освіту здобув у Луцькій гімназії і у 1910 вступив на фізико-математичний факультет Київського університету, який закінчив 1914. З вересня 1914 упродовж року М. Кравчук – учитель математики у київській приватній гімназії Л. Жука. Цей перший практичний учительський досвід залишив у житті М. Кравчука глибокий слід: він відбувся як педагог. Окрім суто вчительської роботи, він у співпраці з директором Л. Жуком та вчителем математики Г. Руденком наполегливо розробляє математичні курси українською мовою, що заборонялося законом. Оскільки у цій гімназії навчалося багато українців, розроблені україномовні математичні курси тут же і апробувалися. Педагогічний досвід, здобутий у цій гімназії, допоможе М. Кравчуку в майбутньому в розбудові української національної школи.

У 1917 викладав у Києві в новостворених Першій українській гімназії ім. Т. Шевченка та Другій українській гімназії ім. Кирило-Мефодіївського Братства. У 1918-1919 брав  активну  участь  у  становленні  національної  освіти,  здійснюючи  ефективне  управління Українськими Підготовчими до Університету Курсами і віддаючи цій справі чимало зусиль. Діяльність  Курсів розпочалася  разом  із  відкриттям  5  жовтня  1917  Українського Народного  Університету в приміщенні Педагогічного музею.

У 1919-1921 працював учителем математики та директором Саварської школи Богуславського району Київщини, де мав можливість у межах сільської школи реально втілити свої педагогічні задуми. Його вихованці при вступі до вишів демонстрували глибоке знання математики, працьовитість та прагнення до знань. Дехто з них стали відомими вченими. Відзначимо серед них Архипа Люльку, згодом – генерального конструктора авіаційних двигунів. А. Люлька згадував добре ім’я свого вчителя з незмінною повагою та вдячністю впродовж усього життя, навіть у ті роки, коли в Україні воно буде викреслене з науки, а у його московській квартирі поряд із портретом Т. Шевченка знаходився портрет М. Кравчука. Як людина виключно гуманна, як справжній учитель М. Кравчук відіграв вирішальну роль у долі майбутнього будівничого космічних кораблів Сергія Корольова: допоміг йому, тоді молодому одеському робітникові, подолати бюрократичні перешкоди й вступити до Київського політехнічного інституту, в якому згодом С. Корольов слухав лекції М.Кравчука.

Повернувшись до Києва у 1921, викладає у багатьох навчальних закладах, плідно працює як науковець. У 1924 захищає докторську дисертацію, у 1925 стає професором. 29 червня 1929 М. Кравчука обрано дійсним членом Всеукраїнської Академії наук (ВУАН).

Заарештований 21 лютого 1938 за обвинуваченням у зрадництві й шпигунстві на тій підставі, що він був членом Наукового  товариства у Львові, часто їздив за кордон, листувався із закордонними колегами. Засуджений до 20 років в'язниці та 5 років заслання. Остання адреса М. Кравчука: Магадан, Хабаровський край, 72-й кілометр, Інвалідне містечко. Помер 9 березня 1942. Реабілітований 1956.

До арешту написав понад 180 праць з різних галузей математики: алгебри, теорії чисел, теорії функцій дійсної і комплексної змінних, теорії диференціальних рівнянь, теорії ймовірностей і математичної статистики. Багато наукових результатів вченого, зокрема і його внесок у розробку проєкту комп'ютера, дістали міжнародне визнання: сьогодні широковживаними у багатьох галузях знань є поняття «q-багаточлени Кравчука», «q-функції Кравчука-Мейкснера», «моменти Кравчука», «осцилятори Кравчука».

1992 поновлений складі дійсних членів Академії наук України. 2003 на території НТУУ «Київський політехнічний інститут» відкрито пам'ятник М. Кравчуку, на якому викарбувано слова вченого: «Моя любов – Україна і математика».

Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» 130 років від дня народження Михайла Кравчука відзначається на державному рівні.

25 жовтня виповнюється 120 років від дня народження Григорія Костюка – українського науковця, письменника, літературознавця, історика, журналіста, громадського та політичного діяча української діаспори. Вчений відомий також під літературними псевдонімами: Теодор Залужний, Борис Подоляк.

Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках» 120 років від дня народження Григорія Костюка відзначається на державному рівні. Комітет гуманітарної та інформаційної політики

Григорій Костюк народився в селі Боришківка на Хмельниччині. 1929 закінчив Київський інститут народної освіти, згодом захистив кандидатську дисертацію в Інституті Тараса Шевченка НАН України в Харкові. Викладав історію української літератури в Харківському педагогічному інституті професійної освіти, з січня 1934 — у Луганському інституті народної освіти. Вже в листопаді 1934 Григорія Олександровича було звільнено «за націоналістичні прояви в лекціях» та заарештовано. Постановою Особливої наради при НКВС від 3 липня 1936 вченого було заслано на 5 років концтаборів до Воркути.

Відбувши незаслужене покарання, Григорій Костюк емігрував закордон, спочатку до Європи, а згодом до США. В еміграції був одним із засновників та лідером Української революційно-демократичної партії. У США працював у Дослідному центрі Колумбійського університету.

Григорій Костюк був ініціатором створення об’єднання українських письменників в еміграції «Слово» та першим його головою (1954–1975). Став основоположником наукового винниченкознавства і головою комісії Української вільної академії наук у Нью-Йорку (США) з вивчення, охорони та збереження спадщини Володимира Винниченка. Власні дослідження з винниченкознавства видав окремим виданням «Володимир Винниченко і його доба» (1980). За редакцією і з його коментарями були видані твори і щоденники Володимира Винниченка, п’ятитомник творів Миколи Хвильового, праці Миколи Куліша, Валер’яна Підмогильного, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари та ін. Дві книги спогадів Григорія Костюка «Зустрічі і прощання» (1987, 1998) стали унікальним документом українського культурного життя в Україні і за її межами. У різні роки вчений опублікував праці з історії сталінського терору: «Падіння П. Постишева» (1954), «Сталінський режим в Україні: десятиріччя масового терору – 1929-1939» (1960), «Окаянні роки» (1978) та ін. Григорій Костюк є також автором понад 300 наукових розвідок, що опубліковані в журналах «Вістник Інституту історії і культури СРСР», «Сучасна Україна», «Анали УВАН у США», «Записки Наукового товариства імені Шевченка» та ін.

Григорій Костюк - лауреат Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів (1988) та Міжнародної премії імені Володимира Винниченка (1991).

Реабілітований 22 червня 1989.

Помер Григорій Костюк 3 жовтня 2002 у м. Сільвер Спрінг (штат Меріленд). Похований на українському православному цвинтарі св. Андрія Первозванного в Бавнд-Бруку (шт. Нью-Джерсі).

Джерело: Енциклопедія історії України (Київ, 2008) http://surl.li/dgmwi