(до 270-річчя від дня народження Йоганна Генріха Песталоцці)

«…Людина, християнин, громадянин. Все для інших, нічого для себе»

(напис на пам’ятнику Песталоцці)

Йоганн Генріх Песталоцці (1746 – 1827) – видатний швейцарський педагог-практик, педагог-демократ. Народився в Цюрiху у родині лікаря. Вищу освіту здобував у Каролінському колегіумі. Упродовж третини століття керував навчально-виховними закладами, де практикував i розвивав свої педагогічні погляди.

Першим закладом була «Установа для бідних» у маєтку «Нейгоф», де навчалося близько 50 дітей. Тут у практичній діяльності педагог намагався поєднати продуктивну працю дітей з їх навчанням і вихованням. Песталоцці ділився з дітьми останнім шматком хліба, але через борги притулок довелося закрити.

У 1798 р. уряд Швейцарії доручає йому створити притулок для безпритульних дітей у місті Станце. Проте й цей притулок протримався всього півроку – у будівлі розмістили французький лазарет. Однак цей експеримент не пройшов безслідно. Один з біографів Песталоцці писав: «Із божевілля в Станце вийшла початкова школа XIX ст.».

У 1800 р. Песталоцці створив інститут (школа для підготовки вчителів) в Бургдорфе, а потім перевів його в Івердон. Цей навчальний заклад отримав світову популярність.

Йоганна Песталоцці можна впевнено назвати засновником народної школи. Він обґрунтував методику навчання рідної мови; вважав за необхідне розширити зміст початкової освіти, включивши в нього відомості з географії та природознавства, малювання, співи, гімнастику; наполягав, що навчання арифметиці має базуватися на наочності. Песталоцці заснував методику початкового навчання, відкинувши книжне початкове навчання, яке ґрунтується на запам’ятовуванні і переповіданні.

Діяльність Песталоцці за його життя придбала широку міжнародну популярність. Його спадщина високо оцінювали педагоги усіх епох. Зокрема Костянтин Ушинський називав його першим народним учителем і батьком новітньої педагогіки. У вітчизняних і зарубіжних досліджень Песталоцці розглядався як ідеолог організації підготовки народних учителів, вихователів дитячих установ.

Свій багатющий досвід виховання та навчання дітей Песталоцці узагальнив у таких творах, як «Лінгард і Гертруда», «Лист до друга про перебування в Станце», «Як Гертруда вчить своїх дітей», «Лебедина пісня» тощо.

Праці Й. Г. Песталоцці, що зберігаються у фондах музею

1. Песталоцци Г. Избрания педагогические сочинения. Т. І. 2-е изд. – М., 1899. – 488 с.
2. Песталоцци Г. Избрания педагогические сочинения. Т. ІІ. Лингард и Гертруда. Ч.ІІІ и IV. 2-е изд. – М., 1901. – 572 с.
3. Избрания педагогические сочинения Генриха Песталоцци. Т. ІІ. Лингард и Гертруда. Ч.ІІІ. и IV. 3-е изд. – М., 1912. – 568 с.
4. J.H. Pestalozzis. Ausgewählte Werke. – Beyer & Söhne Langensalza, 1902. – 489 с.

Про Й. Г.Песталоці:

1. Перевысский П. Предметные уроки по мысли Песталоцци. 7-е изд. – М., 1885. – 376 с.
2. Рыбинский В.С. Памяти Генриха Песталоцци. – К., 1896. – 28 с.
3. Завьялов Н.Н. И.Г. Песталоцци // Завьялов Н.Н. Педагогическая хрестоматия. – М., 1908. – С. 197 – 207. – 512 с.
4. Паульсен Ф. Исторический очерк развития образования в Германии. – М., 1908. – 333 с.
5. Наторп П. Социальная педагогика: теория воспитания воли на основе общности / Пер. А.А. Громбаха. – СПб., 1911. – 380 с.
6. Ге Ф. Песталоцци // Ге Ф. История образования и воспитания. – М., 1912. – С. 252 – 303. – 674 с.
7. Демков М.И. Генрих Песталоцци // Демков М.И. История западно-европейской педагогики. Глава XXXVI. – М., 1912. – С. 399. – 506 с.
8. Крупская Н.К. Песталоцци // Крупская Н.К. Народное обраование и демократия. – Петроград, 1917. – С. 17 – 34. – 112 с.
9. Величкина М.В. (Бонч-Бруевич) Приятель дітей – Генріх Песталоцці. – Харків, 1923. – 40 с.

Періодичні видання

1. Генрих Песталоцци ⁄⁄ Журнал Министерства народного просвещения.– 1856.– № 6.– С. 141 – 170.
2. Генрих Песталоцци ⁄⁄ Журнал Министерства народного просвещения.– 1856.– № 7.– С. 1 – 64.
3. Песталоцци. Лингард и Гертруда ⁄⁄ Журнал Министерства народного просвещения.– 1861.– № 7.– С. 1 – 31.
4. Ноак Л. Генрих Песталоцци: Герой – образователь человека и воспитатель народа ⁄⁄ Журнал Министерства народного просвещения.– 1862.– № 2. – С. 107 – 132.
5. Песталлоци и новый взгляд на воспитание// Учитель. – 1965. – № 22. – С. 807 – 809.
6. Современная педагогика, как развитие идей Песталоцци // Учитель. – 1967. – № 1 – 4. – С. 1 – 7.
7. Крецшмар Р. Основные воззврения Песталоцци на воспитание и обучение ⁄⁄ Вестник воспитания.– 1894.– № 3.– С. 77 – 91.
8. Мараун. Значение Йоганна Генриха Песталоцци для воспитательных задач нашего времени ⁄⁄ Вестник воспитания.– 1896.– № 5.– С. 291 – 296.
9. Успенский М. Немецкая и русская методика арифметики за текущее столетие ⁄⁄ Русская школа.– 1899.– № 4.–С. 147 – 156.
10. Вентцель К. Песталоцциевское общество в Цюрихе ⁄⁄ Вестник воспитания.– 1900.– № 8.– С. 98 – 104.
11. Всеобщая народная школа и Песталоцци ⁄⁄ Вестник воспитания.– 1901.– № 2.– С. 84 – 88.
12. Компейре Г. Песталоцци и элементарное воспитание. Рец. Каптерев П. ⁄⁄ Русская школа.– 1905.– № 2.– С. 1 – 2.
13. Дивильковский А. В стране Песталоцци: Школьный идеал и жизнь ⁄⁄ Вестник воспитания.– 1914.– № 5. – С. 34 – 82.
14. Медынский Е.Н. 100 лет со дня смерти Песталоцци: (1827 – 1927) ⁄⁄ Вестник воспитания.– 1927.– № 2.– С. 5 – 7.
15. Чувашев И.В. Генрих Песталоцци о воспитании и обучении детей: (к 110-летию со дня смерти) ⁄⁄ Дошкольное воспитание. – 1937. – № . – С. 4 – 25.
16. Чугуев Т.К. Песталоцци и вопросы воспитания // Советская педагогика. 1938. – № 7. – С. 145.
17. Кристантинов. Выдающийся педагог-демократ (к 130-летию со дня смерти И.Г. Песталоцци ⁄⁄ Народное образование.– 1957.– № 3.– С. 103 – 105.
18. Ганелин Ш.И. И.Г. Песталоцци о соединении обучения с трудом и подготовке к деятельности в промышленности // Советская педагогика. 1962. – № 7. – С. 89 – 104.
19. Ротенберг В.А. И.Г. Песталоцци, избранные педагогические произведения. Т. 1., 1774 – 1790 // Советская педагогика. – 1962. – № 7. – С. 136 – 139.
20. Киселев Г. Первые связи с зарубежными педагогами // Народное образование.– 1966.– № 9.– С. 82 – 85.
21. Керженцев А. Основоположник теории развивающего обучения: к 225-летию со дня рождения И.Г. Песталоцци ⁄⁄ Народное образование.– 1971.– № 2.– С. 90 – 92.

Аліна Малород

науковий співробітник