15 15.04.2019 16 16.04.2019 17 17.04.2019 18 18.04.2019
All day: Микола Сумцов: 165 років
All day: Микола Сумцов: 165 років
Close
Сумцов Микола Федорович народився 18 квітня 1854 року у Санкт-Петербурзі у родині нащадків українського козацько - старшинського роду . Після смерті батька родина переїхала жити на Харківщину до слободи Боромля. Початкову школу закінчив у рідному селі, а середню освіту здобув у 2-й Харківській гімназії, де досконало оволодів французькою та німецькою мов ами , українську словесність та мову він вивчав самостійно – читав твори Г. Квітки- Основ'яненка , І.Котляревського та інших, які не входили до навчального курсу гімназії.
У 1875 р оці закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету; залишений у ньому професорським стипендіатом. 1876 р оку слухав лекції в Гейдельберзькому університеті (Німеччина). У 1878—1922 р оках — викладач Харківського університету, з 1888 р оку — його професор, з 1889 — секретар, а з 1892 — голова педагогічного відділу, у 1897—1919 роках — голова Харківського історико-філологічного товариства.
Микола Сумцов - п ерший викладач Харківського університету, який почав виголошувати академічні лекції українською мовою. Також він був одним з засновників Харківської громадської бібліотеки, фундатор ом і попечител ем Пушкінського училища, голов ою Харківської міської училищної комісії, завідувач ем Етнографічним музеєм при Харківському університеті. У 1920 році за ініціативи та під керівництвом Миколи Сумцова у Харкові був створений Музей Слобідської України ім. Г. Сковороди (нині Харківський історичний музей ім. М. Сумцова).
Працював також над виданн ям «Енциклопедичний словник Брокгауза і Єфрона», для якого написав значну кількість статей про українських культурних діячів. Разом з сином Дмитром написав та видав підручник "Географія України".
Г либокі знання української традиційної культури привели Миколу Сумцова до висновку, що "життя на Україні повинно піти іншим шляхом. В першу чергу, треба звернутися до відродження і поширення національного українського почуття і свідомості".
Помер Микола Сумцов 12 вересня 1922 року у Харкові.
19 19.04.2019 20 20.04.2019 21 21.04.2019 22 22.04.2019 23 23.04.2019 24 24.04.2019
All day: Вільман Отто - 180 років
All day: Вільман Отто - 180 років
Close
180 років від дня народження Вільмана Отто ( Otto Willmann; 1839 – 1920), німецького педагога
Вільман Отто народився 24 квітня 1839 р. у м. Лісса (нині Лешно, Польща). Навчався в університетах Бреслау (нині Вроцлав, Польща) і Берліна. Викладав на педагогічному семінарі у Т. Ціллера в Лейпцигу (1863 – 1868) і на педагогічних курсах Ф. Діттеса у Відні (керівник з 1868). У 1872 – 1903 професор Празького (німецького) університету. Засновник Союзу християнської педагогіки (1907).
В. Отто розробляв такі теоретичні проблеми педагогіки: предмет педагогіки як науки, структура і система педагогічних знань, природа навчально-виховного процесу; соціальні функції, цілі, зміст, організаційні форми і методи освіти. Поділяв педагогіку на історичну, теоретичну і практичну. Основною функцією виховання визнавав передачу від покоління до покоління «вічних ідей» і культурно-історичних традицій, ядром яких, за В. Отто, є релігійно-етичні норми. Переглянув запропоновані Гербартом ступені навчання, вважаючи, що вони хибують нечіткістю визначень і змішанням логічних і психологічних понять. Запропонував виділити 3 ступені засвоєння (сприйняття, розуміння, застосування), кожному з яких має відповідати особлива форма навчання.
Вільман Отто зробив істотний внесок у розвиток теорії навчання і соціологічно обґрунтував дидактику як відносно самостійну науково-педагогічну дисципліну. Наприкінці XIX ст. вийшла його книга «Дидактика як теорія освіти в її ставленні до соціології й історії освіти». Узагальнивши все краще, висловлене видатними дидактами X VII – X I X ст. про значення міжпредметних зв'язків, О. Вільман присвятив цій проблемі спеціальний параграф «Взаємозв'язок між предметами навчання». Акцентуючи на тісному взаємопереплетенні навчальних предметів, він відзначав і відповідальність вчителів за реалізацію цих зв'язків. Учитель має уважно стежити за тими положеннями, де його предмет пов'язаний з іншими, і вказувати на це учням, наполягати на пригадуванні цих зв'язків і в разі необхідності заповнювати прогалини в знаннях. Ідея міжпредметних зв'язків знайшла широке відображення в працях українських педагогів XІX – XX ст.
В. Отто плідно розробляв історію педагогіки (головним чином – історію дидактичних ідей і освітніх закладів). Він підкреслював, що педагогічні системи різного часу припускають різні форми виховних та освітніх закладів, і проголошуючи власні принципи і вимоги, завжди мають на увазі існуючу практику. Якщо дослідження буде рухатися виключно в сфері абстрактних визначень, то йому завжди буде загрожувати небезпека дивитися на сучасне як на постійне, на окреме як на загальне, робити свої узагальнення на занадто вузькій підставі фактичних даних і недостатньо цінувати неозору мережу прецедентів і умов, з якими пов'язані ці явища. Отже завдання історії виховних та освітніх закладів – дати рефлексії великий і прозорий емпірико-історичний матеріал.
Помер В. Отто 1 липня 1920 р. в м. Лейтмеріц (нині Літомержице, Чехія).
25 25.04.2019
All day: Фелікс Кляйн - 170 років
All day: Фелікс Кляйн - 170 років
Close
170 років від дня народження Фелікса Кляйна ( Felix Christian Klein, 1849—1925), німецького математика, педагога, реформатора математичної освіти
Фелікс Кляйн народився 25 квітня 1849 в Дюссельдорфі. Тут він закінчив гімназію і в 1865 вступив в Боннський університет. Дисертацію з геометрії Кляйн захистив у 1868 р. З початку своєї кар’єри Ф. Кляйн проявив рідкісне поєднання творчих і організаторських здібностей, а також яскраво виражене прагнення руйнувати бар’єри між чистою і прикладною наукою. Його інтереси стосувалися всієї математики. Геометрія, теорія чисел, теорія груп, алгебра і теорія інваріантів — усе було залучено до його головної роботи — розвитку й завершенню великих ідей Рімана в геометричній теорії функцій. Вінцем цієї роботи була його теорія автоморфних функцій.
Фелікс Кляйн був не тільки видатним ученим, талановитим популяризатором математики, але й визначним реформатором математичної освіти світового масштабу, одним з авторів так званих «Меранських програм». Суть цих програм: викладання математики має будуватися на основі врахування психологічних закономірностей засвоєння математичного знання; увесь навчальний матеріал має бути пройнятий ідеєю функціональної залежності величин у їх геометричному освітленні; учні мають систематично знайомитись з прикладними питаннями математики. Проекти реформування шкільного й університетського викладання математики, розроблені під керівництвом і за особистою участю Ф. Кляйна, загальновизнані. Кращі його ідеї реалізовані, але деякі принципово важливі, наприклад, щодо розумного розподілу навчального часу між гуманітарним і природничо-математичними циклами дисциплін, залишаються актуальними до цього часу.
Ф. Кляйн був прихильником ширшої, ніж це було тоді, математичної освіти. Він уважав необхідним у викладанні приділяти увагу розкриттю логічних основ курсів, історичних зв’язків, ідей, фактів, методів, рекомендував іншим, зокрема майбутнім учителям: «…вказувати на історичний розвиток науки, на досягнення її великих основоположників».
Многогранна організаторська і громадська діяльність Кляйна. Майже 50 років він був головним редактором одного з основних математичних журналів «Mathematische Annalen», багато зробив для створення «Енциклопедії математичних наук».
Своєрідною лебединою піснею Кляйна були його «Лекції про розвиток математики в XIX столітті», які він читав у 1914—1919. У передмові до видання цих лекцій подано характеристику його творчості і самої особистості Кляйна. «Ці лекції є зрілим плодом багатого життя, проведеного в центрі наукових подій, виразом зворушливої мудрості і глибокого історичного розуміння, високої людської культури і майстерного дару викладу».
22 червня 1925 року Ф. Кляйн помер. На його могилі – простий напис: «Фелікс Кляйн. Друг, Щирий і Незмінний».
Детальніше про реформування шкільної математичної освіти можна дізнатися за посиланнями:
http://mat.1sep.ru/view_article.php?ID=200900206
http://www.mathnet.ru/links/76f1ab92eae7b69e5287904bb7239dd2/mo402.pdf
26 26.04.2019
All day: Григорій Данилевський: 190 років
All day: Григорій Данилевський: 190 років
Close
Григорій Данилевський народився 26 квітня 1829 в с. Данилівка Харківської губернії в родині українського поміщика. Освіту здобував у Московськомудворянському інституті, гуманітарний напрямок якого сприяврозвитку літературних здібностей майбутнього письменника. З 1846 навчався в Петербурзькому університетіна юридичному факультеті.
У 1850 закінчив університет і протягом семи років перебував на службі в Міністерстві народної освіти. З обов'язку служби багато їздив по різних губерніях, одночасно вивчаючи історію та етнографію. Враження від поїздок знайдуть своє відображення в його творчості. Співпрацював із часописами різних напрямів, знайомивсяз різними письменниками та видавцями. 1857 оселився на Харківщині,мешкав переважно в селах Петровське та КатеринівкаЗміївського повіту. За дорученням уряду інспектував школи. 1868 року — присяжний повірений Харківського судового округу.Автор низки соціальних романів і повістей, серед яких — «Село Сорокопановка» (1859), «Беглые в Новороссии» (1862), «Воля» (1863), «Украинская старина»(1866),«Новые места» (1867). Найбільш відомі його історичні романи "Мирович" (1879), "Княжна Тараканова" (1883), "Сожженная Москва" (1886).
У 1869 Григорій Петрович повернувсяв Петербург, де став членом Ради у справах друку і редактором офіційної газети «Правительственный вестник».Дослужився до чину таємного радника.
Складав віршовані «Украинские сказки», котрі від 1853 витримали кілька видань (у фондах Педагогічного музею зберігається видання 1886 року.)
Помер Г.Данилевський 1890 у місті Санкт-Петербург, похований у селі Пришиб (Зміївського повіту Харківської губернії).
27 27.04.2019 28 28.04.2019 
