«Мета читанки – познайомити дітей

з духом рідної мови, розвинути у них любов

до художньої літератури з одного боку,

 з другого – дати по змозі художні зразки

 для класних робіт та духовної розваги дітей»

Оксана Стешенко

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 21 грудня 2023 року № 3536-IX “Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024-2025 роках” 150 років з дня народження Оксани Стешенко (Старицької) відзначається на державному рівні.

Оксана Михайлівна Стешенко (24 січня 1875, с. Карпівці (тепер Могилів-Подільського району Вінницької області) – 1942, Казахстан) – письменниця, перекладачка, педагогиня, репресована.

Народилася в сім’ї письменника Михайла Старицького та громадської діячки і письменниці Софії Старицької. Навчалась у гімназії Віри Ващенко-Захарченко. «Українську частину» освіти здобула від батька і матері, відомих у Києві «хлопоманів і українофілів».

У шлюбі з Іваном Стешенком Оксана Михайлівна народила двох дітей: Ірину (1898–1987) та Ярослава (1904–1939). Подружжя Стешенків активно займалося видавничою та громадською діяльністю: Іван викладав і працював у «Просвіті», а Оксана виховувала дітей, вела господарство та популяризувала мистецтво народного вертепу. У 1908–1914 роках вона також активно займалася громадською роботою в українському клубі «Родина». З початком Першої світової війни Іван Стешенко обійняв посаду директора Тетянівської гімназії для дітей біженців, а Оксана працювала сестрою-жалібницею у шпиталі.  

 

У червні 1917 р. Українська Центральна Рада призначила І. Стешенка генеральним секретарем (міністром освіти в уряді УНР). О. Стешенко працювала у відділі позашкільної освіти та Комісії українського національного театру. 29 липня 1918 р. більшовицький агент убив І. Стешенка. Після смерті чоловіка продовжила його справу. За Директорії вона – голова дитячих притулків департаменту позашкільної освіти. У 1919-23 працювала в Українському Червоному Хресті.

Читанка Оксани Стешенко «Рідні колоски» витримала чотири видання у 1917, 1918, 1923, 1924 роках, а в наступні роки з’являється її збірник «Колоски життя» (1924, 1925). Оксана Михайлівна писала для дітей прозові та поетичні твори у 1920-х і на початку 1930-х: «Як Юрко подорожував на Дніпрові пороги» (1929), «Три чаїнки», «Наша хатина», «Задача», «Казки для дітей», «Бурякова пісня», «Чарівна лопата», «Герої зв’язку» (1930) та ін. Вона залишила спогади про Лесю Українку та свого батька – Михайла Старицького. Займалася перекладацькою діяльністю. У 1939 р. О. Стешенко прийнято до Спілки письменників України.

Фонди Педагогічного музею України

20 липня 1941 р. заарештована за звинуваченням в антирадянській діяльності . Померла в 1942 р. у Казахстані в радянському концтаборі.

У фондах Педагогічного музею України зберігається книга Оксани  Стешенко «Рідні колоски. Читанка для молодших класів гімназії. Ч. І»., видана 1918 в Києві видавничим кооперативом Всеукраїнське Учительське Видавниче товариство «ВСЕУВИТО» (друге видання, виправлене й доповнене). Вона є чи не найоб’ємнішою  читанкою початку ХХ ст. – понад 200 сторінок. Матеріал для читання підібраний з кращих творів української літератури. Представлено твори 35 українських письменників і письменниць.

На обкладинці книги – зображення молодої дівчини у вишиванці з віночком на голові, яка тримає колосся пшениці. Цей образ передає дух української традиції й символізує національну ідентичність. Доповнення у вигляді метеликів і квітів створює атмосферу легкості й гармонії, неначе підкреслюючи багатство та красу української природи.

У передмові до читанки О. Стешенко зазначає мету її створення: «Познайомити дітей із духом рідної мови й розвинути любов до художньої літератури» та «…надати зразки для класних робіт і духовної розваги дітей». Ця мета має як освітній, так і виховний характер, що відображає комплексний підхід до формування змісту читанки. Авторка зазначає: «Я силкувалась підібрати матеріял здебільшого з творів кращих письменників нашої літератури».

О. Стешенко дотримувалась певних принципів добору матеріалів для читанки:

Добір творів видатних майстрів слова. Це Т. Шевченко, Л. Старицька-Черняхівська, Я. Щоголів, О. Олесь, П. Граб (Грабовський), М. Рильський, Л. Боровиковський, Б. Грінченко, О. Маковей, М. Жук, М. Старицький, Л. Українка, С. Руданський, П. Куліш, Л. Глібов, С. Черкасенко, І. Франко, Марко Вовчок, Є. Гребінка, А. Кримський, О.  Кониський, С. Воробкевич та ін. Особливо варто відзначити різноманіття жанрів: казки, байки, вірші, оповідання та народні пісні. Цей підхід дає змогу задовольнити інтереси кожного читача, створюючи цікаве й захопливе середовище для навчання. Також є роз’яснення незрозумілих читачеві слів, що полегшує сприйняття тексту та сприяє збагаченню словникового запасу. До творів влучно підібрані приказки, які підкреслюють їх основну ідею та допомагають глибше осмислити моральний зміст, вміщено завдання: підібрати назву до вірша, розгадати загадку.

Збереження цілісності художнього враження від творів, хоча інколи авторка вдається до скорочень або подання уривків. Як зазначає О. Стешенко, причиною цього слугували педагогічні та технічні вимоги. Наприклад, це уривок оповідання В. Винниченка «Федько-Халамидник».

Включення перекладів із дитячої зарубіжної літератури. Загалом у читанці представлено 7 творів 4 зарубіжних письменників: «Два коти», «Хитрий Карло», «Хитрощі» Дж. Роменса (переклад М. Загірньої), казки Андерсена «Садочок» (переклад О. П.) та «Ялинка» (переклад М. Старицького), «Слоненя» Р. Кіплінга (переклад Ю. Сірого), оповідання «Маленький переписувач» Ед. Амічиса (переклад О. Діхтяра).

Зазначені принципи свідчать про прагнення авторки дотримуватись високих художніх стандартів і гармонійного підходу до формування дитячого читацького досвіду. Читанка спрямована на формування у дітей любові до людей, природи, рідного краю, істини, рівності, на розвиток емпатії до навколишнього світу: тварин, рослин, соціального оточення.

О. Стешенко свідомо відмовляється від шаблонного розподілу матеріалу на рубрики. Замість цього матеріал розташовано за принципами постійного ускладнення змісту (від простих і зрозумілих текстів до глибших психологічних та ідейних творів) та ускладнення літературної мови (від щоденної до художньої). Це забезпечує поступовий розвиток читача, враховуючи його психологічний вік і здатність сприймати складніші тексти. Матеріал читанки складено концентричними колами: «душа дитини, збудження симпатії до людини, звірів, рослин, побут народний, народна поезія, історичні спогади». З огляду на сказане, цілком закономірно, що О. Стешенко прагнула дати волю творчості педагогу. Вона поставила в центр своєї праці душевні переживання дитини, що відповідає ідеї відкритості та адаптації навчального процесу до потреб учнів.

Окрасою видання є ілюстрації, що підносять його художню цінність. На титульному аркуші зазначено, що в читанці використано роботи Миколи Бурачека, Михайла Жука, Варвари Старицької, Охріма Судомори, Петра Холодного і Тараса Шевченка.

Кожен малюнок, розміщений у книзі, є важливим доповненням до текстів, допомагаючи читачам зануритися в атмосферу творів і краще зрозуміти їхній зміст.

Бурачек Микола Григорович (1871–1942) – художник, актор, педагог, письменник, історик мистецтва. Один із засновників і викладачів (1917–21) Української академії мистецтв. У 1918–21 – викладач Київського інституту театрального мистецтва, від 1925 – директор Харківського художнього технікуму, від 1927 – професор Харківського художнього інституту. Першим атрибутував мистецький доробок Т. Шевченка-живописця, зробив хронологію його живописної та графічної спадщини, був активним учасником створення його музеїв у Києві, Каневі, Харкові, Вінниці, Чернігові.

Жук Михайло Іванович (1882–1964) –живописець, графік, педагог, письменник. У 1905–16 викладав у Чернігівській приватній жіночій гімназії (вчитель малювання) та у духовній семінарії. З 1917 по 1919 рік жив у Києві; 1917 був одним із професорів-фундаторів Української академії мистецтв. У 1919–25 знову у Чернігові. З 1925 в Одесі – професор, у 1925–32 – керівник графічної та керамічної майстерень художнього інституту; у 1932–55, з перервами – викладач малюнку, графіки та кераміки у художньому училищі.

Старицька Варвара (уроджена Савич; ?–?) – художниця-декоратор, дружина Юрія Михайловича Старицького.

 Судомора Охрім Іванович (1889–1968) – художник-графік. Із 1913 працював у книжковій графіці як ілюстратор дитячих книг переважно для київських (пізніше віденських і празьких) видавництв «Час», «Дніпросоюз», «Дзвін», «Вернигора». З 1924 працював у харківських і київських видавництвах «Шлях Освіти», «Радянське Село», «Радянська Школа», у 1941–43 – у видавництві газети «Нове українське слово». 1943 переїхав до Львова й у виданнях Українського Видавництва ілюстрував журнал «Малі Друзі» і дитячі казки. У 1945–48 працював у Харківському обласному книжково-газетному видавництві, згодом у Сільгоспвидаві УРСР та «Радянській Школі» тощо.

Холодний Петро Іванович (1876–1930) – державний, громадський діяч, педагог, член Української Центральної Ради, художник.  Викладав (з 1898) у Київській технічній школі на кафедрі фізики. 1906 призначений директором комерційної школи у Києві, а у березні 1917 – директором Першої української гімназії в Києві. Восени 1917 запрошений до уряду УНР на посаду товариша міністра освіти (із дорученням розробити основи організації українського шкільництва, в тому числі й мистецького), а пізніше – і самого міністра.

Шевченко Тарас Григорович (1814–1861) – поет, художник, драматург, громадський діяч. Член Кирило-Мефодіївського братства і діяч українського національного руху. Академік Імператорської академії мистецтв (1860).   Як художник посідає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві.

Малюнки до читанки О. Стешенко «Рідні колоски»

(Київ, 1918)

У передмові зазначено, що читанка ще далека від ідеалу, проте авторка сподівається, що її робота стане корисною для рідної школи. О. Стешенко також висловлює вдячність за допомогу колегам І. Александровському, Л. Білецькому, В. Дурдуківському та ін..

Оксана Стешенко створила читанку, яка стала не просто освітнім, а й виховним інструментом, розвиваючи дитину всебічно: інтелектуально, емоційно та морально. Відбір матеріалів, їх структурування й підхід до викладу відповідають найкращим педагогічним практикам свого часу.

 

ЛІТЕРАТУРА

Фонди Педагогічного музею України

Колекція «Українська дитяча книга 1885–1923 рр.» Педагогічного музею України: Каталог-путівник / НАПН України, Педагогічний музей України; [укладачі: В. О. Гайдей, О. П. Міхно; рецензент і автор передмови О. Я. Савченко; наук. консультант О. В. Сухомлинська]. К. : ПМУ, 2015. 144 с.; іл. (Сер. «Бібліофонд Педагогічного Музею»; вип. 1). URL:  https://tinyurl.com/5n8dt42n

Стешенко Оксана Михайлівна. URL: http://surl.li/cyhdfw

Хорунжий Юрій. Оксана Стешенко: Валькірія з чорною косою URL:http://ukrlife.org/main/minerva/parsuny_stesh.htm

Гураль Ольга. «Твоє серце мовчить зараз до мене…»: про Оксану й Івана Стешенків. URL: https://tyzhden.ua/tvoie-sertse-movchyt-zaraz-do-mene-pro-oksanu-j-ivana-steshenkiv/ 

Тетяна Рудницька

старша наукова співробітниця