Засновники Школи українознавства ім. Лесі Українки в м. Ноттінгем добре усвідомлювали значення книжного письменства у навчанні та вихованні українських дітей на чужині. І саме бібліотека завжди була й залишається найдоступнішим джерелом формування національно-мистецьких смаків у вихованців української діаспори.
Колишні учні/учениці школи, друге-третє покоління перших українців тут, сьогодні поважні Mrs.&Mr. громади, згадують (і що особливо цінно, українською мовою!), що бібліотека була у школі завжди. Вона не просто надавала доступ до книг, а формувала світогляд і закладала любов до українського слова.
«Книжка виховує»: уроки від Михайла Джуса
Вчитель та архіватор із 11-річним досвідом у школі Ноттінгема Михайло Джус, який стояв біля витоків українського шкільництва в Англії, ще у минулому столітті наголошував:
- …Треба надати право громадянства й українським журналикам і книжечкам. Вони часто не поступаються англійським виданням зовнішньою оздобою, а змістом перевищують їх. Коли англійські видання часто мають основну мету здобути якнайбільший дохід, то українські мають за завдання виховати дитину на повновартісного українця. І в цьому їх перевага.
- Трудність із українськими журналиками і книжечками є в тому, що їх не можна купити в першій ліпшій крамниці, їх не можна оглядати… Їх можна вибирати з каталогу і замовляти в Українській Книгарні СУБ в Лондоні або в різних книгарнях за океаном.
- До книжок із підсовєтської України треба ставитись обережно… Часто вони поперетикані протирелігійними і протинаціональними елементами…
- Із діточих журналиків рекомендуємо «Юні друзі», що його видає СУБ у Лондоні; «Веселка» – видає Український Народний Союз у Джерзі Сіті, ЗСА; «Крилаті» видає Центральна Управа СУМ та інші.
- «Добре, – скажуть батьки, – дитина не хоче читати українські книжки». Відповідаємо: дитина в першу чергу повинна їх мати, їх важити з англійськими…. Хоч 30% українських на 70% англійських. …Діти перед спанням хочуть казку. Треба їм читати або, прочитавши перед тим, переповідати.
- Мусимо знати, що англійська книжка виховує на англійця, а українська – на українця. І що без друкованого слова виховання дитини неможливе.
Сьогодні бібліотека школи – це жива культурна спадщина
Вона локалізована у двох залах:
- власне бібліотека: давні, подекуди унікальні навчальні посібники, видання художньої класики та історичні дослідження, монографії, видані за кордоном з 1930-х років, які, як зазначає директорка закладу Ліна Максимук, за жодних обставин не могли з’явитися в тогочасній Україні;
- кабінетна бібліотека: сучасні навчальні посібники, мистецько-історичні воркбуки, історична літературу, різнотематичні енциклопедії та художня літературу, якою послуговуються всі члени громади – від дошкільнят до свідомих читачів поважного віку, які прагнуть задовільнити свої читацько-мистецькі запити рідною мовою.
Сучасний розвиток
Співавторкою інтерактивних видань воркбуків «Козаки правлять країною», «Мені це смакує», примірники яких також стали невід’ємною окрасою шкільної бібліотеки є Ліна Максимук. Завдяки ініціативності, творчості та наполегливості пані Ліни, а також враховуючи сучасні інтеграційні виклики у сфері діаспорної освіти, бібліотека під її керівництвом отримала нове дихання.
Ліна Максимук переконана: “Класика – це дуже важливо, та наші діти мають також отримувати якнайбільше сучасної української художньої літератури. Зараз є стільки цікавих авторів, актуальних сюжетів та неймовірно стильно оформлених видань! Це допомагає нашим дітям тут бути на одній хвилі із сучасною Україною та представляти нашу державу у своїх соціальних колах за кордоном. А в майбутньому це покоління лобіюватиме інтереси України в широкому світі»
Останнім надбанням сучасної бібліотеки є графічна візуалізація історії України та світової історії – ЧасоЛінія від БеркоШко.
Фото: книги з бібліотеки Школи українознавства імені Лесі Українки (Ноттінгем).
