У творах Григорія Сковороди знаходимо чимало слушних міркувань з приводу морального, трудового, фізичного, естетичного та розумового виховання. Його педагогічна спадщина викликає інтерес не лише у педагогів, але й філософів, істориків та краєзнавців.
3 грудня 2022 виповнюється 300 років від дня народження славетного філософа і педагога. У межах проєкту «Сковорода 300» представляємо стислі анотації та електронні копії 10 книг, виданих у 1940-1970-х рр. (творів Г.Сковороди та праць про нього), які зберігаються у фондах Педагогічного музею України.
- «Байки харківські» Григорія Сковороди. Це видання побачило світ 1946 р. в Києві за редакцією Павла Тичини; автор передмови – український педагог Сава Чавдаров. Переклад байок українською мовою здійснив Федір Бурлака.
У передмові С.Чавдаров зазначає: «…байки було написано в період між 1769 роком, коли Г.С. Сковорода змушений був відійти від роботи в школі, і весною 1774 року, коли весь збірничок байок було послано П.К. Панкову. Те, що байки були написані в Харкові, або поблизу від нього, дало підставу назвати всі тридцять байок «Харківськими байками». Далі С. Чавдаров проводить стислий аналіз збірки: «Сковорода байки писав з певною морально-проповідницькою метою. У байках Сковорода залишається філософом і розвиває в них ті самі думки, що й у творах філософських». Проте, на відміну від філософських його творів мова байок значно простіша, «бо призначав їх не так для вузького кола своїх приятелів, як для широких мас». Цікаво, що Г.Сковорода після окремих байок, писав пояснення моралі, яку називав «Сила».
У 1973 після підготовки наукової праці «Григорій Сковорода. Біографія» безпідставно був звільнений з роботи. Тільки запрошення на роботу до Гарвардського університету змусило керівництво інституту надати змогу йому повернутися до наукової діяльності. У 1975—1985 працював науковим співробітником Інституту археології АН УРСР.
 Павло Тичина |
 Сава Чавдаров |
 Федір Бурлака |
Після передмови вміщено лист, написаний 1774 р. Сковородою в селі Бабаях до свого приятеля Панаса Панкова: «Любий приятелю!…Дарую ж тобі три десятки байок: тобі і подібним до тебе!» В листі він висловив свої погляди на жанр байки: «Друже мій! Не зневажай байкарства. Байка і притча є те саме. «Не по капшуку цінуй скарб»…Байка тоді буває кепська й бабська, коли в низькій та смішній своїй шкаралупі не містить зерна істини; схожа тоді на горіх свищ».
Г.Сковорода створив оригінальні за сюжетом байки, що постали на матеріалі народного епосу та народної мудрості. Особливістю їх є написання прозою, діалогічна форма викладу і використання авторських афоризмів, прислів’їв, приказок. Як правило, дійовими особами здебільшого є тварини та предмети. У байках Сковорода прославляє дружбу, любов, розум, працьовитість, правдивість та доводить, що справжня цінність людини визначається не одягом, красою чи багатством, походженням, посадами, тобто не зовнішніми, а внутрішніми якостями.
До збірки «Байки харківські» ввійшли 30 байок, а саме: «Собаки», «Ворона і Чиж», «Старий і молодий жайворонок», «Одяг і розум», «Чиж і Щиголь», «Коліщата дзигарські», «Орел і Сорока», «Голова і Тулуб», «Мурашка і Свиня», «Дві курки», «Вітер і Філософ», «Брусок і Ніж», «Орел і Черепаха», «Сова і Дрозд», «Змія і Буфон», «Жаби», «Два коштовні камінці – алмаз та ізмарагд», «Собака і коняка», «Кріт, Кажан і двоє пташенят: горлицине та голубине», «Верблюд і Олень», «Зозуля і Дрозд», «Гній і алмаз», «Пес і Вовк», «Кріт і Лінкс», «Лев і Мавпа», «Щука і Рак», «Бджола і Шершень», «Олениця і Кабан», «Баба і Гончар», «Соловейко, Жайворонок і Дрозд».
2. Махновець Леонід. Григорій Сковорода. Біографія. Київ, Наукова думка, 1972.
З цієї книжки читач довідається про таке, чого не знайти в жодній іншій праці про Григорія Сковороду. Про свої знахідки й міркування, які привели до важливих наукових результатів і заперечили твердження, вирубані навіть на граніті, автор веде мову в популярній, живій манері, не лише формулюючи висновки, але й розповідаючи, – що особливо цікаво, – яким чином він дійшов до них. Ставлячи безліч запитань і відповідаючи на них, пристрасно полемізуючи в присутності читача з іншими вченими, інтригуючи читача, автор робить його ніби співучасником наукових пошуків і знахідок.
Леонід Махновець
Леонід Махновець унаочнив виклад матеріалу документальними ілюстраціями: вперше опубліковано складені ним карти подорожей і місць перебування Г.Сковороди.
Книга містить передмову та п’ять частин. Тираж 25000 примірників.
На обкладинці малюнок Г. Сковороди з твору «Алфавит, или Букварь мира».
Леонід Махновець (1919–1993), український історик, літературознавець, археолог, перекладач, бібліограф. Доктор філологічних наук (1966), Лауреат Шевченківської премії (1990). Працював у Державному музеї Тараса Шевченка та Інституті літератури імені Т. Шевченка АН УРСР. Автор та співавтор понад 400 праць.
3. Педагогічні ідеї Г.С. Сковороди. Київ. 1972.
Редакційна колегія О.Г. Дзеверін (відповідальний редактор), В.З. Смаль, І.А. Табачников.
Збірник висвітлює основні проблеми педагогічної спадщини Г.С. Сковороди, розкриває історичне й теоретичне значення ідеї видатного мислителя про виховання, освіту і навчання. Значну увагу приділено також практичній учительській діяльності просвітителя.
Олександр Дзеверін
Як зазначають самі редактори: «Протягом більш ніж піввікового розвитку історико-педагогічної науки про Сковороду як педагога написано чимало. Однак і досі не створено жодної узагальнюючої праці, що осмислювала б усі (чи принаймні всі найважливіші) сторони й елементи педагогічної спадщини просвітителя. Збірник статей «Педагогічні ідеї Г.С. Сковороди», підготовлений Науково-дослідним інститутом педагогіки УРСР, має на меті певною мірою заповнити зазначену прогалину». Збірка містить 12 статей, які розкривають педагогічну спадщину Г. Сковороди та допомагають зрозуміти його основні педагогічні ідеї.
Відповідальний редактор збірника – Олександр Дзеверін (1908-1978), український педагог, історик педагогіки, співробітник Українського науково-дослідного інституту педагогіки (УНДІП) у 1930–1970 рр. (з 1955 р. – Науково-дослідний Інститут педагогіки Української РСР, з 1992 р. Інститут педагогіки Національної академії педагогічних наук України), голова редакційної колегії видання 5-томника праць Василя Сухомлинського (Київ, 1976–1977).
4. Григорій Сковорода. Поезії. Київ. 1971.
Це видання побачило світ 1971 в м. Києві. Редакційна колегія – видатні письменники, поети, критики та публіцисти – М. Бажан, О. Засенко, С. Крижанівський, А. Малишко (посмертно), М. Нагнибіда, Л. Новиченко, Л. Первомайський – дала нове життя давно написаним віршам, байкам, перекладам.
Іван Пільгук
Вступна стаття доктора філологічних наук Іван Пільгука розкриває філософію Григорія Сковороди, його тернистий життєвий шлях та внесок у розвиток саме української літератури: «Своєю діяльністю Сковорода готував ґрунт для початків національного відродження української літератури. Сковорода приніс в українську літературу нові естетичні поняття. Вони перегукуються з естетичними поняттями європейських просвітителів і разом з тим є оригінальними, зрощеними на поетиці української народної думки і пісні. Спадщина Сковороди є свідченням тієї істини, що в тяжкі часи історичних роздоріж український народ носив у собі невгасиму жагу волелюбства, що виливалась у поезії і роздумах великих мислителів»
Усі поезії збірки мають тісний змістовий зв’язок і підпорядковані ідеї гуманізму. Кожен вірш наділений поетичним «Я», ставленням до різних явищ духовного життя людини. Тут розвиваються думки про щастя, добро, чесність, правду, відчуття краси природи, її велич, розкриття змісту подій та розвитку суспільства. Деякі вірші пов’язані з календарем церковних свят, в них звучать релігійні мотиви.
Спадщина поета-мислителя ввійшла у велику духовну культурну спадщину нашого народу. Образ Сковороди відтворено в живопису, скульптуриі, музиці. Естетичні традиції, патріотизм Сковороди не втрачають своєї виховної сили і є актуальними й нині. Як писав Максим Рильський:
Орати добрий ґрунт, що нам заповідали
Жага Сковороди і пристрасть Кобзаря, —
І світить нам, живим, жива тепер зоря!
Творчість і діяльність видатного українського філософа-просвітителя, письменника-гуманіста, педагога, поета і музиканта Григорія Савича Сковороди була важливим етапом у розвитку української світової художньої пісні другої половини XVIII ст.
Онисія Шреєр-Ткаченко
У своїх літературних, філософських і поетичних творах Г. Сковорода висуває нові мотиви й теми, серед яких основним є зображення долі простого люду, заклик до чесного трудового життя, до морального самовдосконалення, до пошуків істини.
Такі мотиви звучать не лише в літературно-філософських творах Г. Сковороди. Вони – головна тема його байок, притч, віршів, особливо ж пісень, в яких філософ бачив засіб поширення своїх волелюбних ідей.
Якщо звернутись до біографії Г. Сковороди, то неважко побачити, що музика була супутницею його життя, з нею пов’язані всі основні етапи його творчої діяльності. Г. Сковорода складав більшість своїх поетичних творів у формі пісень, тобто в музично-поетичному жанрі, де музиці належить чи не провідна роль.
Ця книга розкриває філософські погляди, висвітлюючи «музичну біографію» Г. Сковороди, питання ролі пісенної творчості в житті народу, в розвитку української музики.
У більшості спогадів і досліджень про Г. Сковороду повідомляється про те, що він не тільки складав, а й сам співав свої пісні. У його пісенній творчості переважає лірика, але не поширена тоді любовна лірика, а лірика громадська. Не особисті, інтимні мотиви звучать в його піснях, а значно глибші, соціальні теми.
Авторка дослідження музичної творчості Г. Сковороди – Онисія Шреєр-Ткаченко (1905-1985), визначна постать в українському музикознавстві ХХ століття, відома музикознавиця, талановита педагогиня, членкиня Спілки композиторів України. Її наукова діяльність була спрямована на поглиблене вивчення української старовинної музичної культури.
Методичні рекомендації було видано кафедрою педагогіки і психології Харківського державного педагогічного інституту ім. Г.С. Сковороди за підтримки Харківської обласної ради 1972 року. Методичні рекомендації складені кандидатом педагогічних наук А.М. Доценко.
Ідея видання – розкрити співзвучність педагогічних ідей Г. Сковороди нашому часу і донести їх до широких кіл громадськості, адже це важливе завдання вчителя. Мета – надання допомоги вчителю у підготовці лекцій, доповідей, бесід про педагогічну спадщину Г. Сковороди і її значення для сучасності.
Рекомендації містять всі етапи підготовки та бесіди загалом, розкривають історичне значення педагогічний ідей Г. Сковороди, його філософські погляди, вчення про самопізнання, гуманізм, природу, всебічний розвиток особистості та вчителя. Наприкінці подано список літератури, яку може використовувати вчитель та рекомендувати учням.
Відповідальний за випуск – Андрій Ілліч Зільберштейн (1897-1984), педагог, фахівець з теорії та історії педагогіки. З 1939 по 1974 працював завідувачем кафедри педагогіки, згодом перейменованої в кафедру педагогіки і психології Харківського державного університету. Це був учений, який, за словами його учнів, «добре відчував нове, прогресивне в науці».З його біографією можна ознайомитися за посиланням https://pmu.in.ua/nogroup/до-120-річчя-від-дня-народження-андрія-іл/.
7. Григорій Сковорода в школі. Короткий бібліографічний покажчик. 1972. Чернівці.
Покажчик було видано 1972 року Чернівецьким обласним інститутом удосконалення вчителів. Упорядник М.І. Дереворіз, редактор І.О. Ткач. Покажчик видано до 250-річчя з дня народження Г. Сковороди.
Готуючись до уроків вивчення Г.С. Сковороди, до позакласних і позашкільних заходів, учитель-словесник має звернутися до додаткової літератури. Про Г. Сковороду написано чимало праць. Переважна більшість цих матеріалів друкувалась у збірниках, наукових записках, журналах, альманахах, газетах. На їх розшук доведеться витрачати дуже багато часу.
Допомогти вчителеві літератури має цей покажчик, який містить найосновнішу літературу про життя і творчість Г. Сковороди, методику викладання його творчості в середній школі. Окремий розділ називається «Образ Г.С. Сковороди в художній літературі», де зібрані твори про видатного філософа і поета. Звідси вчитель зможе вибрати твори для позашкільного читання, рекомендувати учням відповідно до їх вікових особливостей матеріал для проведення шкільних вечорів, ранків, конференцій та інших позакласних і позашкільних заходів.
Покажчик має розділи: найосновніші видання творів Г.С. Сковороди; матеріали про світогляд, життєвий і творчий шлях Г.С. Сковороди, методика вивчення його творів у загальноосвітній школі; образ Г.С. Сковороди в художній літературі.
У книзі досліджується життя і творчість, соціально-політичні, філософсько-естетичні та етичні погляди відомого українського філософа-просвітителя, письменника, педагога і громадського діяча Г.С. Сковороди. Окремі розділи праці присвячені аналізу поетичних творів та байок письменника. Книжка розрахована на широке коло читачів.
У вступному слові автор говорить, що життя і творчість Г. Сковороди зумовлювалися історичними обставинами свого часу, загальним характером і особливостями тогочасної суспільної думки і духовної культури взагалі. Наше завдання – зрозуміти Сковороду історично як визначне явище в історії культурного і літературного життя України. Автор наголошує, що відзначення ювілеїв завжди активізує дослідження з вивчення творчості Сковороди, і зазначає, що, незважаючи на значну кількість досліджень спадщини Г. Сковороди, синтетичної праці про літературну творчість письменника немає. Їй присвячено лише окремі статті. Автор поставив перед собою завдання дослідити і проаналізувати всю художню спадщину Сковороди, що становить собою ідейно-естетичну цінність, що допоможе краще простежити і зрозуміти шлях становлення нової української літератури, складний процес її переходу від старих традицій до нового світського письменства.
Книга має такі розділи: «Вступне слово», «Незвичайне життя», «У пошуках людського щастя», «Мудрість поезії», «Його зброя», «Переклади», «Висновки».
Книга була надрукована в Києві тиражем 26 000 примірників.
Григорій Савич Сковорода – одна з найяскравіших постатей України XVIII століття. Його оригінальна і багатогранна творчість була ґрунтом для розвитку української філософії і літератури XIX ст.
У вступі автор розкриває своє бачення творчості Г. Сковороди та її впив на тогочасне суспільство, на вивчення та розкриття піднятих Сковородою проблем. П. Попов наголошує, що в своїх філософських і літературних творах Григорій Сковорода намагався дати відповіді на пекучі питання своєї сучасності: яким повинно бути в світі справедливе суспільство, якою мусить бути справжня людина. Автор розкрив основні аспекти життя та творчості Григорія Сковороди в таких розділах книги: «Вступ», «Життя Г.С. Сковороди», «Г.С.Сковорода як філософ, вчений, педагог», «Г.С. Сковорода як письменник», «Місце Г.С. Сковороди в історії громадської думки та літератури», «Коротка бібліографія».
Книга була видана в Києві 1960 року тиражем 10 000 примірників.
Примірник книги, що зберігається у фондах Педагогічного музею України, містить дарчий напис українському педагогу Саві Чавдарову (1892-1962): «Дорогому Саві Христофоровичу Чавдарову – з товариським привітом і з проханням піддіти цю книжку суворій критиці. П. Попов. 14.09.1960»
Автор нарису – Попов Павло Миколайович (1890–1971), український літературознавець, мистецтвознавець, фольклорист, критик та бібліограф. Його наукові праці присвячено історії української літератури, книгодрукуванню, історії та теорії фольклору. По собі залишив вагомий доробок у вивченні української та східнослов’янської літератур. Написав низку праць про «Слово о полку Ігоревім», творчість Лазара Барановича, Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Івана Франка тощо. Загалом в його науковій спадщині понад 300 досліджень в різних галузях української науки.
Це виданя вийшло у світ 1972 року в Києві. Упорядник Василь Яременко у вступній статті пише: «У різні часи інтерес до Сковороди був різний. Його життєпис складали письменники, історики, філософи, а осібно від них із розрізненних переказів і легенд творила привабливий образ поета-любомудра багатюща поетична уява народу. Від покоління до покоління, із уст в уста, із книжки в книжку передаються оповіді про Григорія Сковороду. В ньому завжди вражала й вражає подиву гідна цілісність натури й принциповість. Одним з найцікавіших творів, залишених нам Г.С. Сковородою, є його власне життя: воно має виразне громадське звучання, що зобов’язує нас уважно вивчити його. Вивчити на тлі того часу, коли жив і творив найвидатніший український філософ-письменник XVIII ст.». Стаття розкриває життєвий шлях Григорія Сковороди, його творчість та вподальшому вивчення його доробків науковцми, письменниками, істориками.
Книга вміщує поезії із збірки «Сад божественних пісень», котрі переклав В. Шевчук, а також інші поетичні твори, байки харківські, уривки філософських творів, уривки з листів Г.Сковороди та афоризми.
Упорядник Василь Васильович Яременко — професор, дослідник української літератури і журналістики, публіцист, лексикограф. український філолог, провідний науковий співробітник НДЛ грінченкознавства Київського університету імені Бориса Грінченка. Автор понад 200 публікацій, упорядник понад 40 книг, зокрема: «Українська поезія XVI ст.» (1987), «Українське слово» (в 4 т.; т.1, 1994; т.2, 2001; т.3, 2003), «Золоте слово» в 2 т. (2002), творів Б. Грінченка (у 2 т., 1963), П. Куліша, В. Свідзинського, Г. Чупринки, М. Куліша, В. Симоненка тощо.
Редакційна колегія: Андрущенко В.Я., Бичко В.В., Коваленко Н.Д., Острик М.М., Панч П.Й., Шевченко М.Є.
Книга вийшла тиражем 50 000 примірників.
