У квітні 2015 року здійснено експедицію до міста Долинської, що на Кіровоградщині. Метою стало відвідування педагогічно-меморіального музею Антона Семеновича Макаренка.

Музей зареєстрований при Долинській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №2 імені А. С. Макаренка. На початку ХХ ст. тут діяло Долинське залізничне нижчепочаткове 2-класне училище. З 1911 по 1914 р. у закладі працював учителем російської словесності та креслення молодий Антон Макаренко.

У березні 1963 року, у рік 75-річчя педагога, було оформлено невелику музейну експозицію фотографіями та деякими документами в одній із класних кімнат того приміщення, де був розташований шкільний інтернат. У ньому проживав А. Макаренко, будучи вихователем-наставником дітей, які мешкали в інтернаті. Це переважно були діти працівників залізниці, які проживали за межами селища і станції Долинська.

У 1968 р. до вже зібраних матеріалів додалися й ті, що були придбані учителем історії М. Н. Рудим під час поїздки до Крюківського музею А. С. Макаренка. В одній із класних кімнат новозбудованого приміщення школи було оформлено музейну кімнату А. Макаренка (до 80-річчя з дня народження).

До чергового ювілею – 90-річчя – була проведена велика пошукова робота у межах України зі збору матеріалів про життя і діяльність відомого педагога і 4 січня 1978 р. було відкрито музей із значним експозиційним матеріалом в трьох окремих кімнатах та рекреації. За радянських часів це був відомий шкільний громадський музей, який за час існування відвідали майже усі учні шкіл району, делегації з різних республік СРСР – Грузії, Азербайджану, Молдавії, Башкирії, Латвії. Частими гостями були відомі люди, вчені, громадські діячі, випускники школи, жителі району, педагоги з усієї країни.

У 1991 р. всю експозицію перенесли до приміщення, де А. Макаренко жив, працюючи вчителем Долинського залізничного училища і завідувачем інтернату. Фото 01 Це приміщення побудовано в 1891 р., коли було відкрито школу. Будівля одноповерхова, з дерев’яних брусів, у 1904 р. облицьована цеглою. Сам будинок є автентичною пам’яткою.

На сьогодні фонди музею складаються більше двох тисяч експонатів, це – фото, книги, журнали, газети, твори А.  Макаренка, видані різними мовами, а також роботи видатних педагогів світу, матеріали про них.

Експозицію музею складають такі розділи:

• Кімната з матеріальною обстановкою тих часів (1911-1914), де жив А.  Макаренко
  
• Перехідне приміщення з видами тодішньої станції Долинської і з планшетом, де розміщено текст оповідання Макаренка про Долинську та її околиці.
• Велика зала, присвячена життю і діяльності А. Макаренка.
  
• У наступній кімнаті розміщено матеріали про вихованців та послідовників педагога. Окрема експозиція присвячена В. Сухомлинському. Тут же зібрано фото всіх, хто у Кіровоградській області нагороджений медаллю А. Макаренка, фото Заслужених вчителів України. Спеціальна експозиція, присвячена історії заснування школи, розповідає про її 100-річний шлях.

Уся робота з підготовки музею та сама ідея його створення належить Івану Леонтійовичу Євсєєву, директору цієї школи.Він у 1995-1998 рр. реконструював, обновив, доповнив музей. Крім музейної, він проводив значну просвітницьку роботу: був учасником міжнародних педагогічних читань (керував секцією «Особистість А. С. Макаренка та його соціум»), написав повість «Дивак» про перебування видатного педагога в Долинській.  Збираючи матеріал для музею, Іван Леонтійович побував у Херсонському обласному архіві, налагодив листування з вихованцями та колегами А. Макаренка. У цій нелегкій справі йому допомагали ветеран школи, вчителька хімії Т. Доброхотова, завуч Л. Демченко, керівник тодішнього клубу інтернаціональної дружби. У переоформлення та збереження музею в різний час зробили свій внесок В. Скоринін, художник В. Сорбот. Фотографії музею в основному виконані долинським фотографом П. Арчиком.

У квітні 1998 р. за багаторічну плідну діяльність зі збереження історико-культурної спадщини краю музею присвоєно звання «Народний».

Сьогодні музеєм опікуються директор – С. Пістрюга  та зберігач фондів С. Савченко.

Позитивним прикладом є те, що музеєм спільно опікуються установи освіти, культури та громадськість Долинщини. Біля школи встановлено пам’ятник А. Макаренку,  його ім’я носить сама школа, у містечку є й вулиця Макаренка…

Матеріали педагогічно-меморіального музею постійно використовуються у навчально-виховному процесі школи та громадському житті району.

За час існування музей відвідали багато видатних людей, вчених, військових, педагогів, студентів, учнів шкіл району та області. Музейні матеріали використовують студенти вишів, готуючи курсові та дипломні роботи; у музеї проводяться навчально-методичні заходи, семінари, конференції; систематично здійснюються екскурсії для учнів та різних категорій відвідувачів; підтримується тісний зв’язок з навчальними закладами, державними і громадськими музеями, організаціями, макаренкознавчими центрами.

Діяльність музею має велике значення для пізнання історії краю, а для педагогів вивчення спадщини А. С. Макаренка – це невичерпне джерело знань з теорії і практики видатного педагога.

Відомий учений-педагог Н. Дічек у своєму дослідженні «Спадщина А. С. Макаренка у контексті світового історико-педагогічного процесу ХХ ст. (на матеріалах англомовних джерел)» наголошує: «Особливу увагу вітчизняних і зарубіжних науковців викликає особа Антона Семеновича Макаренка (1888–1939), чия теоретична і практична спадщина зазнавала в різні часи і канонізації, і беззаперечного сприйняття, і активних намагань вилучити із загальнопедагогічної свідомості. Новаторський підхід А. Макаренка до розв’язання проблем соціалізації молоді, до окреслення ідеального образу людини майбутнього та практичних шляхів її формування протягом десятиліть залишається предметом інтересу міжнародної педагогічної спільноти, а його виховна спадщина стала не лише національним культурним надбанням, а й загальнолюдським. Про це свідчать численні праці зарубіжних дослідників, у яких діяльність А. Макаренка розглядається часто з діаметрально протилежних позицій. Сукупність джерел, присвячених опису, рефлексії та поширенню ідей педагога, склалася у світову макаренкіану. Свідченням постійного інтересу до цієї постаті є поява спеціального наукового напряму в світовій педагогіці – міжнародного макаренкознавства, що історично формувалося, починаючи з 20-х років і впродовж ХХ ст., але досі не було об’єктом вивчення українських дослідників. Ось чому всебічний аналіз діалектики педагогічних підходів до інтерпретації спадщини А. Макаренка, її впливу на культурно-педагогічний контекст, на глобальні тенденції розвитку загальнопедагогічних ідей набуває нині актуальності»: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/138777.html

 

Матеріали підготували: Л. Гайда, С. Пістрюга.