(до 210-річчя від дня народження українського письменника, педагога, просвітителя, культурного діяча)
«Я Русин бил, єсмь, и буду,
Я родився Русином,
Честний мій рід не забуду,
Останусь єго сином…»
О. Д. Духнович
Олександр Васильович Духнович – один з найбільш визначних представників культурно-освітнього руху українців Закарпаття середини ХІХ століття.
Олександр Духнович народився 24 квітня 1803 року в с. Тополя Пряшівського повіту (тепер Гуменського округу в Словаччині), в сім`ї священика. З дитинства батьки виховали в ньому любов до рідної мови, рідного народу. Початкову освіту Олександр Духнович здобув вдома, а у віці дев’яти років продовжив навчання в Ужгородській гімназії.
У 1816 році в родині сталася трагедія: помер батько і на материні плечі лягла турбота про виховання шести дітей. Саме мати наполягла на тому, щоб Олександр, як найстарший, пішов шляхом свого батька: він вступає до богословської школи. 1821 року Олександр Васильович їде в місто Кошиці, де ще два роки навчається в гімназії. Упродовж 1823-1827 рр. Духнович навчався в духовної семінарії в Ужгороді, після закінчення якої був призначений службовцем єпархіальної канцелярії в Пряшеві. Але вже в 1830 році він подався до Ужгорода, де влаштувався домашнім вчителем сина ужгородського урядовця
Наприкінці 1832 року Олександр Васильович змушений був повернутися до Пряшева, де продовжує працювати в єпископській канцелярії. В 1838 році його було призначено нотаріусом Ужгородської консисторії Мукачівської єпархії, де він отримав доступ до бібліотек, в яких містилося багато літератури російською мовою. Захоплення читанням послужило для нього стимулом до письменницької діяльності і тому Олександр Васильович зайнявся вивченням історії рідного краю, драматургії, педагогіки, став складати вірші. З 1843 року і до кінця свого життя Духнович працював у Пряшівському соборі, де розгорнув бурхливу громадсько-просвітительську та педагогічну діяльність.
У 1847 році вийшла перша педагогічна праця Олександра Духновича «Книжица читальная для начинающих», написана мовою, близькою до народної. Цей буквар мав неабиякий успіх, оскільки до його появи ті, хто мав можливість навчатися, оволодівали грамотою чужою мовою – латинською або мадярською.
Вже в 1851 році Духнович друкує підручник з географії для народної школи – «Краткий землепис для молодих русинів». В 1853 році виходить друком наступна книга – «Сокращенная грамматика письменного русского языка», а в 1857 році – «Народная педагогия в пользу училищ и учителей сельских».
Ідея народності знайшла своє відображення у створених Духновичем для народної школи підручниках. Його головна праця – «Народная педагогия» – була першим педагогічним і методичним посібником для вчителів народних шкіл не тільки Закарпаття, а й усієї Західної України. Написана у формі питань та відповідей вона була призначена для того, щоб надати вчителям та батькам корисні поради. В книжці було популярно викладено засади виховання. Мету і завдання виховання Олександр Васильович вбачав у формуванні громадянина й патріота, людини освіченої, фізично й морально здорової. І відповідно до цих завдань він розробив основи розумового, морального і фізичного виховання учнів.
Що стосується розумового виховання, то автор вважав, що учні самі повинні засвоїти певне коло знань, що допоможе в майбутньому розвинути їхні пізнавальні здібності.
Розумове виховання тісно пов’язано з моральним, у процесі якого діти вчаться розрізняти в житті чесне і нечесне. І тому Олександр Духнович закликав виховувати в дітях почуття власної гідності, порядність, доброзичливість, дисциплінованість.
Автор «Народной педагогии» особливо наголошував на вихованні в молодого покоління працьовитості. Тому він розробив систему трудового навчання і виховання, приділивши при цьому велику увагу праці дітей у сільському господарстві. Фізичному вихованню О. Духнович теж надавав великого значення, бо вважав, що воно є необхідною умовою загартування і підготовки до трудової діяльності.
В педагогічних працях О. Духновича є багато цінних думок щодо педагогічної майстерності вчителя, від якого залежать результати виховання. Хороший вчитель повинен мати справжнє покликання до педагогічної професії, добре знати свій предмет та володіти методикою викладання.
Щодо ефективності праці вчителя, то вона певною мірою повинна залежить від того, як батьки виховують дітей у сім`ї. О. Духнович вважав, що завдання батьків полягає у тому, щоб вони дбали про фізичний розвиток дітей, виховували дітей у дусі любові до праці.
На схилі віку Духновича почала розвиватися водянка, і він сім місяців пролежав у ліжку. Помер Олександр Васильович 30 березня 1865 року у Пряшеві, де його було і поховано.
У фондах Педагогічного музею України зберігаються періодичні педагогічні видання та книги ІІ половини ХХ ст., у яких розміщено статті про життя і діяльність Олександра Васильовича Духновича.
Зокрема, в журналі «Радянська школа» (1978, №5) надрукована стаття Н. Ф. Коваль «Роль учителя в творчій спадщині Олександра Духновича», в якій автор акцентує увагу на тому, що О. Духнович ставиться до особистості вчителя як до «просвітителя народу», «просвітителя людства». Духнович вважав, що саме від особистості учителя залежить успіх всієї навчально-виховної роботи школи, всієї системи освіти.
Автор статті Ю. Ступак «Педагогические взгляды А. В. Духновича», що розміщена в журналі «Советская педагогика» (1956, №5) аналізує педагогічні погляди, які викладені О. Духновичем в книзі «Народна педагогія», що відіграла головну роль в поширенні педагогічних знань на Закарпатті.
Стаття С. Горбенко «Ідея народності в українській педагогіці: погляд у минуле на змалі тисячоліть» («Початкова школа», 1999, №7) містить інформацію про те, що О. Духнович зіграв прогресивну роль у розвитку педагогічної думки України.
У журналі «Народное образование» (1957, №6) дослідники Н. П’явко та А. Гончаренко у статті «Народная педагогия» А. Духновича» роблять акцент на праці О. Духновича «Народна педагогія» та його педагогічній ідеї – ідеї виховання народності.
Стаття О. В. Машталера в журналі «Радянська школа (1965, №3) «Просвітитель і педагог-демократ» присвячена громадсько-освітній та педагогічній діяльності О. Духновича.
В статті Ф. І Науменко «Матеріалістичні основи дидактики О. Духновича», («Радянська школа», 1963, №4) О. Духнович постає як реформатор і носій нових ідей у педагогіці. Автор дає цілу низку методичних установ для вчителів народної школи, які розробив Олександр Духнович.
У збірнику «Олександр Духнович: Збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 100-річчю з дня смерті (1865-1965)» (Пряшів, 1965) вміщено виступи науковців Праги, Братислави, Києва, Берліна, Пряшева, Львова та Ужгорода на науковій конференції, яка була організована з метою глибшого пізнання спадщини О. Духновича.
Монографія М. Ричалки «О. В. Духнович. Педагог і освітній діяч» (Пряшів, 1959) допоможе краще вивчити, зрозуміти і осягнути життя і творчість Олександра Духновича.
В. Микитась у своєму нарисі «О. В. Духнович: літературно-критичний нарис» (Ужгород, 1959) висвітлив громадську і літературну діяльність О. В. Духновича. У книзі розкривається епоха, коли жив і творив Духнович, його життєвий та
творчий шлях, дається оцінка суспільно-політичної діяльності педагога.
В книзі «Педагогічна і освітня діяльність О. В. Духновича» О. Машталер висвітлив освітню діяльність, показав педагогічні погляди та світогляд О. В. Духновича, а також визначив роль і місце педагога в історії розвитку народної освіти.
Ганна Чорна,
науковий співробітник
Педагогічного музею України
