До 75-річчя журналу «Дивослово» презентуємо 12 фактів, що розкривають історію одного з найавторитетніших фахових часописів України. Вони відображають ключові етапи розвитку видання, особливості його змістового наповнення та роль у формуванні українського освітнього простору.

Матеріал доповнює віртуальну виставку підготовлену до 70-річчя журналу «Дивослово» і акцентує увагу на окремих аспектах історії журналу — постатях авторів, редакційних підходах та ідеях, що протягом десятиліть утверджували українську мову й літературу в освіті.

Перед вами — 12 фактів, що допоможуть по-новому поглянути на шлях і значення журналу «Дивослово».

1. Витоки «Дивослова»: два журнали — одна місія

У березні 1951 р. вийшли друком перші номери журналів «Українська мова в школі» та «Література в школі» — двох фахових видань, що стали підґрунтям майбутнього журналу «Дивослово». «Українська мова в школі» мала чітку структуру: науково-популярний відділ, відділ методики, обміну досвідом, критики й бібліографії, хроніку та систематичні консультації. Перший номер надруковано тиражем 20 000 примірників у видавництві «Радянська школа» (Київ). Водночас важливим кроком стало започаткування журналу «Література в школі», створеного для методичної підтримки вчителя-словесника у викладанні української літератури. Редакційна колегія зазначала, що видання «покликане допомогти вчителям у здійсненні їх почесного і відповідального обов’язку. Це має бути трибуна вчителів-словесників…» (1951, №1). Журнал мав відділи теорії та історії літератури, методики, досвіду школи, критики й бібліографії, хроніки та консультацій. Саме ці два часописи заклали підґрунтя професійного діалогу українських словесників, який згодом продовжив журнал «Дивослово».

2. Редактори і науковці: інтелектуальний фундамент журналу

Редакційна колегія «Української мови в школі» об’єднала провідних мовознавців і педагогів, які заклали підвалини розвитку української шкільної методики:

 Л. Булаховський — педагог і дослідник мовної методики, автор численних навчальних посібників;

Н. Гов’ядовська — фахівчиня з теорії мови та шкільної методики;

Ф. Жилко — головний редактор, український мовознавець, діалектолог, доктор філологічних наук;

К.К. Корнієнко, Б.М. Кулик, Г.І. Купрієнко, О.В. Пасхіна — науковці й педагоги, які зробили вагомий внесок у розвиток української мовної освіти.

 Журнал «Література в школі» очолила Тетяна Бугайко — педагогиня, методистка, літературознавиця, перша в Україні жінка — докторка педагогічних наук. До редакційної колегії входили також О.Білецький, П. Волинський, М. Гудзій, С.Крижанівський, М.Лук’яненко, І. Синиця, Н. Чекін. Перший номер журналу вийшов тиражем 20 тис. примірників. Саме ці постаті сформували інтелектуальну традицію, яку згодом продовжив журнал «Дивослово».

3. Об’єднання журналів: народження часопису «Українська мова і література в школі»

У березні 1963 року після об’єднання журналів «Українська мова в школі» та «Література в школі» було започатковано журнал «Українська мова і література в школі» — методичний місячник для вчителів та викладачів української мови й літератури. Нове видання продовжило найкращі традиції попередників і стало надійним порадником для педагогів. Редакція зазначала: «Журнал передусім є методичним. Методика розвивається тільки в єдності з предметом і вдосконалюється за умови постійного збагачення фахових знань учителя…» (1963, №1, с. 3-7). Видання містило науково-популярні статті з теорії та історії літератури й мовознавства, рецензії, постійні відділи та нові рубрики: «Трибуна словесника», «Нариси про майстрів», «Бесіди на методичні теми», «Пам’ятні дати», «Листи до редакції».

До редколегії увійшли: П.Мисник (головний редактор), Т. Бугайко, Ф. Жилко, О. Бєляєв, Н. Коваленко, С.Крижанівський, Т.Ляшенко, О.Мазуркевич, А. Медушевський, М.Павлович, І.Пільгук, М. Руденко, Н. Рудик, І. Синиця. Вони забезпечила наукову й методичну цілісність журналу, заклавши традиції його подальшого розвитку.

4. Передові статті: формування методичної думки 1960-х років

У 1960-х журнал «Українська мова і література в школі» активно реагував на освітні та суспільні процеси доби. Важливим майданчиком для осмислення актуальних проблем став розділ «Передові статті», на сторінках якого публікували програмні матеріали провідних мовознавців, педагогів і методистів. У цих публікаціях порушувалися питання фахової підготовки вчителя-словесника, розвитку методики викладання та значення рідної мови. Так, М. Руденко у статті «Теоретична озброєність і майстерність словесника» (1963, №3) наголошував на необхідності глибокої наукової підготовки педагога. Проблеми виховання й суспільної ролі школи порушував Б. Кобзар у публікації «Виховання нової людини — наше першочергове завдання» (1964, №6). Значну увагу приділяли вдосконаленню методики навчання. О. Бєляєв у статті «Типи і структура уроків мови» (1965, №3) аналізував побудову шкільного уроку, а згодом у праці «Нова програма — нові завдання» (1969, №11) окреслив необхідність оновлення змісту навчання. Питання розвитку методичної думки розглядав К. Сторчак у статті «Спрямування пошуків і зусиль словесників» (1966, №9). Вагоме місце посідала тема ролі рідної мови у розвитку освіти й культури. Особливого педагогічного звучання набула публікація В. Сухомлинського «Слово рідної мови» (1968, №12), у якій підкреслено духовну й виховну силу слова. Таким чином, розділ «Передові статті» відображав провідні напрями розвитку української педагогічної думки 1960-х років і сприяв формуванню фахового інтелектуального середовища словесників.

5. Люди, що творили журнал: редакторська традиція

 Історія журналу «Українська мова і література в школі» (з 1994 — «Дивослово») — це передусім історія людей, які формували його інтелектуальне обличчя (стаття Р.Вітренко «Естафета любові до рідного слова. Коротка історія журналу в постаттях його головних редакторів» (2001, №3). Першим головним редактором журналу був мовознавець Федот Жилко. У складних політичних умовах початку 1950-х він утвердив видання як фахове та залучив до співпраці провідних науковців. Після нього журнал очолив Петро Семко, а згодом — літературознавець Прокіп Мисник. Паралельно розвивався журнал «Література в школі», першим редактором якого була Тетяна Бугайко — одна з фундаторок методики викладання української літератури, перша в Україні жінка — докторка педагогічних наук. Згодом об’єднаний журнал очолив О. Бєляєв, який розвивав його науково-методичний напрям. У 1970-х роках редакцію очолив О. Аврамчук, який керував виданням 23 роки й зумів зберегти його інтелектуальний рівень. Після 1997 року головним редактором став С. Гречанюк. У різні роки журнал очолювали також Л. Дрофань, Р. Вітренко, Т. Неліна, К. Рибалко, Ю. Романенко, Г. Александрова, а з 2020 року — Р. Харчук.

Підготувала

Тетяна Полюхович,

головна зберігачка фондів