13 липня 1885 року народився Остап Лисенко — український музикознавець, публіцист, етнограф та педагог.

Остап Лисенко народився в сім’ї видатного українського компози­тора, основоположника української класичної музики — Миколи Лисенка. Його мати — Ольга Липська, була чудовою піаністкою і талановитою педагогинею. Змалку Остап та його сестри перебували в атмосфері му­зики та патріотичних настроїв.

Початкову мистецьку освіту Остап Лисенко здобув у хорах та знаменитих хорових подорожах Україною, які організовував його батько Микола Віталійович. Далі було навчання в Музично-драматичній школі Миколи Лисенка та Петербурзькій консерваторії.

Після завершення навчання Остап Лисенко пов’язав своє життя з твор­чою й викладацькою роботою. Батько всіляко підтримував сина на цьому шляху: «Хочеш, Остапе, інших вчити — вчися сам, наполегливо, невтомно. Мистецтво, як, між іншим, кожна путня справа, вимагає від людини всього життя, без останку».

Викладав у Львівській (1945-1951) і Київській (1951-1968) консерваторіях. Близько 20 років Остап Лисенко викладав хоровий спів і музично-теоретичні дисципліни в музичних школах Києва, Музично-драматичному інституті імені М. В. Лисенка, працював хормейстером у серед­ніх школах, керував гуртками художньої самодіяльності при різних установах.

Під час Другої світової війни очолив Київську музичну академію (1941-1942). Цю посаду Лисенко використав для збереження закладу та порятунку людей. Він зараховував студентами хлопців і дівчат, яких мали або відправити до концтабору, або вивезти на примусові роботи до Німеччини. Отримуючи інформацію про облави, приз­начав на той час «польові заняття» і виводив усіх студентів на Труханів острів. За час його ректорства німці не заарештували і не відправили до фашистської Німеччини жодного студента. Серед врятованих було багато євреїв. Відомий і той факт, що Остап Миколайович викупив з київського концтабору Георгія Майбороду — майбутнього відомого українського композитора.

Справою усього життя Остапа Лисенка стало дослід­ження та популяризація творчості батька. Зокрема видання у 50-х рр. XX ст. зібрання творчої спадщини Миколи Віталійовича у 20 томах та відкриття Кабінету-музею Миколи Лисенка при Київській державній консерваторії. За ініціативою Остапа Лисенка було також встановлено па­м’ятник Миколі Лисенку в Києві, біля Національ­ного театру опери та балету імені Т. Шевченка.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 21 грудня 2023 року № 3536-IX “Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024-2025 роках”  та Рішення Київської міської ради від 12 грудня 2024 р. № 483/10291 "Про відзначення на території міста Києва пам’ятних дат і ювілеїв у 2025 році"  140 років від дня народження Остапа Лисенка відзначають на державному рівні.