Стародруковані книги, які побачили світ у період від початку друкарства до 1830 р., є окрасою фондів багатьох бібліотек, архівів та музеїв світу. І це цілком закономірно, адже стародруки – це унікальне джерело вивчення історії, мови, літератури, мистецтва. Станом на 1 січня 2014 р. зібрання стародруків Педагогічного музею України налічує 138 одиниць зберігання, які згруповано у колекції за хронологічною та шрифтовою ознакою: інкунабули, кириличні стародруки ХVІІ – поч. ХХ ст., видання гражданського друку XVIII – першої третини ХІХ ст. та стародруки латинським шрифтом XVI–XVIII ст.

Формування колекції стародруків латинським шрифтом розпочалося в музеї у середині 1980-х років. Нині колекція налічує 24 одиниці зберігання. 20 книг було передано до музею з Житомирського кафедрального костелу, 4 придбано у мешканця м. Чернівці Опанаса Шевчукевича. Збірка стародруків латинським шрифтом представлена виданнями латинською, польською і німецькою мовами, серед яких переважають книги історичного і географічного характеру, а також видання релігійної тематики.

Найстарішою книгою колекції є виданий у Кракові в 1570 р. «Statut Litewskiej» («Статут Литовський», польською мовою).  Серед видань XVI ст. варто назвати також німецькомовне видання Біблії «Biblia germanica» (Кельн, 1582) та «Chronici saxoniae» («Саксонські хроніки») німецького історика Давида Хітрея (Dauidis Chytraei, 1513–1600), видану в Любеку в 1593 р. латинською мовою.

За географічною ознакою, колекцію репрезентують книги, надруковані у різних містах Європи: Амстердамі, Браччіано, Брешії (Італія), Варшаві, Венеції, Кракові, Кельні, Лейпцигу, Мюнхені, Нюрнберзі, Парижі, Римі тощо. До колекції стародруків латинським шрифтом віднесено також книги, надруковані на території України у XVІІІ ст.: твори Юзефа Яблоновського (Josef Jablonowski, 1711–1777) «Геральдика» («Heraldica», Львів, 1752), Петра Малаховського (Piotr Malachowski, 1730–1799) «Збірник імен шляхти з описами гербів» («Zbior nazwisk szlachty z opisem herbow», Луцьк, 1790), а також «Мартиролог» («Martyrologium…», Бердичів, 1799) та «Євангеліє учительне» («Ewangelię…», Львів, ІІ пол. XVІІІ ст.).

Кожна з книг колекції має власну неповторну історію й заслуговує на окрему розвідку. Розповімо про 2 книги, видані на початку ХVІІ ст., які були новаторськими для свого часу і нині викликають значний науковий інтерес.

Серед творів, які містять неоціненні свідчення епохи середньовіччя та початку нової доби, поважне місце посідає «Kronika Sarmacyey Europskiey» («Хроніка Сарматії Європейської») італійця за походженням Олександра Гваньїні (Gwagnin Alexander, 1538–1614), видана у Кракові в 1611 р. польською мовою. Новаторство О. Гваньїні полягає в тому, що він подав не лише яскраву ілюстровану розповідь про минуле Речі Посполитої, а й виклав її на тлі всесвітньої історії, насамперед сусідніх народів і держав. Хроніст уміло перемежовував інформацію писемних джерел зі свідченнями очевидців, додаючи свої власні спостереження. Видання складається з 10 книг, кожна з яких присвячена конкретній державі чи регіону, історичному минулому різних народів. Третя книга присвячена Русі-Україні й містить описи окремих земель. Цей твір набув особливої популярності в українській історіографії XVII–XVIII ст., будучи навчальним посібником з історії та географії. Хроніка ґрунтується на великій кількості джерел, містить у собі чимало оригінальної інформації, подає цікаву візію минулого. Написана легко, доступно й цікаво, Хроніка є важливою пам’яткою історичної думки. Вона містить чимало малюнків, планів, карт і тривалий час користувалася великою популярністю.

Велику наукову та мистецьку вартість має видання твору німецького астронома, фізика і математика Христофора Шайнера (Scheiner Christoph, 1575–1650) «Rosa Ursina». У 1611 році X. Шайнер відкрив плями на Сонці, незалежно від Галілео Галілея (1564–1642) та Йогана Фабриціуса (1587–1615). З приводу походження плям на Сонці X. Шайнер розпочав наукову полеміку з Г. Галілеєм, яка тривала не один рік і віддзеркалена у книзі«Rosa Ursina». Упродовж наукової діяльності X. Шайнер змінював свою думку про походження сонячних плям. На це впливав його чернечий сан і членство в Ордені єзуїтів. Спочатку, за вченням перипатетиків про досконалу чистоту Сонця, він пояснював походження плям на сонячній поверхні тим, що це темні тіла, які обертаються навколо зірки. Згодом він пристав до думки, що плями – це западини на сонячній поверхні. Як людина залежна від Церкви, він був прибічником геоцентричної системи побудови Всесвіту та виступав проти геліоцентричної системи М. Коперника.

За відомостями, вміщеними на титульному аркуші, праця X. Шайнера була надрукована в м. Браччіано (місто за 34 км від Риму зі старовинним замком роду Орсіні). Робота над виданням розпочалася у 1626 р. ібула завершена у червні 1630 р. Автор присвятив її Паоло Джордано II Орсіні, герцогу Браччіано, якого вважають останнім визначним володарем з роду Орсіні, покровителем мистецтв і літератури, який зробив Браччіано культурним центром Італії.

Видання багато ілюстроване кресленнями і планами, які демонструють розміщення плям на Сонці впродовж року, гравюрами із зображеннями телескопа та геліоскопа. Загалом стародрук має 169 ілюстрацій. Вже у XIX ст. це видання відносили до рангу бібліографічних раритетів. Воно фігурує в бібліографічному довіднику рідкісних книг Ж. Брюне (1810). Книга є історико-культурною пам’яткою з історії астрономії та фізики, друкарського мистецтва I пол. XVII ст., яка подає інформацію про розповсюдження та побутування наукових астрономічних праць в Україні в ХVІІ-ХVШ ст.

Життя книги в музеї суттєво відрізняється від бібліотечного. Книга в музеї є й інструментом наукового опрацювання фондів, і експонатом, без якого не буває жодної експозиції, і об’єктом наукового вивчення, і засобом популяризації музейної культури. Індивідуальне використання книги у музейній експозиції обмежене, водночас вона активно розкривається перед відвідувачами в особливій музейній формі – експонуванні.

Значна частина стародруків латинським шрифтом наразі представлена у стаціонарній експозиції музею. В майбутньому планується замінити їх муляжами, оскільки у виставковій залі неможливо створити належних умов для зберігання цих унікальних книг. Однак усі стародруки оцифровано, тож зацікавлений відвідувач може ознайомитися з електронними копіями книг у локальній комп’ютерній мережі музею.

Стаття опублікована:

Міхно О. Стародруки латинським шрифтом у зібранні Педагогічного музею України  / О. Міхно // Педагогічна газета. –  2014. –  Вересень (№ 9). – С. 7.

Bartolomeo Mastri. Theologia moralis_Venetiis (Венеція)_1688	Biblia germanica. Cologne (Кельн) 1582	Statut Litewskiej (Статут Литовський, польською мовою)_Kraków (Краків)_1570
Curtius Rufus. De rebus gestis Alexandri Magni (Книга подвигів Олександра Македонського, латинською мовою)_Amstelodami (Амстердам)_1648	Dictionaire impérial. T.I (Італійсько-французько-німецько-латинський словник)_Cologne-Frankfurt (Кельн-Франкфурт)_1766	Malachowski P. Zbior nazwisk szlachty z opisem herbow. T. I. (польською мовою)_Luck (Луцьк)_1790