У 2022–2023 роках Україна відзначає 90-ті роковини Голодомору-геноциду. Цю скорботну дату ми згадуємо сьогодні в реаліях нової боротьби за виживання української нації. Через 90 років після вчинення Голодомору-геноциду на теренах України росія вчиняє новий геноцид – війною. «Братська країна» знову намагається «денаціоналізувати» та поставити на коліна, щоб не випустити з-під свого впливу та не допустити зміцнення української державності. Методи путінського режиму мало відрізняються від сталінських: вбивства, терор голодом і холодом, залякування, депортації, знищення історичних та культурних пам’яток тощо. Ми пам’ятаємо уроки минулого й не хочемо повертатися в «тюрму народів».

Ми вирішили з’ясувати, про що писали педагогічні періодичні видання в 1932-1933 роках.

(Для тих хто хоче ознайомитися з історією голодомору пропонуємо перейти за посиланням https://holodomormuseum.org.ua/istoriia-holodomoru/ на сайт «Музей Голодомору»).

Ми звикли говорити про голод у межах 1932-1933 рр.  Однак хронологія голоду в Україні більш складна. Документи свідчать, що треба окремо виділяти голодування 1931, голод 1932 і голодомор 1933. У кожному році були свої чинники, які впливали на маштаби голоду. Однак найголовніша і постійна причина дедалі більшої дестабілізація становища на селі – це сталінська політика воєнно-комуністичного штурму, яка супроводжувалася безповоротним вилученням величезних обсягів сільськогосподарської продукції. Повідомлення про пряму загрозу голодної смерті зустрічаються вже з грудня 1931 р. Навесні 1932 р. коли закінчилися їстівні припаси, заготовлені переважно на присадибних ділянках, в багатьох районах України почався повальний голод. Те, що відбувалося в Україні у 1933 році, не знайшло адекватного висвітлення в архівних джерелах. Причина в тому, що влада ставилася до голодомору як до неіснуючого явища.

В офіційних документах простежуються корені трагедії народу, але про голод нема навіть згадки. У крайньому випадку йдеться про «продовольчі труднощі», «прорив на господарському фронті», допомогу «від недороду»та ін. Вже тоді спрацьовував механізм приховування правди.

В газетах повторювали, що радянська влада – це влада трудящих. Однак  село не відчувало забезпечення власних потреб, зерно ніби й було, але його нікому не давали, ба більше, викачували останні продовольчі запаси зерна в рахунок «боргу» по хлібозаготівлях.

Політика комуністичного тоталітарного режиму викликала опір. Історики зафіксували близько 4 тис. масових виступів селян на початку 1930-х років проти колективізації, політики оподаткування, пограбування, терору та насильства.

Все згадане вище – це відомості з офіційних документів. А про що ж тоді писали педагогічні періодичні видання?

У фондах Педагогічного музею України ми відібрали 9 педагогічних періодичних видань (понад 140 одиниць зберігання), які виходили у 1932-1933 рр. Серед них виділяються типові приклади пропагандистських журналів-методичок для низових активістів, які мали розповідати про успіхи комуністичного будівництва, коли Україна була охоплена масовою смертністю від голоду та репресій. Ці видання створюють пропагандистську ідилію щасливих робочих буднів колгоспників, описують велич СРСР з новозбудованими заводами та успіхами індустріалізації. На сторінках таких видань голови колгоспів та інші місцеві активісти постають відповідальними керівниками, які готові в будь-якій ситуації допомогти підлеглим. Замовчування Голодомору в такій пропагандистській літературі чітко простежується, коли порівняти її з архівними матеріалами.

Журнал «За грамоту» видавався з 1925 року в Харкові двічі на місяць, був друкованим органом правління Ленінського товариства «Геть неписемність» в Україні. Часопис активно пропагував та розповідав про стрімке та успішне комуністичне будівництво: «Переможно закінчимо п’ятирічку за чотири роки» (1932, №1-2), «Назустріч третій більшовицькій весні (що найважливіше в готуванні до весняної засівної кампанії (1932 року)», 1932, №1-2), «Слово мають лікнепівці велозаводу» (1932, №3)», «ЛІКНЕП виховує свідомих пролетарів, кваліфіковану робсилу» (1932, №11-12), «Технікум в цеху» (1932, №11-12), «Учні шкіл дорослих і осередки «Геть неписемність» на боротьбу за вивершення хлібозаготівель» (1933, №2) тощо. Всі вони активно розповідали про зростання добробуту робітників та селян.

Журнал «Знання та праця» — щомісячний науково-популярний журнал для дітей та юнацтва, орган Центрального бюро комдитруху при ЦК ЛКСМУ. Заснований 1929 р. у Харкові як науково-технічний журнал для дітей. Ознайомитися з його історією можна за посиланням http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions. Різні статті журналу цього періоду описують, як працюють заводи, як створити власними руками школярський ранець чи радіо, захоплюючі пригоди, наприклад: «Своїми руками. Як зробити електромотор» (1933, №20-21), «Куди йде нафта і на що вона перетворюється» (1933, №2), «Засіяти 17 мільйонів гектарів, збільшити соціялістичний урожай, опанувати агротехніку» (1933, №5-6), «Машини для сівби та садіння» (1933, №5-6), «Дамо кролям зручну кролярню» (1933, №8), «Буряк-цукор» (1933, №15), «Модель паравоза» (1933, №15), «Зробіть приладдя знищувати мишей» (1933, №18-19).

Журнал «Робітнича освіта» — місячник, орган Центральної Ради Робітників Освіти при Народному Комісаріаті Освіти УРСР, виходив у Харкові з 1927 по 1932 рік. Ознайомитися з його історією можна за посиланням http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/robitnicha_osvita_90_rokiv/. Тут надруковано чимало статей, що описують велич роботи на заводах, як колективи ударно виконують свої обов’язки в цехах, а після ідуть на навчання у вечірню зміну, виробничу практика студентів та робітників, надають приклади установ про виконання плану та їх успіхи, наприклад: «Плянове пересування робітників на металюргійному підприємстві»(1932, №1), «Дніпрельстан – техніка соціялізму» (1932, №2), «Сучасний стан та чергові завдання ФЗУ» (1932, №2), «Як готувати кадри для другої п’ятирічки» (1932, №3), «До питання інструктажу в ФЗУ основних металюргійних цехів» (1932, №4).

Журнал «Дитячий рух» виходив друком у період становлення піонерської організації (1920-ті – поч. 1930-х рр.). Рішення про створення журналу було прийняте на засіданні Центрального бюро комуністичного дитячого руху 21 червня 1925 р. Видавався в Харкові. В 1934 році зазнав трансформації та почав видаватися під назвою «Піонервожатий». Ознайомитися з його історією можна за посиланням http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/diryachii_ruh_90_rokiv/ . Журнал друкував матеріали такого типу: «Про піонерські ланки», «Як оганізувати снігові гірки», «Вожатий – майбутній педагог», «Лозівські піонери – шефи телят», «Вище класову пильність у вихованні молодого покоління», «Піонери шахти «30» готуються до з’їздів партії» (1933, №15), «Успішно проведімо оздоровну кампанію», «Хемічна атака», «Поновімо піонерський ланцюжок», «Наш виступ у степу під час перерви на обід», «На досвідній ділянці» (1933, №8).

Журнал «За комуністичне виховання дошкільника» видавався з 1931 року у Державному видавництві «Радянська школа» за підтримки Народного комісаріату освіти УРСР. До № 8 за 1937 р. друкувався в Харкові, а згодом – у Києві. Ознайомитися з його історією можна за посиланням http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/za_komun_vizov_dochilnika_85_rokiv/. Журнал друкував статті про дитячий садок, його роботу, організацію діяльності дітей дошкільного віку, всеукраїнські наради тощо. Більшість статей мали пропагандистський характер й були присвячені таким темам, як знайомство дітей з виробництвом, більшовицька сівба, за політично витриману дитячу книжку, іграшка як приклад впливу комуністичного виховання, антирелігійне виховання дошкільника, підготовка до весняної сівби тощо: «До III більшовицької сівби будьмо готові» (1932, №3), «За політично витриману дитячу книжку»(1932, №3), «Готуймося до збиральної кампанії» (1932, №6), «Методика роботи на придошкільній ділянці» (1932, №6), «Наслідки перевірки підготовки до засівкампанії» (1932, №6), «До питання педпропаганди нової радянської іграшки» (1932, №7-8), «Знайомство з виробництвом» (1933, №1), «Уявлення дітей дошкільного віку про соцзмагання» (1933, №6). 

Журнал «За масову комуністичну освіту» – орган сектора масової комуністичної освіти НКО УСРР, центрального комітету ЛКСМУ та укрколгоспцентру – видавався з 1 січня 1931 р. Позиціонував себе як провідний журнал установ і активу масової комуністичної освіти в  соціалістичному та індивідуальному секторах на селі, подавав політичні статті й матеріали до кампаній та революційних свят, широко висвітлював роботу місцевих закладів масової комуністичної освіти, друкуючи статті й дописи місцевих і центральних робітників масової комосвіти, організовував обмін досвідом культполітроботи тощо (№ 5-6, 1932). Журнал видавався раз на місяць тиражем 7-12 тис. примірників. Типові статті: «Новий закон про хлібозаготівлю» (1933, №1), «Масова робота за копання й возовиці буряків» (1932, №10), «Постанова партії та уряду про хлібозаготівлі і розгортання колгоспної торгівлі хлібом – в маси!» (1932, №7-8), «Колгоспну пресу на боротьбу за високі й сталі врожаї» (1932, №5-6), «План урожаю – до бригади» (1932,№4), «За культармійця – войовничого безвірника» (1932, №4), «Про участь робітничих і колгоспних шкіл другого ступеня для дорослих у третій більшовицькій весняній сівбі» (1932, №3), «Східня казка» про ліквідацію неписемності» (1932, №1-2).

Журнал «Студент революції» – громадсько-політичний та літературно-науковий журнал, що виходив у Харкові у 1922-1933 рр. Ознайомитися з його історією можна за посиланням http://pmu.in.ua/virtual-exhibitions/stydent_revolytsii/. У часописі висвітлювалася навчальна та громадсько-політична діяльність студентів вишів педагогічного та сільськогосподарського профілю, пріоритет у якій надавався «марксо-ленінському» вихованню. Значна частина публікацій часопису присвячена проведенню політичного навчання, соцзмагань, впровадженню лабораторно-бригадного методу навчання, практики студентів, їх участі у виборах до місцевих рад тощо: «Сніданок за …півтори копійки» (1932, №25-26), «Добре налагоджена їдальня – допомога навчанню. Призвати до порядку зривачів харчування студентів» (1932, №25-26), «Назустріч більшовицькій весні. Студентські загони на передову лінію»(1932, №8-9),

Журнал «Комуністична освіта» виходив в 1931-1941 рр. в Харкові. В №1 за 1931 р. редакція описує свій обов’язок як педагогічної преси «на своїй ділянці пильно й по-бойовому бути на сторожі соціялістичної реконструкції народного господарства, надзвичайно збільшених культурних потреб трудящих, високо тримати прапор марксо-ленінської теорії та практики комуністичного виховання, й перевиховання мас, вести активну боротьбу з всілякими проявами ворожої й чуждої пролетаріятової ідеології». Зміст журналу поділений на розділи: за загальне навчання, за політехнічну освіту, методи освітньої роботи, освітнє життя, дефективне дитинство тощо. Тематика статей: «Третя більшовицька сівба та завдання освітніх закладів» (1932, №1-2), «Шляхи опанування техніки» (1932, №3), «Від методики Монтессорі до методики Агаці» (1932, №3), «Система й організація наросвіти на Україні на другу п’ятирічку» (1932, №8-9), «Завдання культмасової роботи з дітьми» (1933, №2-3), «Гігієнічні вимоги до дитячої книги» (1933, №6), «Проти націоналістичних перекручень в школі нацменшин» (1933, №8), «Підсумки і найближчі завдання проведення національної політики на Україні» (1933, №9).

 «Бюлетень Народного комісаріату освіти УРСР» – збірник постанов народного комісаріату освіти, який друкував постанови колегії НКО, планового сектору, сектору кадрів, методичного сектору, сектору соцвиху, сектору мистецтва тощо. Видавався в Харкові. Тираж варіювався від 2500 до 25 тис. Типові статті періоду 1932-1933 рр.: «Про участь шкіл соцвиху у весняній засівній компанії» (1932, №8), «Про перебіг готування підручників на 1932/33 навч.р.» (1932,№9), «Про огляд дитячої книжки» (1932, №13), «Про заборону до заочного дошкільного педтехнікуму слухачів короткочасних дошкільних курсів» (1932, №18), «Про участь шкіл у господарчій кампанії» (1932, №20), «Про порядок розгляду скарг та заяв в освітніх справах, що надходять від робітників, колгоспників, одноосібників-бідняків та середняків, педперсоналу, учнів та всіх інших трудящих» (1932, №36), «Про організацію технічної пропаганди серед дітей колгоспників» (1933, №44), «Про забезпечення твердими палітурками 50% усіх стабільних підручників» (1933, №22), «Про стан шкільного громадського харчування» (1933, №18-19), «Про організацію дошкільних установ у колгоспах» (1933, №16), «Про утворення пришкільних господарств» (1933, №14).

Як бачимо, у вищезгаданих виданнях голод 1932-1933 рр. не згадується жодного разу. Майже всі статті цього періоду пройняті радянською ідеологією, комуністичною риторикою й мають відверто пропагандистський характер, що видно не лише з їх змісту, а й із художнього оформлення.

Завдяки матеріалам, надрукованим у радянських періодичних педагогічних виданнях у 1932-1933 рр., ми наочно простежуємо безапеляційний рівень брехні та маніпуляцій, якими не гребувала пропагандистська машина СРСР і якими не гребують тоталітарні режими й сьогодні.

Голодомор став найбільшою трагедією за всю історію українського народу. За масштабом, жорстокістю, цинізмом і організованістю з боку влади та наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства.

Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо.

підготувала 

зберігачка фондів

Тетяна Полюхович