Степан Пилипович Постернак – український бібліотекознавець, історик, організатор бібліотечної справи в Україні, педагог, філолог, перший офіційний директор Національної бібліотеки України імені В. Вернадського.
Народився 9 травня 1885 р. у селі Степанівка Макіївської волості Ніжинського повіту, нині село Рівчак-Степанівка Носівського району, в родині сільського дяка. Навчався у Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька, у 1911 р. закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету. В студентські роки брав активну участь у політичному та громадському житті, подіях 1905 р.
Працював викладачем в Уманському комерційному училищі, Тихорецьку і Таганрозі; викладав у київській учительській семінарії, Київському та Черкаському інститутах народної освіти та на курсах підготовки вчителів. Прослухавши короткі курси для лекторів, читав у різних містах лекції з історії України, українського національного питання на вчительських курсах, організованих Товариством шкільної освіти.
У 1917 р. переїхав до Києва, де працював в комісаріаті у справах Київської шкільної округи, у Київському губерніальному комісаріаті народної освіти, у Міністерстві народної освіти – головою відділу учительських шкіл та видавництва. Деякий час був редактором у «Вукоопспілці» та Державному видавництві України.
З 1921 р. перейшов на працю у ВУАН. Був вченим секретарем Комісії енциклопедичного словника, членом Краєзнавчої комісії та заступником голови Бібліографічної комісії ВУАН.
У 1920 р. вийшла друком його книга «Із історії освітнього руху в Україні за часи революції 1917-1919 рр.». Дослідження цінне тим, що написане відразу після динамічно змінюваних подій безпосереднім їхнім учасником.
З березня 1922 р. працював у Всенародній бібліотеці України (ВБУ), з 26 березня 1923 р. – її перший офіційний директор. У 1925 р. виступив з проєктом створення Науково-дослідного інституту бібліотекознавства. Проте Президія Укрнауки дозволила створити лише Науково-дослідчу комісію бібліотекознавства й бібліографії, яку і очолив Постернак. З 1926/27 навчального року у ВБУ під керівництвом ученого створено аспірантуру. Було організовано річні курси підготовки бібліотекарів, засновано «Журнал бібліотекознавства та бібліографії», редколегію якого, як і «Бібліотечних збірників» ВБУ, також очолив Постернак. Він сприймав Бібліотеку, як і її засновники, як Національну і намагався повернути цю назву. У листопаді 1927 р. на засіданні Ради ВБУ було ухвалено порушити перед Спільним зібранням УАН клопотання про зміну в назві бібліотеки (замість «Всенародна» – «Національна»). Хоча ідея не була реалізована, але факт такої спроби був промовистим. Багато сил Постернак віддавав керівництву добудовою приміщення бібліотеки по вул. Володимирській.
18 жовтня 1929 р. Степан Постернак був арештований як терорист – звинувачений у причетності до «Молодої Академії», «Спілки визволення України» та «Братства української державності», у травні 1930-го відпущений. У 1933 р. Постернак «не пройшов» другої «чистки» і полишив ВУАН, переїхавши до Харкова, де працював у бібліотеці Наркомату важкої промисловості.
30 грудня 1937 р. арештований вдруге. У постанові про арешт писалося: «Постернак – колишній київський губернський комісар при Петлюрі. За завданням Коновальця проводив активну антирадянську діяльність, входив до антирадянських терористичних організацій «УВО», «БУД», «СВУ» і був зв'язаний з існуючою в Києві німецькою націоналістичною організацією, агентом німецької розвідки Кристером».
Розстріляний 19 січня 1938 р., посмертно реабілітований 1989 р.
Після страшних подій 30-х років ХХ ст. ім’я С.П. Постернака, його роль у розвитку вітчизняної освіти, науки та культури довгі десятиріччя навіть не згадувалися. Лише в часи незалежності з’явилися перші публікації, присвячені його біографії та діяльності на бібліотечній та педагогічній ниві.
Простежити історію Національної бібліотеки України через відтворення постатей її директорів – далеко не єдиний, але, безперечно, цікавий шлях дослідження. Рівень розвитку Бібліотеки визначався не лише соціально-політичними умовами чи владою, а залежав і від масштабу особистості, що стояла на чолі. Степан Постернак належить до найяскравіших постатей керівників НБУВ. Дослідженню його біографії, внеску до українського бібліотекознавства присвячена стаття: https://biblio.lib.kherson.ua/stepan-posternak.htm
Педагогічний музей України представила старша наукова співробітниця Тетяна Рудницька, яка взяла активну участь у роботі Секції 6 «Музейна та пам’яткоохоронна справа» з доповіддю «Інноваційні цифрові ініціативи Педагогічного музею України у збереженні та популяризації історико-культурної спадщини».
