Іван Олексійович Сікорський народився 8 червня 1842 року у селі Антонів Сквирського повіту Київської губернії. Його батько, Олексій Іванович, був особою духовного сану, православним священиком. Коли підлітку виповнилось девять років, він розпочав навчання у Києво-Подільському духовному училищі, а згодом і у Київській духовній семінарії, після двох курсів якої він вирішує обрати медичний факультет Київського університету, який і закінчив у 1869 році. Юнак був настільки здібним, що його вирішили залишити для підготовки до професорського звання за спеціальністю патологія душевних і нервових хвороб. У 1872 році вченою радою Київського університету Івану Сікорському було присвоєно вчений ступінь доктора медицини. Того ж року він переїздить до Петербурга, де прожив до 1885 року.
З 1885 року і до кінця своїх днів талановитий учений жив і працював у Києві. А всього в Україні він прожив 55 років. 1 січня 1885 року Івана Олексійовича було призначено екстраординарним професором університету св. Володимира, а 24 січня 1889 року затверджено ординарним професором. У 1907 році вчений заснував у Києві Педагогічний Фребелівський інститут, де здійснювалася підготовка виховательок дитячих садів, що працювали за системою Ф. Фребеля. У 1908 році І. Сікорський створює Фребелівське товариство. 1910 року він отримав звання заслуженого професора, після чого тривалий час очолював кафедру систематичного і клінічного вчення про нервові й душевні захворювання. Кар’єру він закінчив статським радником. Помер Іван Олексійович 1 лютого 1919 року у віці 77 років. Похований на Байковому кладовищі.
У фондах Педагогічного музею України зберігаються періодичні педагогічні видання кінця XIX- початку XX століття, у яких вміщено рецензії на праці Івана Сікорського («Вестник воспитания, «Русская школа») та книга Олексія Губка «Іван Олексійович Сікорський як учений і експерт у справі Бейліса» (Київ, 2009) та ін.
В журналі «Вестник воспитания» (№3, 1895 р.) в розділі «Хроніки» вміщено біографічний нарис про видатного вченого, психолога, педагога, про його життєвий шлях та науково-педагогічну спадщину (с. 291-295).
У №1 за 1909 р. у розділі «Критика і бібліографія», рецензент Влад Яковенко надає грунтовний науковий аналіз праці професора І. О. Сікорського «Душа дитини з коротким описом душі тварини та душі дорослої людини» (с.1).
У №5 за 1910 р. у розділі «Критика і бібліографія» В. Яковенко зазначає, що книга професора І. О. Сікорського «Начатки психології» (1909) — вдала популяризація сучасних поглядів на психічні явища.
В журналі «Русская школа» (№3 1913 р.) у розділі «Експериментальна педагогіка» надається змістовна характеристика брошури І. О. Сікорського «Психологічна боротьба з самогубством в юні роки» (с. 28-29).
У книзі Олексія Губка «Іван Олексійович Сікорський як учений і експерт у справі Бейліса» (Київ, 2009 р.) дається ґрунтовна характеристика І. О. Сік орського як ученого, класика психіатрії, психології і педагогіки, а також як організатора науки й громадського діяча.
Нині будинок, в якому жив І. О. Сікорський, знаходиться за адресою вул. Ярославів Вал, 15. А на початку двадцятого століття тут був центр лікування, навчання і виховання дітей з тими чи іншими відхиленнями у розвитку. У 1904 році ця установа одержала назву «Лікувально-Педагогічний інститут для розумово відсталих і нервових дітей», на той час — перший у світі Інститут дитячої психології.
Підготував
Ігор Паланський
старший науковий співробітник музею
