02 вересня 2024 р. у Музеї мистецтв Кіровоградської обласної ради відбулася презентація виставки шкільних зошитів «Я Вам пишу…», приурочена до Дня знань та початку навчального року в Україні.

Її презентував Віталій Постолатій, колекціонер, педагог, кандидат педагогічних наук, викладач Центральноукраїнського педагогічного університету імені Володимира Винниченка, публіцист, краєзнавець, лауреат премії Володимира Винниченка обласної газети «Народне слово», автор чисельних публікацій у періодичних виданнях та наукових досліджень з історії освіти: https://scholar.google.com.ua/citations?user=DQvXwEIAAAAJ&hl=ru

Віталій Володимирович широко популяризує свою приватну колекцію: організовано вже 19 виставок, зокрема уМузеї мистецтв було презентовано 3 оригінальні виставкові проєкти – «Від купона до гривні (1991-1996)», «Гей, куме не журись – у Махна гроші завелись!» та «Йшов містом трамвай». І ось чергова виставка, цього разу – шкільних зошитів «Я Вам пишу…», яка є цікавим віддзеркаленням освітянської складової історії та культури краю. І це символічно, враховуючи, який традиційно високий рівень освіти був і залишається на теренах Центральної України.

Провідна ідея виставки – предметно показати, яким чином звичайний атрибут навчального процесу — ЗОШИТ – використовувався як засіб пропаганди в різних ідеологічних системах та віддзеркалював дух епохи.

Умовно виставка містить декілька розділів. Так, на початку ХХ ст. місцеві дорадянські зошити Єлисаветградського земства видавались у тутешніх друкарнях на папері з водяними знаками. У візуальному аспекті тут присутня російська тематика, тож зошити прикрашались портретами літераторів імперської Росії – Крилова, Лермонтова, Достоєвського  або просто птахами.

Відвідувачі з інтересом ознайомились із декількома експонатами 1920-30-х рр. – періоду українізації та становлення радянської влади. Ми бачимо, як проходили пошуки новітніх словотворів, замість слова «зошит» використано «зшиток», в оформленні пропонуються українські орнаменти та багатоманітна і яскрава графічна абетка.

Зошити радянської доби, особливо раннього її періоду, були проілюстровані портретами партійних вождів вже нової радянської імперії – Леніна, Троцького або агітаційним зображенням піонерів, яке доповнювалось текстом із переліком правил поведінки цієї юної спільноти, часто у формі гасел: «Піонер – для усіх приклад», «Піонер не лається, не палить і не вживає спиртне»  тощо. І що характерно, практично на всіх шкільних зошитах текст виконано українською мовою!

У період 1990-х і навіть 2000-х рр. оформлення зошитів набуло рис маскультури та космополітизму: на обкладинках відсутня будь-яка українськість, натомість подаються еталони краси і моди, герої іноземних мультфільмів, марки машин  тощо. Певний час на обкладинках зошитів розміщувалась символіка українських політичних партій як своєрідна форма пропаганди їхньої діяльності.

І тільки у зв’язку з проведенням Євро-2012 в освітньому просторі нашої країни починає з’являтись зошит, що несе український дух: на ньому зображені національні символи, історичні пам’ятки, українські орнаменти та пейзажі.

Взагалі ж зошит, хоча і друкувався масовим накладом, річ по-справжньому унікальна. Адже після використання за прямим призначенням  його зазвичай знищували. Папір йшов на побутові потреби, на розпалювання печі, на самокрутку тощо. Тому й виставка, яка презентує старі шкільні зошити, є також унікальною, цікавою й пізнавальною в плані висвітлення певної історичної епохи. А ще — це можливість вкотре подякувати колекціонерам, цим невгамовним дивакам, які не втомлюються дивувати і нас, водночас даючи змогу самим зробити певний порівняльний аналіз політичних орієнтирів, кумирів, моральних цінностей та естетичних смаків різних часів.

Ще один величезний плюс таких виставок полягає у тому, що вони дають можливість здійснити цікавий історичний екскурс і зрозуміти, який шлях пройшло людство, щоб отримати таку б здавалось звичайну для нас сьогодні річ, як той же зошит. Для багатьох з нас зошит створює стійкі асоціації зі шкільними та студентськими роками, викликаючи ностальгійні спогади. Тож приємно, що навіть повальна комп’ютеризація нездатна повністю знищити цей чудовий винахід людства.

Фотогалерея: 

Текст: Лариса Гайда, Олег Юрченко.

Фото: Оксана Віжевська.