до 175-річчя від дня народження Миколи Ілліча Стороженка: 1836-1906

Микола Ілліч Стороженко – перший український дослідник, який вивчав творчість Шекспіра за оригінальними документами, що зберігалися у Британському музеї та інших книгозбірнях Англії, часто бував на батьківщині Шекспіра, захистив магістерську та докторську дисертації про попередників великого драматурга.

Народився Микола Стороженко 22 травня 1836 року в родовому маєтку матері в селі Іржавець Прилуцького повіту Полтавської губернії. Тут минуло його дитинство до десятирічного віку, коли сім’я переселилася в село Мармизівку Лохвицького повіту тієї ж губернії. Середню освіту він здобув у Київській 1-й гімназії, яку закінчив зі срібною медаллю. Протягом 1855-1860 років навчався на історико-філологічному факультеті Московського університету. Для майбутнього історика літератури особливо повчальними були лекції Ф. Буслаєва та О. Бодянського. Під впливом Ф. Буслаєва була написана ще університетська стаття М. Стороженка «Розбір «Малоросійського Літературного Збірника» (1859), присвячена дорогому рідному слову, українським народним переказам, загалом українському художньому генію. Спочатку свої наукові інтереси М. Стороженко пов’язував зі славістикою, чому, безперечно, сприяли його українське походження, ґрунтовне знання польської мови та вплив українського філолога-славіста О. Бодянського. Слід зазначити, що М. Стороженко був палким прихильником театру, який відіграв вирішальну роль у визначенні його наукових інтересів. Річ у тім, що тоді в московському Малому театрі в постановках шекспірівських п’єс блискуче грав актор І. Самарін, під впливом віртуозної гри якого М. Стороженко починає цікавитися творчістю Шекспіра.

Перші роки викладацької діяльності молодого вченого пройшли в Олександрівському військовому училищі та Першій московській жіночій гімназії, де у 1864 році він прочитав п’ять публічних лекцій про Шекспіра, що мали неабиякий успіх. З метою вивчення творчості  геніального драматурга та англійської драми він здійснює чотири поїздки до Англії (у 1864, 1867-1869, 1873 та 1877 роках), з яких друга продовжувалася два роки і була особливо плідною. Це дворічне перебування в Англії мало вирішальний вплив на спрямування наукових інтересів М. Строженка, саме воно сприяло становленню його як шекспірознавця. Головним підсумком цієї поїздки стали дві наукові праці: «Шекспірівська критика в Німеччині» (1869) та магістерська дисертація «Попередники Шекспіра. Т. І» (1872). У 1878 році він захистив докторську дисертацію «Роберт Грін. Його життя і твори». Обидві наукові праці є цінним внеском у науку. Перша дала молодому вченому можливість отримати звання доцента кафедри загальної літератури в Московському університеті. Після захисту докторської дисертації М. Стороженко став екстраординарним професором кафедри, а його ім’я стало відомим у європейській науці. Нове Шекспірівське Товариство (New Shakespeare Society) у Лондоні, враховуючи заслуги вченого у вивченні англійської драми, обрало його своїм віце-президентом.

М. Стороженко як шекспірознавець не обмежувався лише друкованими працями, але й читав курси лекцій. У 1878-1879 роках він виступив з курсом «Історія шекспірівської критики», що являв собою огляд еволюції поглядів на творчість Шекспіра і на методи її вивчення в Англії, Німеччині, Франції та Росії. Пізніше цими лекціями він розпочинав свій курс про Шекспіра. Паралельно з науковою і викладацькою роботою в університеті М. Стороженко активно займається просвітницькою і громадською діяльністю. В 1872-1888 роках читає лекції із загальної літератури на Вищих жіночих курсах, з 1888 року – лекції з історії драми в театральному училищі при Малому театрі. З січня 1893 до жовтня 1902 року виконує обов’язки бібліотекаря Румянцевського музею, де за його ініціативою була заснована загальнодоступна науково-популярна бібліотека. У 1894 році М. Стороженко був обраний головою Товариства любителів російської словесності, а в 1899 – членом-кореспондентом відділення російської мови і словесності Російської академії наук. Професор товаришував з багатьма відомими діячами культури і мистецтва: Л. Толстим, К. Тімірязєвим, М. Сеченовим, М. Ковалевським, М. Єрмоловою, В. Розановим. Його квартира була літературним центром Москви.

Об’єктами наукових інтересів М. Стороженка, героями його статей, окрім Шекспіра, стають Дж. Бруно, Сервантес, Байрон, Гете, Пушкін, Лермонтов. Він надзвичайно цінував Т. Шевченка як особистість і глибоко національного поета, тривалий час на основі архівних матеріалів досліджував його біографію, публікуючи результати цих досліджень в періодичній пресі, зокрема у журналі «Киевская старина». Всього ним було публіковано сім статей, присвячених Кобзареві: «Геніальний бідолаха» (1897), «Перші чотири роки заслання Шевченка» (1888), «Щепкін і Шевченко» (1888), «Нові матеріали для біографії Шевченка» (1893, 1898, 1900), «Дрібниці з біографії Шевченка» (1898).

На початку 1896 року вчений втратив дружину, яку гаряче кохав.

З цього моменту його здоров’я починає погіршуватися. Останні роки життя він провів прикутим до інвалідного крісла. Вийшовши у відставку, повернувся на рідну Полтавщину і помер у своєму маєтку в селі Мармизівка 25 січня 1906 року.

Вже після смерті М. Стороженка, відповідаючи на прохання його племінника, який працював над біографією професора, надіслати спогади, Лев Толстой напише: «Одне можу сказати – і абсолютно щиро, – що він завжди пробуджував у мені, крім інтересу спілкування з високоосвіченою людиною, і особливо у царині словесності, яка мене завжди цікавила, – він сам, як людина, завжди пробуджував у мені найкращі та дружні почуття…»

Олександр МІХНО, провідний науковий співробітник Педагогічного музею НАПН України