Каталог-путівник «Українська дитяча книга 1885-1923 рр.», підготовлений науковцями Педагогічного музею України, є поліфункціональним виданням. Заявлену тему укладачі розгортають у книзі різноаспектно і водночас цілісно, системно. Її зміст імовірно прислужиться різним користувачам: бібліотекарям, історикам дитинства, музейним працівникам, літераторам, методистам з літературного читання, художникам-ілюстраторам і просто допитливим книгоманам.
Передусім відзначимо, що каталог вперше вводить в український читацький простір значний обсяг нових знань про маловідомі видання книг для дітей, які видавались протягом тривалого і винятково складного та суперечливого періоду життя нашого народу. Його зміст наводить на думку, що й у несприятливих умовах сильним було пошанування української книги, прагнення розвивати національну дитячу літературу, відкривати молоді найкращих зарубіжних авторів.
У цьому, переважно стихійному процесі, можна помітити прихильність видавців до жанрової і тематичної різноманітності, адже у колі тогочасного дитячого читання — твори народні і літературні, книги одного автора і збірки, хрестоматії, читанки.
Підкреслимо, що у виданнях різних регіонів (захід, схід, центр), впродовж усіх років, що вказані у колекції, широко представлені твори Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, М. Коцюбинського, Б. Грінченка, наявна жанрова різноманітність: казки, байки, вірші, твори історичні, науково-художні. До речі, ці підходи зберігаються у сучасних виданнях для дітей.
Привертає увагу досить широке коло перекладних видань тих зарубіжних письменників, які й у ХХІ столітті належать до золотого фонду дитячої літератури: Г.-К. Андерсен, Де Амічис Е., Марк Твен, Е. Сетон-Томпсон, Д. Дефо, Р. Кіплінг та ін., що засвідчує гарний смак видавців, їхню прихильність до загальнолюдських цінностей. Відзначу копітку працю укладачів стосовно покажчика відомостей про перекладачів. Це дуже добре, адже не завжди пізніше у виданнях для дітей (навіть наприкінці ХХ ст.) редактори і укладачі підручників зазначали прізвища перекладачів. Добре, що тепер редакторська культура відновилась.
У науково-методичному супроводі укладачам каталогу вдалося послідовно і достатньо інформативно вказати основні характеристики кожної конкретної книги (у тому числі і для її пошуку у музеї) і зазначити середовище, у якому вона «жила». З нашого погляду, цей матеріал може слугувати науково-методичним орієнтиром іншим дослідникам для розроблення аналогічних проектів, бо розкриває методику синтезування різних аспектів пізнання системного об’єкта — книги, демонструє шанобливе ставлення до наукових фактів, заохочує майбутніх користувачів до ознайомлення і роботи з покажчиками.
У гарній дитячій книзі у автора є співавтор — художник. Чи не вперше можна прочитати інформацію про художників конкретних видань. Цей матеріал надзвичайно цікавий і корисний. Широке коло персоналій було задіяне для оформлення тогочасних читанок для початкових класів. Цікаво, що у «Читанці» Т. Лубенця поряд із ілюстраціями відомих українських художників вміщено чимало репродукцій зарубіжних художників, які подано до відповідних творів зарубіжних письменників. На жаль, цей продуктивний підхід пізніше не використовувався у виданнях для дітей радянського часу.
Очевидно, для сучасних читачів буде відкриттям зміст рубрик про видавців і друкарів, які працювали задля створення і розповсюдження української художньої, пізнавальної та іншої літератури. Цей матеріал сприймається ніби наше «дякуємо» цим подвижникам.
Загалом зміст, структура «Каталогу-путівника» спонукає читачів до рефлексивних міркувань, зіставлень відкритого знання із сучасним паралелями розвитку дитячого книговидання і використання дитячої книги. Отже, книга не лише збагачує новим знанням, а й стимулює продукувати нове.
Олександра Савченко,
доктор педагогічних наук, професор,
академік НАПН України