Сьогодні виповнюється 130 років від дня народження Івана Мірчука, автора численних праць з філософії та історії української культури, одного із провідних організаторів української науки в діаспорі.
Іван Мірчук народився 18 червня 1891 у Стрию на Львівщині. Навчався у Стрийській гімназії та Віденському університеті. У 1915 захистив докторську дисертацію «Кантівська теорія простору та неевклідова геометрія» у Відні та отримав ступінь доктора філософії. Обіймав посаду Державного секретаря Західно-Української народної Республіки, яку було проголошено 1918 у Львові.
Від 1921 І.Мірчук – доцент, 1925–1961 – професор, 1947–1948, 1950–1955, 1956–1961 – ректор Українського вільного університету в Празі (від 1946 – у Мюнхені). Викладав філософію, етику та психологію. 1931–1945 – директор Українського наукового інституту в Берліні. Співробітники Інституту досліджували історичні та культурні зв'язки України із країнами Західної та Центральної Європи, читали курси лекцій, видавали монографії, словники, підручники та посібники з українознавства. Наприклад, І.Мірчук редагував німецькою мовою енциклопедію українознавства «Handbuch der Ukraine» (Лейпциг, 1941). Він також є автором праць «Основні проблеми і засади слов’янської філософії» (1930), «Українська культура у її історичному становленні» (1944) та ін.
І.Мірчук був дійсним членом Наукового товариства ім. Тараса Шевченка (1938) та Баварської Академії Наук (1949), редагував журнал «Sovetietstudien», який видавав Інститут із вивчення СРСР.
