(до 120-річчя від дня народження Чавдарова Сави Христофоровича —
українського педагога, мовознавця, діяча народної освіти)
Різними бувають шляхи вчених : в одних вони осяяні феєрверками слави, інші ж ідуть многотрудною дорогою науки скромно й тихо, приходять до визнання через довгі роки шукань і праці. Таким самовідданим збирачем і водночас сіячем педагогічної мудрості в Україні був Сава Христофорович Чавдаров… Професор, заслужений діяч науки, член-кореспондент Академії педагогічних наук, лауреат премії ім. К. Д. Ушинського – це все прийшло згодом. А перед тим – роки невтомної праці в школі, в органах народної освіти, у ВНЗ, у науково-дослідних установах.
Дві незмінні любові були у Сави Христофоровича – педагогіка і школа. Їм він щедро віддав силу свого розуму і жар серця. А ще – громадській діяльності. Він був і депутатом сільської ради в 20-х роках, і заступником голови Центральної виборчої комісії по виборах до Верховної Ради Української РСР у 50-х роках, і членом колегії Міністерства освіти УРСР, редакційної колегії педагогічного журналу. Широти його наукових і громадських інтересів вистачало на все.
Професор залишив учительству України близько 200 наукових праць, низку розвідок присвятив дослідженню педагогічної спадщини К. Ушинського і А. Макаренка, був одним з фундаторів радянської педагогіки в Україні.
За його редакцією було видано підручник для студентів педагогічних інститутів «Педагогіка» (1940, перший з виданих українською мовою). Більшість дидактичних розділів підручника написана С. Чавдаровим. Найбільше уваги приділив одному з найголовніших розділів дидактики — методам навчання. Крім того, він всебічно аналізує такі методи навчання, як розповідь-лекція, бесіда, робота з підручником, виконання вправ, ілюстрації та демонстрації у навчанні, лабораторні заняття, екскурсії. Вчений розкрив значення цих методів і визначив вимоги до них, підкреслив їх взаємодію, техніку застосування відповідно до вікових та індивідуальних особливостей дітей.
С. Чавдаров відомий також як автор підручників «Українська мова» для 1—4 класів, якими користувалися учні упродовж багатьох років, методичних посібників для вчителів: «Методика викладання української мови в початковій школі» (1937), «Методика викладання української мови в середній школі» (1946). Більшість із них витримали близько 30 перевидань.
Значну увагу приділяв Сава Христофорович також розробці проблем ідейно-політичного, трудового, патріотичного й морального виховання дітей, організації виховної роботи в школі і сім’ї. Великий практичний інтерес викликають праці «Патріотичне виховання дітей в сім’ї»(1956), «Деякі питання дошкільної педагогіки»(1958).
За заслуги в галузі підготовки науково-педагогічних кадрів та спеціалістів для народного господарства і культури С. Чавдаров був нагороджений почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Спадщина кожного педагога так чи інакше пов’язана з життям і творчістю свого народу. Вона є найповнішим виявом його духу, сили і поривань. Це справедливо можна сказати і про Саву Христофоровича Чавдарова, який, спираючись на здобутки вітчизняних та зарубіжних педагогів, залишив цінний внесок у скарбницю української і світової педагогіки.
Олеся Корюненко,
науковий співробітник
Педагогічного музею України
