Яків Борисович Резнік — перший доктор педагогічних наук в Україні, дослідник проблем дидактики, психології та виховання, педагог-практик, керівник Дослідного дитячого будинку, викладач, організатор освіти.

Народився 22 квітня (за ін. даними – 23) 1892 в м. Чорнобиль Київської губернії в єврейській родині педагогів. Після закінчення початкової школи у 1905-1909 навчався на Чорнобильських курсах, де поглиблено вивчав російську, українську, латинську, англійську, німецьку та французьку мови. У 1909-1928  викладав єврейську мову в школах Чорнобиля, в київській школі №46.   

В 1915-1921 навчався у Київському університеті, а також завідував Науково-дослідним дитячим будинком у Києві. Читав курси з педагогіки для педагогічного колективу Чорнобильської народної школи, лекції з педагогіки на курсах підготовки вчителів при Київському університеті;  викладав педагогіку у першому єврейському педагогічному технікумі.

Згодом в Київському університеті отримав другу вищу освіту і здобув кваліфікацію викладача української мови та літератури.

В 1919 організував дитячий будинок і до 1927 року керував ним.

В 1928-1930 викладав педагогіку, історію педагогіки в Одеському інституті народної освіти, де йому було присвоєно вчене звання професора.

З 1940 року був професором Українського науково-дослідного інституту педагогіки, завідував відділом дидактики. Одночасно викладав теорію та історію педагогіки в Київському педагогічному інституті. Захистив першу в Україні докторську дисертацію з педагогіки.

В 1941-1944 працював завідувачем кафедри педагогіки Кустанайського державного учительського інституту. З 1944 працював заступником директора Київського педагогічного інституту з наукової роботи, завідував кафедрою педагогіки.

В останні роки життя викладав педагогіку в Старобільському учительському інституті на Луганщині.

Помер 17 червня 1952 у м. Старобільськ.

Детальніше про Якова Резніка на нашому сайті:  http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/juvilei_pedagogiv/до-125-річчя-від-дня-народження-якова-бор/ .