31 січня виповнюється 100 років від дня народження Ніни Строкатої-Караванської (1926–1998) - мікробіологині, імунологині, науковиці, правозахисниці, однієї з ключових постатей українського дисидентського руху другої половини ХХ століття.
Ніна Строката народилася в Одесі. Здобула медичну освіту в Одеському медичному інституті, спеціалізувалася в галузі мікробіології та імунології. Авторка понад 20 наукових праць, вона викладала, працювала в науково-дослідній лабораторії, брала участь у ліквідації епідемій, зокрема холери 1970 року.
Поворотним моментом у її житті стало одруження зі Святославом Караванським - колишнім політичним в’язнем. Після його повторного арешту 1965 року Ніна Строката відкрито стала на його захист і на захист інших репресованих, відмовившись виконувати вимоги засудити чоловіка «заради кар’єри». Вона зверталася до радянських інстанцій, писала відкриті листи, підтримувала зв’язки з колами української інтелігенції. Відтоді Ніна Строката зазнавала постійного тиску з боку КДБ: обшуків, публічного цькування, звільнення з роботи.
У грудні 1971 року Ніну Строкату-Караванську заарештували за звинуваченням в «антирадянській агітації». Її справа спричинила створення першої в Україні відкритої правозахисної ініціативи - Громадського комітету захисту Ніни Строкатої, до якого увійшли Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл та інші. У 1972 році її засудили до 4 років ув’язнення в таборах суворого режиму. Перебування в неволі серйозно підірвало її здоров’я.
Після звільнення Ніна Строката була позбавлена права жити в Україні. Вона стала співзасновницею Української Гельсінської групи, а згодом - активною учасницею міжнародного правозахисного руху. Після вимушеної еміграції до США продовжила працювати на захист прав людини, зокрема жінок-політв’язнів, виступала на міжнародних форумах, публікувала документальні свідчення про радянські репресії.
Ніна Строката-Караванська померла 2 серпня 1998 року в місті Дентон (США).
Відповідно до Постанови Верховної Ради України, 100 років від дня народження Ніни Строкатої-Караванської відзначають на державному рівні.
2 лютого виповнюється 125 років від дня народження Валер’яна Підмогильного (1901–1937) - письменника і перекладача, автора першого в українській літературі урбаністичного роману «Місто», одного з провідних прозаїків доби «розстріляного відродження», жертви сталінського терору.
У фондах Педагогічного музею України зберігаються кілька видань, пов’язаних з іменем Валер’яна Підмогильного. Серед них - переклад із французької фантастично-сатиричного утопічного роману Анатоля Франса «Пінґвінський острів».
На звороті титульного аркуша цього видання ім’я перекладача закреслено. При уважному розгляді можна побачити, що закреслено саме прізвище Підмогильного.
У радянський період щодо заборонених і репресованих авторів застосовували практику цілеспрямованого вилучення їхніх імен з культурного простору: книги вилучали з бібліотек, а в друкованих виданнях імена авторів закреслювали або замальовували. Така практика була спрямована на контроль культурної пам’яті та обмеження доступу до спадщини репресованих діячів.
