(До 135-річчя від дня народження)
Лебединцев Костянтин Феофанович – талановитий педагог-новатор, чия невтомна діяльність спрямовувалась на реформування математичної освіти та впровадження демократичних новітніх ідей у шкільне життя.
Народився майбутній математик 13 жовтня 1878 р. в м. Радом (тепер Польща) в учительській сім’ї. Батько, Ф.Г. Лебединцев, був керівником Радомської учбової дирекції. У 1880 році родина переїхала до Києва. Після навчання у 2-й Київській гімназії Костянтин Лебединцев став студентом фізико-математичного відділення природничо-історичного факультету Київського університету Св. Володимира, який закінчив у 1900р курс із дипломом І ступеня.
Молодий учитель почав викладати математику в різних навчальних закладах Києва: спочатку у 2-й гімназії, потім – у 1-му комерційному училищі, на Вищих жіночих курсах А.Жекуліної. Оскільки комерційне училище та курси не підпорядковувались Міністерству народної освіти, а отже, не мали ні регламентованих програм, ні єдино визначених методів навчання, Костянтин Феофанович мав змогу впроваджувати новітні методичні прийоми та ідеї у процесі вивчення шкільних математичних курсів.
Не полишаючи й наукового зацікавлення суто математичними питаннями, К.Ф.Лебединцев став членом Київського фізико-математичного товариства, приділяв велику увагу проблемам реформування викладання шкільної математики.
З метою сприяння оновленню шкільного життя Костянтин Феофанович розпочав педагогічно-публіцистичну діяльність, зразки якої заходяться у фондах Педагогічного музею України.
Зі сторінок педагогічних видань того часу К.Ф. Лебединцев звертався до виховної проблематики, обстоював необхідність зміни мети й методів тогочасного виховання, зменшення тиску на учнів для сприяння розвитку їх самодіяльної активності, а також формувати «суспільні почуття» (громадянськість).
Так у статті «Наша молодежь и вопросы половой этики» («Вестник воспитания», 1907,№8) педагог розглянув питання статевого виховання. Зокрема. пропонував внести до шкільних програм такі зміни, щоб у період активного статевого розвитку більше часу відводилось фізичному та естетичному вихованню учнів. Також педагог торкнувся питання становища жінки у суспільстві. Він виступав за «введение целого ряда последовательных мер и изменений общественного устройства, которые бы освободили женщину (и ребенка) от экономической эксплуатации и обеспечили бы ей право на материнство».
На захист прав дитини була спрямована й інша стаття Костянтина Феофановича – «О границах вмешательства в воспитание детей (В связи с педагогическими воззрениями Л.Н. Толстого)» («Народный учитель» 1908, №9). Щодо виховних проблем, педагог закликав учителів трансформувати шкільну галузь із суто освітньої в освітньо-виховну, щоб створити дітям сприятливіші умови для розвитку здібностей і нахилів, формувати творчу особистість.
Свої погляди на шляхи й засоби реформування викладання шкільної математики К.Ф. Лебединцев виклав у численних публічних лекціях, які стали основою збірки статей «Метод обучения математики в старой и новой школе» (1914).
К.Ф. Лебединцев теоретично розробляв і експериментально перевіряв нові форми оцінювання, вважаючи, що «старі» вже не відповідали новим поглядам на функції контролю засвоєння знань. Особливо був цікавим запропонований ученим підхід до осмислення оцінки не як кінцевого результату, а як процессу руху до результату.
За київського періоду вчителювання в Костянтина Феофановича сформувались свої методичні ідеї та погляди, які пізніше були втілені в оригінальних підручниках та задачниках з алгебри.
У 1919 році побачило світ «Концентрическое руководство алгебры для средних учебных заведений(в 2-х частях)», де педагог вперше ввів учення про функцію як органічну складову шкільного курсу алгебри, чим розширив свої попередні нововведення. Новацією було те, що протягом усього курсу досліджувалися графіки відповідних функцій.
Наукова діяльність К.Ф. Лебединцева, що припадає на 20-ті роки, вирізняеться вагомим доробком у поглибленому вивчені загальних питань методики шкільної математики.
Постійний, протягом усієї фахової діяльності, інтерес до психологічних чинників навчання математики сприяв написанню К.Ф. Лебединцевим першого вітчизняного експериментального дослідження з проблеми психологічного компонента засвоєння дітьми математичних знань і умінь – «Развитие числовых представлений у ребенка в раннем детстве»(1923).
Узагальнюючи педагогічно-публіцистичну діяльність К.Ф. Лебединцева, слід підкреслити її гуманістичність та прогресивну спрямованість. Як істинний педагог-демократ, Костянтин Феофанович виступах на захист прав жіноцтва та дитини протестував проти покарань і залякувань учнів, проти практики бездумного зубріння.
Варто зауважити, що погляди Костянтина Феофановича на проблеми викладання та навчання математики школярів не втратили актуальності і в наш час. Так його ідеї висвітлені в роботах сучасних науковців Дічек Н.П., Глушкова П.М., Лебединцевої Е.К., Стрілець С.І.
Степанович Кіра Михайлівна,
науковий співробітник
Педагогічного музею України
