Специфічний профіль музею не може і не повинен бути перепоною для відвідування його дітьми. У будь-якій сфері життя, навіть у найскладнішій та найнезрозумілішій є цікаві і прості речі, доступні дітям.
Педагогічний музей України можна назвати музеєм для дорослих: освітян, студентів, науковців. Історія педагогіки – складний предмет, що потребує ґрунтовних знань ряду предметів, серед яких історія, філософія, психологія, соціологія та інші. З першого погляду здається, що дітям тут робити нічого, але насправді це не так.
Сучасних дітей здивувати важко. Кібер-ігри, надінтелектуальні іграшки та цілодобовий доступ у віртуальний простір оточують дитину чи не з народження. Їх не особливо цікавлять традиційні бібліотеки з книгами — навіщо, якщо є веб-портали, де зібрано тисячі текстів?
Але всі діти мають спільну особливість – допитливість. Згадайте себе в дитячі роки, згадайте, з яким інтересом ви слухали розповіді своїх дідусів та бабусь про дитинство, про школу. Так і сучасні діти з подивом слухають історії про часи, коли не було сучасних благ та технічних засобів.
В ході оглядової екскурсії експозицією Педагогічного музею України дітлахи мають змогу у буквальному сенсі слова доторкнутись до історії освіти. Спробувати писати на вощених дощечках – церах.
попрактикуватись у мистецтвах римування та віршування, як це робили спудеї Києво-Могилянської академії,
почитати старовинні книжки, за якими навчали дітей впродовж багатьох століть, порівняти з сучасними книжками,
відгадати загадки, вирішита завдання для дітей з книжок кінця 18 початку 20 століття, спробувати писати старовинними письмовими приладами та багато іншого.
