( до 155 – річчя від дня народження)

Одним із напрямів діяльності Педагогічного музею України є популяризація педагогічної спадщини та наукового доробку видатних педагогічних науковців, які зробили вагомий внесок в розвиток педагогічної науки і практики.
Таким педагогом, українським істориком, науковцем, громадським діячем був Д. І. Багалій.
У жовтні 2012 р. виповнюється 155 років від дня народження Д. І. Багалія.
Свою педагогічну діяльність Д. І. Багалій розпочав в Харківському університеті. Починав майбутній викладач з посади доцента на кафедрі російської історії. Він брав участь у створенні Харківського історичного архіву і виконував обов’язки завідувача на громадських засадах.
Після захисту дисертації Д.І .Багалій продовжував свою педагогічну діяльність;брав активну участь у роботі Харківського товариства грамотності. З 1891 по 1904 рр. обіймав посаду голови видавничого комітету Товариства. Комітет займався видавництвом дешевих творів, передусім творів Г. С. Сковороди, Т. Г. Шевченка, М.В. Гоголя, Л. М. Толстого.
Як педагог-адміністратор Багалій Д.І.Багалій виявив себе на посаді ректора Харківського університету (1906-1911рр.). Спільно з іншими викладачами поклав чимало сил та енергії на відродження університетської автономії.
Він приділяв чимало уваги історії освіти Слобожанщини. У своїй роботі вчений використав величезний обсяг джерел, серед яких чимале місце посідали матеріали університетського архіву:документи Міністерства народної освіти, мемуари, приватне листування. Дмитро Іванович висвітлив діяльність факультетів, наукових товариств і навчально-допоміжних установ. Праця складалася з двох томів, хоча охоплювала невеликий час функціонування першого університету з 1805 по 1835 рр.
Серед історичних праць ученого слід ученого слід виокремити ті, що стосуються історії освіти. Він пішов далі своїх попередників і віднайшов архівні матеріали про стан шкільництва на Слобожанщині. Саме цими дослідженнями показав зменшення кількості українських шкіл яке супроводжувалося низьким рівнем писемності.
Д. І. Багалій займався реформуванням діяльності університету. Зокрема, він сприяв появі кафедри історії України, української мови й літератури. Увагу вчений звертав на розвиток вищої жіночої освіти. За його підтримки були відкриті та діяли Вищі жіночі курси у Харкові, де він читав лекції.
Після революційних подій 1917 р. у Д. І. Багалія почався новий період його діяльності, який пов’язаний з Українською академією наук (УАН). Він очолив роботу з організації історичної науки в системі Академії після обрання першим головою історико-філологічного відділення УАН. Але працював вчений в УАН недовго і вже в 1922 р. повернувся до Харкова, де був обраний професором на кафедрі історії України Харківського інституту народної освіти. Про свою кафедру з великою теплотою згадував в автобіографії «… це так мовити, моя найулюбленіша дорога дитина». Дмитро Іванович був переконаний, що готувати наукові педагогічні кадри потрібно ще з студентської лави, при новоствореній кафедрі працювали 17 аспірантів, 4 наукові співробітники та студентський гурток, що налічував 20 осіб.
. Його лекції і семінарські заняття викликали у студентів неабияку увагу та інтерес. Учений викладаючи історію України, розробив власну концепцію цієї університетської дисципліни. Зокрема, поділ на періоди української історії базувався не на політичному, а на соціально-економічному принципі .
Незаперечною заслугою Д.І.Багалія є пошук та опублікування праць Г.С.Сковороди, встановлення важливих фактів його біографії, визначення місця й ролі філософа в культурному і громадському житті України XVIII.
Активна діяльність Багалія Д.І. як педагога, історика, громадського діяча кінця XIX – початку XX ст. впливала на розвиток освіти в Україні .