Григорій Силович Костюк народився 5 грудня 1899 у селі Могильному, нині Гайворонського району Кіровоградської області. Батьки завважили непересічні здібності сина й тяглися з останнього дати йому освіту. На щастя, ці здібності помітили й інші, тож хлопця взяли на повне утримання до Колегії Павла Галагана. Після закінчення Колегії 19-тирічний Григорій почав учителювати в рідному селі. Не залишив він школи і під час свого подальшого навчання на філософсько-педагогічному факультеті Київського інституту народної освіти: викладав математику у київській трудовій школі № 61 ім. І. Франка. Закінчив інститут 1923 і тоді ж призначений директором цієї школи. Паралельно навчався в аспірантурі за спеціальністю «психологія». У 1924 Г. Костюк опублікував свою першу наукову роботу – статтю «Математика в трудовій школі (з досвіду київських трудшкіл за 1923–1924 рр.)».
Відомість про успішність вихованців Колегії П.Галагана за 1915-1916 н.р.
Відомість про успішність вихованців Колегії П.Галагана за 195-1916-н.р.
Відомість про успішність вихованців Колегії П.Галагана за 195-196-н.р..
У 1930-ті він керівник кафедри психології Київського педагогічного інституту і завідувач психологічного відділу Українського науково-дослідного інституту педагогіки (УНДІП). Активну викладацьку робота поєднував із ґрунтовними дослідженнями, наслідками яких були публікації наукових статей, одночасно працював над україномовним підручником з психології для вишів. Цей підручник, з 20 розділів якого 16 належать його перу, вийшов друком у 1939.
Фото будівлі Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПНУ
Під час Другої світової війни, перебуваючи в евакуації, Г. Костюк завідував кафедрою педагогіки й психології педагогічного інституту в Сталінграді. Переїхавши потім у Казахстан, вів викладацьку роботу в Об’єднаному українському університеті, а повернувшись у звільнений Київ, став трудитися на тих самих посадах, що й до війни.
У 1945 професор Г. Костюк став ініціатором створення Науково-дослідного інституту психології Наркомосвіти (згодом – Міносвіти) Української РСР (нині Інститут психології ім. Г.С. Костюка НАПН України) і протягом 27 років як його незмінний директор спрямовував діяльність цієї установи за особисто розробленою програмою.
Г.Костюк на 6-всесоюзному з’їзді Товариства «Знання»
Широку ерудицію в найрізноманітніших галузях – від математики до музики – вчений поєднував із сумлінним виконанням обов’язку неупередженого дослідника та зворушливою увагою до своїх колег і учнів. Досягнення Г. Костюка здобули й офіційну оцінку: академік Академії педагогічних наук СРСР, заслужений діяч науки УРСР, кавалер кількох урядових нагород. Проте його професійна доля не могла бути безхмарною. Адже довелося працювати в історичний період, мало сприятливий для вільного розвитку наук про людину. Самостійна позиція вченого дратувала чиновників, які керували освітою і наукою. На нього тим важче було тиснути, що він не був членом КПРС. Нарешті, під час чергових ідеологічних заморозків 1972 терпець в начальства увірвався і йому довелося залишити посаду директора. Проте вчений продовжував плідну роботу, очолюючи лабораторію психології особистості у рідному інституті аж до смерті 25 січня 1982 р.
Пропонуємо ознайомитись із повнотекстовими двома статтями Григорія Костюка (pdf), а також з переліком статей ученого, які зберігаються у фондах Педагогічного музею України.